Наступ на основні свободи, тортури та колонізація: як Росія порушувала права кримчан у 2020-му

Дата: 22 Лютого 2021 Автор: Микола Мирний
A+ A- Підписатися

Наприкінці січня Кримська правозахисна група (КПГ) в окремому звіті окреслила порушення прав людини, які Росія вчиняла протягом 2020 року в окупованому Криму. Правозахисники переконані, що держава-агресор і далі продовжить політику з політичного переслідування та серйозно посилить наступ, зокрема, на свободу слова та свободу мирних зібрань.

Коротко переповідаємо висновки правозахисників, як торік Росія порушувала права українців на півострові. 

Політичне переслідування

На кінець 2020 року, за даними КПГ, у місцях несвободи в межах кримінальних справ перебувало 109 людей, яких Росія переслідувала за релігійними або політичними мотивами. Аналітики зазначають, що останнє звільнення політв’язнів було у вересні 2019 року. Відтоді режим Володимира Путіна не звільнив жодного кримського політв’язня. 

Загалом протягом минулого року російські силовики незаконно позбавили волі ще 24 особи з релігійних чи політичних мотивів. А незаконні кримські та російські суди ухвалили 260 рішень про тримання під вартою та продовження цього запобіжного заходу. Кримські правозахисники нарікають, що окупаційна влада свідомо затягує розгляд апеляційних скарг на запобіжні заходи. 

“Через ці затягування в апеляції вже немає сенсу, тому що на момент ухвалення апеляційною інстанцією рішення суд першої інстанції продовжує тримання політв’язня під вартою як запобіжний захід”, – каже заступник голови Кримської правозахисної групи Володимир Чекригін. 

Володимир Чекригін

Також минулого року окупаційні та російські суди ухвалили 15 вироків про позбавлення волі. Десять із них – на термін від 12 до 19 років. У межах кримінальних справ Росія 69 людей позбавила волі, а п’ять – можливості вільно пересуватись.

Переважна більшість справ стосувалася “Хізб ут-Тахрір” та організацій, які держава-окупант розцінює як терористичні або екстремістські, утім за українським законодавством вони такими не є. 

Станом на кінець 2020 року 15 людей продовжували перебувати в ув’язненні в справах “українських диверсантів та шпигунів”. Йдеться про Андрія Захтея, Володимира Дудку, Олексія Бессарабова, Дмитра Штиблікова, Гліба Шаблія, Геннадія Лімешка, Леоніда Пархоменка, Костянтина Давиденка, Дениса Кашука, Дмитра Долгополова, Анну Сухоносову, Юнуса Машаріпова, Івана Яцкіна, Костянтина Ширінгу та Галину Довгополу.

У цих справах експерти зафіксували незаконні методи ведення слідства, застосування тортур для отримання свідчень і зізнань, порушення презумпції невинуватості та поширення ФСБ через російські ЗМІ відео “зізнань”.

“Суди” в цій категорії справ 2020 року ухвалили два вироки. Один стосувався Юнуса Машаріпова, якому ув’язнення замінили на примусове лікування в психіатричній лікарні. Тепер що шість місяців судова медична комісія вирішує, чи тримати чоловіка надалі в психіатричній лікарні. Другий вирок стосувався Дениса Кашука, якого “суддя” незаконного “Армянського міського суду” Лариса Лихачова ув’язнила на три роки та вісім місяців. 

В ув’язненні на кінець року також перебували Наріман Межмедінов, Меджит Аблямітов, Февзі Саганджі, Ділявер Гафаров, Едем Кадиров та Айдин Мамутов у межах справ проти кримськотатарського добровольчого батальйону ім. Номана Челебіджихана. Росія звинувачує їх у тому, що вони не з’явилися в ФСБ і не заявили про свою участь у цьому батальйоні. У “судах” слідчі наводять як докази діяльності батальйону проти інтересів РФ інформацію зі ЗМІ, що метою його створення була деокупація Криму.

Цьогоріч у липні “Чорноморський районний суд” засудив кримчанина Нарімана Межмедінова до восьми років позбавлення волі за участь у батальйоні, а в грудні незаконний “Верховний суд” Криму заочно засудив до 19 років позбавлення волі Ленура Іслямова за організацію батальйону, підрив енергоопор та заклики до повернення Криму під контроль влади України. 

Крім того, Росія позбавила волі шістьох людей у межах кримінальної справи проти “Свідків Єгови“. Дві людини вже отримали вироки по шість років, ще чотири продовжують перебувати під вартою.

“Якщо проаналізувати справи 2019–2020 років, то ми бачимо, що РФ використовує своє “антитерористичне законодавство” для переслідування представників громадянського суспільства, для придушення будь-яких мобілізацій людей, будь-яких об’єднань, які не влаштовують російську владу. Ситуація критична, адже політв’язні в російських тюрмах зазнають знущань та проблем зі здоров’ям”, – каже голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник

Правозахисники констатують, що Росія порушує право громадян України на справедливий судовий розгляд. У кримінальних справах вона використовує здебільшого співробітників ФСБ як таємних свідків. Почасти свідки в “судах” заявляють про тиск, який на них начебто чинили з боку обвинувачених під час досудового розслідування. 

Російські слідчі наводять у судах як докази лінгвістичні експертизи розмов кримських мусульман. Але докази, які надають сторони захисту, окупаційні та російські судді зазвичай не беруть до уваги. 

Одразу після перемоги на президентських виборах Володимир Зеленський зустрівся з правозахисниками і заявив, що готовий підтримати законопроєкт “Про соціальний і правовий захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України”, над яким працювали профільні державні органи, правозахисники та експерти з міжнародного гуманітарного права.

Документ визначає критерії належності до “людей, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України”. Він також регулює питання надання щорічної або одноразової допомоги, працевлаштування, надання в тимчасове користування житла та отримання безкоштовної освіти. Втім, президент досі не вніс до Верховної Ради проєкт закону, який усе ще перебуває в його офісі  на погодженні.

Тортури

Торік Росія так і не розслідувала належно випадків насильницьких зникнень, задокументованих правозахисними організаціями. Винних у цих злочинах досі не встановлено й не притягнуто до відповідальності.

Проаналізувавши судові рішення, у КПГ дійшли висновку, що Росія ефективно не притягує своїх силовиків за катування.

У російському кримінальному кодексі немає відповідної статті. А навіть якщо справу й порушують, то слідчі використовують статтю про перевищення службових повноважень. “Судді” також ухвалюють вироки з умовним терміном. Та й присуджують вони менші строки покарання, ніж передбачено цією статтею.

Кримські правозахисники зауважують, що жоден випадок катування з боку співробітника ФСБ так і не дійшов до суду, тоді як політв’язні у своїх свідченнях наголошують, що саме ефесбівці вдаються до найжорсткіших катувань під час досудового слідства.

КПГ наголошує, що безкарність – основа поширення практики катувань серед представників силовиків у Криму. 

У своєму звіті правозахисники також прирівнюють неналежні умови тримання в Сімферопольському СІЗО до тортур. Раніше кримський адвокат Еміль Курбедінов заявив, що російські слідчі погрожують кримчанам ув’язненням у цьому слідчому ізоляторі, якщо вони не визнають своєї провини.  

Свобода мирних зібрань 

Правозахисники констатують, що на початок 2020 року Росія майже знищила свободу мирних зібрань на півострові. А з квітня 2020-го вона отримала ще одну підставу для їхньої заборони – загроза поширення коронавірусу.  

Свобода мирних зібрань не передбачає отримання згоди на проведення заходів. Владу потрібно інформувати, щоб та забезпечила правопорядок під час акції. Це її обов’язок. Утім, з початку окупації Росія незаконно вимагає від ініціаторів узгоджувати заходи. Представники “адміністрацій” на півострові зазвичай відмовляють у проведенні акцій, що можуть містити критику де-факто влади. Найчастіше вони кажуть організаторам, що інша організація нібито подала заявку на проведення мирного зібрання в той самий час і тому самому місці.

Окупаційна влада з посиланням на загрозу поширення коронавірусу переслідувала навіть тих, хто виходив на одиничні пікети, як це було, наприклад, з Венерою Мустафаєвою, матір’ю координатора громадського об’єднання “Кримська солідарність” Сервера Мустафаєва. Жінка вийшла в Бахчисараї з плакатом “Розмови в мечеті – не злочин! Поверніть мені сина!”, протестуючи проти тюремного ув’язнення її сина. 

У КПГ прогнозують: навіть якщо спаде коронавірусна пандемія, українцям буде вкрай складно отримати відповідний дозвіл у незаконних адміністраціях. 

“Наприкінці 2020 року Держдума РФ ввела до свого законодавства таку бюрократичну процедуру отримання дозволу на проведення мирного зібрання, що цей дозвіл отримати майже неможливо. Російські депутати заборонили мирні зібрання, якщо в організації, яка його проводить, є іноземне фінансування. Отже, потрібно буде надавати докази відсутності іноземних коштів”, – пояснює аналітик КПГ Олександр Сєдов

Олександр Сєдов

Загалом правозахисникам відомо про щонайменше 17 постанов щодо адміністративних покарань за участь у мирних зібраннях. “Суди” ухвалили вісім рішень про штрафи на загальну суму 135 000 рублів і 50 193 гривень та шість постанов про п’ятиденний адміністративний арешт. 

Експерти також указують на практику превентивного залякування активістів, які можуть вийти на акції протесту. “Поліцейські” приносять їм листи-попередження від прокуратури та “адміністрацій міст” про неприпустимість порушення екстремістських статей Кримінального кодексу РФ. У 2020 році російські силовики вручили щонайменше 46 таких попереджень. 

“Тому на кінець 2020 року в окупованому Криму повністю знищено свободу мирних зібрань”, – констатував Олександр Сєдов. 

Колонізація півострова як воєнний злочин

Правозахисники також констатують, що Росія щонайменше не перешкоджає заміщенню населення півострова своїми громадянами. 

Кримська правозахисна група аналізувала міграційну інформацію “Кримстату”. Відповідно до неї, станом на листопад 2020 року щонайменше 33 тисячі осіб переїхали до Криму та Севастополя в межах “міжрегіонального переміщення”. 

Загальна кількість таких осіб з початку тимчасової окупації на кінець 2020 року перевищує 200 тисяч людей. Правозахисники зауважують, що до цієї статистики “Кримстат” долучає переміщення жителів із Севастополя до “Республіки Крим” та у зворотний бік. Також ця статистика не враховує переміщення військовослужбовців і співробітників силових структур.

Лідер Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров вважає, що до Криму незаконно перемістилися щонайменше 500 тисяч росіян. За його словами, якщо до моменту окупації населення Сімферополя становило 300 тисяч людей, то зараз там 600 тисяч. 

Право на охорону здоров’я

Правозахисники нарікають, що РФ не створила під час пандемії умов для захисту населення від  коронавірусної інфекції. Ба більше, сприяла її поширенню.

Держава-окупант також не змогла розбудувати медичну систему на півострові. Там були постійні проблеми, пов’язані з нестачею медиків, несплатою гарантованих їм виплат і неналежним облаштуванням лікарень.

Правозахисники фіксували випадки, коли медзаклади могли надати допомогу, але все одно людей із симптомами коронавірусу відправляли лікуватися додому і навіть не скеровували на тестування. 

Таке становище вони пов’язують з політикою Росії стосовно заниження статистики щодо поширення інфекції та ковідної смертності в Криму. 

КПГ задокументувала підтвердження того, що Росія приховувала факти смертей, наприклад, серед медиків. Вони не потрапляли до офіційної статистики. Окупаційна влада змінила влітку підхід до підрахунку смертності від коронавірусу, чим у кілька разів занизила ці дані. 

Наприклад, із 30 квітня до 7 липня в мережі Інтернет підконтрольні Москві ресурси повідомляли про 31 смерть від COVID-19 без обрахунку померлих у Севастополі. Проте 8 липня незаконний очільник “МОЗ Криму” Ігор Чемоданов заявив про зміни в системі обрахунку померлих від коронавірусної інфекції, після чого було заявлено лише про 12 таких смертей. 

КПГ також моніторила кримські аптеки й виявила, що в більшості зі 124 аптек немає базових ліків, необхідних для лікування ускладнень від COVID-19. 

“Людей свідомо відправляли лікуватися додому і не надавали медичної допомоги в стаціонарі, а тому єдине, що вони могли зробити, – лікуватися самостійно за призначеннями від місцевих лікарів. Але в них не було можливості купити необхідні ліки”, – пояснила Ольга Скрипник.

Разом з тим вона зауважила, що прикордонна ФСБ на адмінмежі з Херсонською областю не дозволяла громадянам України провозити необхідні ліки. Росія також обмежила кримчанам вільний виїзд із Криму на підконтрольну Україні територію. Для них встановили обмежений перелік підстав для виїзду. 

Водночас правозахисники зазначають, що РФ свідомо створювала умови та ризики для порушення права на життя. Вона проводила в умовах чинної заборони на мирні зібрання багато мілітаристських заходів з великою кількістю людей, де не було забезпечено необхідних умов з протидії поширенню інфекції. Часто в таких заходах брали участь і представники уразливих для COVID-19 груп населення. 

Парад російських військ і техніки до 75-річчя перемоги в Другій світовій війні 24 червня 2020 року в Керчі

“Тоді як у світі протягом 2020 року відмовлялися від важливих подій, у Криму Росія проводила різні паради військової техніки, військові форуми. Крім того, вона не припинила авіасполучення з російськими регіонами, де були високі показники захворювання. Такі подорожні не проходили самоізоляції, і вони відразу після літака спокійно могли йти на пляжі та до ресторанів. Це все вплинуло на поширення інфекції. Росія могла запровадити відповідні обмеження, однак цього не зробила. Тому є підстави вважати, що вона порушила право на життя, а отже вона має бути притягнута за це до відповідальності”, – пояснює Ольга Скрипник.

Мілітаризація

Минулого року Росія продовжила незаконно призивати громадян України до своїх збройних сил та переслідувати кримчан, які відмовлялися від цього.

Загалом за останні дві кампанії до армії примусово пішли 6 300 кримчан. Якщо до 2019 року в “суди” передали 82 кримінальні справи за ухилення від служби в російській армії, то тільки за минулий рік таких справ було 81. 

За словами Олександра Сєдова, призовна кампанія та переслідування кримчан порушують норми Римського статуту Міжнародного кримінального суду та інші положення міжнародного гуманітарного права.

Росія також продовжила масштабну та систематичну пропаганду служби у своїх збройних силах серед українських дітей молодшого й середнього шкільного віку. РФ називає таку пропаганду “військово-патріотичним вихованням”, тоді як українські правозахисники – “мілітаризацією кримської освіти”.

Російські топпосадовці у Міноборони та де-факто влада в Криму в такий спосіб ставлять за мету зміцнити престиж служби в Збройних силах РФ та її правоохоронних органах, “сприяти формуванню умов для успішного укомплектування ЗС РФ та її правоохоронних органів підготовленими для цього громадянами, що володіють високою мотивацією до проходження військової та державної служби“, а також розвивати постійні активності дітей у цій сфері під час їхнього дозвілля. 

Дітей навчають, як поводитися з вогнепальною зброєю – пістолетами, рушницями й автоматичною зброєю. Такі тренінги відбуваються як під час масових заходів у школах та громадських місцях, так і в умовах спеціальних зборів і дитячих таборів для проходження військової допризовної підготовки. 

Програма “військово-патріотичного виховання” фінансується з федерального бюджету РФ. Її координують також Кримпатріотцентр, ДТСААФі Добровольче товариство сприянню армії, авіації та флоту Росії. та Юнармія та інші організації. 

Особливу роль у такій пропаганді відіграють заклади, робота яких полягає в первинній підготовці дітей, та кримська система освіти, де впроваджують окремі курси з такою підготовкою. Правозахисники виокремлюють такі установи, як “Федеральний державний казенний загальноосвітній заклад “Севастопольське президентське кадетське училище”, “Державний бюджетний загальноосвітній заклад Республіки Крим “Кадетська школа-інтернат”, училище імені Нахімова. У цих закладах дітей розподіляють за відповідними факультетами військової підготовки. 

Також у КПГ виокремлюють “Муніципальний бюджетний загальноосвітній заклад “Середня загальноосвітня школа, дитячий садок №36”, “Державний бюджетний загальноосвітній заклад Республіки Крим “Кримський навчальний виховний комплекс інтернат-ліцей мистецтв”, “Державну бюджетну освітню установу додаткової освіти м. Севастополя “Центр військово-патріотичного виховання учнівської молоді”. У цих закладах над мілітаризацією активно працюють Кримпатріотцентр, ДТСААФ та Юнармія. На тамтешніх курсах дітям надають базову підготовку з тактики ведення бою, володіння стрілецькою зброєю, викладають прикладні спортивні дисципліни, які в майбутньому допоможуть легше проходити службу в Збройних силах РФ. 

Юрист КПГ Богдан Мельникович вказує, що така пропаганда порушує ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. 

Як відомо, Генасамблея ООН у своїй резолюції №75/29 висловила занепокоєння мілітаризацією українських дітей у Криму і закликала РФ утриматися від створення освітніх установ на півострові.   

Інформаційна ізоляція Криму

Протягом минулого року Росія продовжувала свою політику наступу на свободу слова на півострові.

Аналітикиня КПГ Ірина Сєдова зазначає, що щороку політика Росії стає дедалі агресивнішою в цій сфері. Протягом минулого року правозахисники зафіксували незаконні затримання блогерів та журналістів, заборони для затриманих доступу до адвокатів, безпідставні блокування українських медіа, а також заборону на в’їзд до Криму журналістів. 

Окупаційна влада продовжувала штрафувати та ув’язнювати людей за висловлювання своїх думок. Так, до прикладу, 19 вересня російські силовики заарештували мешканця Євпаторії та 22-річного одесита Олександра Долженка. Молодики розповсюджували листівки, у яких були заклики до повернення Криму під контроль України. Тепер їм загрожує до чотирьох років позбавлення волі. 

Росія продовжувала використовувати “терористичні статті”, щоб переслідувати громадянських журналістів “Кримської солідарності” та блогерів, які висвітлюють політичне переслідування і порушення прав людини на півострові. Російські силовики затримують їх начебто за участь у забороненій у Росії та Криму, але легальній в Україні організації “Хізб ут-Тахрір”. 

Експерти зазначають, що під час коронавірусної пандемії російським правоохоронцям стало простіше штрафувати журналістів та блогерів. Силовики притягують їх до відповідальності за те, що вони начебто беруть участь у несанкціонованому масовому заході, хоча насправді вони висвітлювали події, як це було з активістом Сергієм Васильєвим, який фільмував одиничний пікет, та журналістом “Грані.Ру” Віленом Темер’яновим.   

Серед іншого поруч з КПВВ “Чаплинка” на окупованій території Росія встановила нову телерадіовежу.

Експерти КПГ припускають, що окупаційна влада, ймовірно, використовує її для блокування українського радіосигналу на півночі Криму. Адже приймання сигналу погіршилося після встановлення цієї вежі. Якщо раніше українські радіостанції можна було приймати у 12 населених пунктах, то зараз – у семи. Водночас зменшилася й кількість самих мовників.  

“Росія транслює на частотах українських радіостанцій свої власні, які пропагують розпалювання ворожнечі, службу в російській армії. Їхній контент складно назвати журналістикою”, – прокоментувала Ірина Сєдова. 

Вежу обладнали спеціальними антенами, що дозволяють транслювати телерадіосигнал на територію Криму й частину Херсонській області

Водночас 11 кримських провайдерів блокують щонайменше 25 українських сайтів і сторінки Меджлісу кримськотатарського народу, “Свідків Єгови” та Мінреінтеграції

Крім того, 2020 року РФ ухвалила низку законів, спрямованих на обмеження свободи слова, дію яких також незаконно поширюють на територію тимчасово окупованого Криму.

“Це ціла низка жахливих законів. Їхня мета – повністю знищити свободу слова. Закони підсилюють відповідальність та запроваджують додаткове покарання за поширення неправдивої інформації, публічний наклеп, неповагу до влади та шкоду репутації ФСБ, за висловлювання, що Крим є частиною України. Російська Держдума ввела вимогу для медіа з іноземним фінансуванням ідентифікувати себе як іноземних агентів, а для провайдерів вигадали нову систему покарань, якщо вони не робитимуть того, що від них вимагає влада”, – розповідає Ірина Сєдова. 

Правозахисники наголошують, що ці закони суперечливі у формулюваннях. У них немає правової визначеності. Вони також створюють умови для зловживання повноваженнями з боку поліції та інших представників окупаційної влади в Криму. 

“Тепер майже нічого не можна казати публічно. Ці закони дали додаткові можливості для окупаційної влади переслідувати не лише журналістів та блогерів, а й будь-яких людей, які висловлюють думки в соцмережах. Ми розуміємо, що Росія ставить за мету заблокувати вихід інформації з Криму, зокрема через соцмережі, і щоб інформація також не потрапляла до Криму. Тому ми прогнозуємо нові адміністративні та кримінальні справи проти звичайних громадян України, які говоритимуть у соцмережах те, що не подобається РФ”, – додала Ольга Скрипник.  

Микола Мирний, журналіст видання ZMINA, для “Дзеркала тижня”

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: