“Щойно мене витягли з автомобіля, російські військові, які всюди в СІЗО супроводжують українців, заламали мені руки і наказали опустити голову до рівня колін. У будівлі мене роздягли, обшукали і вдарили у живіт. Чоловік, якого привезли до СІЗО разом зі мною, почав обурюватись, що росіяни не мають права його бити. За це йому дісталось ще більше, ніж мені”, – пригадав Євген.
Протягом тижня Володимира утримували в підвалі катівні разом з кількома іншими полоненими. Хлопців били через день.
Історію викрадення і катування Андрія розповіли його рідні, знайомий Микола та місцевий лікар Василь. Журналіст ZMINA записав ці свідчення під час польової місії з документування воєнних злочинів на Харківщині. Всі імена у тексті змінені з міркувань безпеки.
На тілі розстріляного колишнього військовослужбовця також були сліди жорстоких катувань та ножові поранення у пах.
Тепер ці люди зможуть отримати по 100 тисяч гривень державної допомоги
Україна співпрацює з міжнародними організаціями, такими як МКЧХ та Робоча група ООН з питань насильницьких або недобровільних зникнень
Додому повернулися воїни української армії, Національної гвардії, тероборони, ВМС, прикордонники, ДСНС.
З них — двоє офіцерів та 114 рядових і сержантів
"Як вони катують? Вони б’ють струмом, палками, гумовими дубинками, ПВХ трубами та морять голодом. Не дають спати постійно. Вони тебе закривають в холодній камері, постійно вриваються, б’ють тебе. У тебе збивається біологічний годинник – ти не розумієш скільки часу, яка дата взагалі. Знаходишся у постійній прострації. Вони тебе мучають-мучають, природно, що ти так чи інакше, щось видаси. Враховуючи, що у них твій телефон – вони лазять по твоїм контактам, пробивають їх через якісь бази", – говорить колишній в'язень катівні.
"Ударив мене у ногу. Я зробив крок на колінах — він вдарив знову. Мене ніби зламало навпіл. Били й мого друга Валентина. Вдарили його прикладом по голові. Я кричу, а він уже непритомний. Потім нас замкнули. Повернулися хвилин за 30-40. Валік прийшов до тями після того, як облили його водою. Валик ще лежав, а я вже приходив у себе", – розповів Іван.
Ігор Олійник з Дніпра пішов у військкомат в перші дні повномасштабного вторгнення РФ попри те, що сам виховує неповнолітнього сина і тому мав “бронь” від мобілізації.
В української сторони наразі немає інформації про те, у якому місці перебувають полонені цивільні та в яких умовах їх утримують
"Я був “голий”. Ну майка була, і я був босий. Це були ще морозні ночі. Це завершилося тим, що на руці ампутували, укоротили пальці. На ногах мені ампутували одну третину стопи на одній нозі, а на другій нозі всі пальці", – розповів Олег Москаленко.
Ймовірно, що спочатку чоловіка тримали у бєлгородському СІЗО №1, а згодом перевели до СІЗО №1 в місті Брянськ
Дружина досі не змогла звʼязатися зі своїм чоловіком і не отримала точної інформації щодо того, де саме він перебуває та в яких умовах утримується
За кожне слово, сказане українською мовою, росіяни карали його ударом електрошокера
"Спочатку оділи кайданки, надягли на голову капюшон, стягнули його, щоб очей не було видно, і наділи на голову чорний пакет. Привезли в якийсь гараж. Посадили. Обмотали скотчем ноги, почали між ногами стріляти. Понад вухами стріляли, шокером били. Саме фігове діло було, як ще одного кулька на голову і затягнули шнурком на шиї, що повітря не вистачає", – розповів Віталій.
Одного разу Тутова побили до втрати свідомості через натільний хрестик, який побачив один із російських військових. Той почав погрожувати, що Анатолія переведуть до ісламу. У відповідь на відмову змінити віру полоненого почали бити. Як згадує Анатолій, був час, коли він просив росіян перестати його мучити, а просто вбити.
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.