Найбільші перемоги у сфері прав людини за 2019 рік
Починаємо перший робочий тиждень нового року з того, що відзначаємо головні перемоги минулого. У попередньому матеріалі ми розповіли вам про основні зради року, а в цьому – називаємо вісім важливих, на нашу думку, сфер та процесів, які свідчать про зрушення в царині прав людини.
Криміналізували домашнє насильство
11 січня минулого року в Україні набув чинності закон про запобігання насильству стосовно жінок та домашньому насильству. У суспільстві він більше відомий як “закон про згоду на секс”, оскільки, зокрема, передбачав викладення в новій редакції статті Кримінального кодексу про зґвалтування. Власне, йшлося про те, що ним є вчинення дій сексуального характеру без добровільної згоди потерпілої особи.
Ох і зрада тоді неслася серед населення: понавигадували спеціальних мобільних додатків для фіксування згоди, нотаріального її засвідчення тощо.
Утім, статевий акт завжди потребував добровільної згоди, інакше вважався зґвалтуванням.
Натомість закон фактично криміналізував покарання за домашнє насильство. У ньому також визначили, що домашнім насильством є інциденти не тільки між подружжям, а й значно ширшим колом осіб, передбачили можливість відокремити кривдника від жертви за допомогою термінового заборонного та обмежувального приписів.
Крім того, більше захисту отримали й жертви злочинів проти статевої свободи. Більше повноважень також надали поліції, суду та соціальним службам для того, аби захистити права постраждалої людини, зокрема й дитини, яка була або є свідком насильства.
Уже у квітні українські суди ухвалили щонайменше п’ять вироків за домашнє насильство (хоча й здебільшого судові справи закінчувалися примиренням), а в листопаді в Києві чоловіка вперше на три місяці відправили до в’язниці за знущання з дружини.
Звісно, закон має певні прогалини із застосуванням на практиці. Він також вимагає інших додаткових кроків та коштів від держави: створення притулків, додаткових гарячих ліній, розроблення соціальних програм для потерпілих і кривдників та інше.
Водночас те, що масштабну проблему домашнього насильства визнали на державному рівні, є вкрай важливим, оскільки посилення протидії такому насильству загалом стало частиною комплексної політики України.
Ще трохи, може, й Стамбульську конвенцію ратифікують, а не тільки її окремі положення, як відбулось із цим законом.
Встановили відповідальність за булінг
У січні минулого року також запровадили адміністративну відповідальність стосовно іншої кричущої проблеми – цькування в школах.
Експрезидент Петро Порошенко підписав закон №8584, який передбачає штраф за булінг та приховування з боку працівників навчальних закладів випадків знущань. Фактично на державному рівні нарешті почали боротись із замовчуванням цькування в освітніх закладах.
Перший вирок за знущання суд ухвалив уже в лютому того ж року: учениця бориспільської школи виклала інтимні фото однолітки в інстаграмі, за що матір дівчини-булерки оштрафували на 850 гривень.
Штрафують також і за булінг стосовно вчителів: на Хмельниччині притягнули до відповідальності матір школяра, який систематично ображав та психологічно тиснув на вчителя.
Є вже й випадки, коли, навпаки, за цькування судять учителів.
Відповідальність за булінг та знущання не обмежується лише штрафами: передбачені, зокрема, й громадські роботи. Ба більше, у Києві суд на один рік умовно позбавив волі школяра, який жорстоко побив однолітка, та на 100 тисяч гривень оштрафував його матір.
Звісно, виключно запровадження покарання не вирішить проблеми (часто самі булери потребують роботи з психологом), та й закон має недоліки. Наприклад, безкарним залишається цькування дітей за межами школи.
Водночас у законі закладено певну профілактику знущання, адже наявність покарання все ж покликана зупиняти від булінгу.
Минулий рік також показав, що проблема цькування в школі вийшла на інший рівень суспільного розуміння та привертає до себе дедалі більше уваги. З’являється усвідомлення, що це серйозна проблема, а не елемент шкільного “виховання”: в Україні запускають безкоштовні курси з протидії булінгу, знімають телесеріали про цькування, створюють шкільні служби порозуміння, а також читають реп, присвячений проблемі.
Визнали незаконним е-декларування активістів
Епопея з е-декларуванням громадських активістів почалася ще у 2017 році. Тодішній парламент вніс зміни до законодавства щодо протидії корупції, згідно з якими антикорупційних активістів прирівняли до представників влади і зобов’язали подавати електронні декларації.
Таку ініціативу влади розкритикував Європейський Союз, він наголошував, що е-декларування для активістів створює невиправданий тиск на неурядові організації, та вимагав скасувати його. Аналогічної позиції дотримувалася й Венеційська комісія.
Інші міжнародні експерти говорили про те, що правоохоронні органи можуть вибірково застосувати закон для політичного та адміністративного тиску на нелояльних активістів.
Самі правозахисники та громадські активісти неодноразово заявляли про неконституційність е-декларування для активістів, виходили на акції протесту, наголошували на тому, що й без е-декларування громадські активісти України перебувають під тиском, стають жертвами нападів, щодо них відбуваються розслідування за сфабрикованими справами та кампанії з дискредитації.
6 червня 2019 року Конституційний Суд визнав неконституційними норми Закону “Про запобігання корупції” і, відповідно, скасував е-декларування активістів.
Уперше реабілітували жертву репресій комуністичного режиму
Ще у 2018 році в Україні оновили Закон “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років”. Цим документом Україна заявила, що люди, які постраждали від репресій комуністичного режиму, з погляду держави не є злочинцями.
Водночас першу людину в межах цього закону реабілітували лише минулого року. Справедливість відновили щодо 90-річного закарпатця Івана Мирона – останнього з живих раніше не реабілітованих політв’язнів, який відбув 25-річний термін ув’язнення в ГУЛАГу.
Мирон став жертвою комуністичного режиму через свою діяльність у націоналістичному підпіллі в 50-х роках минулого століття.
У 1950 році чоловікові надійшла повістка йти служити в червону армію, але він не захотів давати присягу владі, “яка стільки зла принесла його сім’ї та всій Україні”, і зв’язався з націоналістичним підпіллям.
Періодично Мирон зустрічався з активістами ОУН та Української повстанської армії (УПА), виконував їхні завдання, проте навесні 1951 року його разом із 17 іншими повстанцями заарештували енкаведисти.
Під час обшуку в будинку чоловіка знайшли сховані маленький синьо-жовтий прапор, заборонені твори Шевченка, Грушевського, Винниченка та часопис “Ідея і чин”. Миронові призначили максимальне покарання у вигляді 25 років суворого режиму. Звільнився чоловік лише в 1976 році.
Скасували адвокатську монополію
Зараховуємо до рейтингу позитивних зрушень 2019 року й скасування адвокатської монополії, яка обмежувала громадян у праві на доступ до правової допомоги та правосуддя.
Ще у 2015 році платформа “Правозахисний порядок денний” виступала проти встановлення монополії адвокатури на рівні Конституції України.
Йшлося про те, що держава в такий спосіб закріплює протекціонізм на конституційному рівні, запроваджує нічим не обґрунтоване обмеження права людини на вибір захисника, а сама монополія становить загрозу для доступу до правосуддя широких верств населення.
Утім, тодішня влада до правозахисників не дослухалася та ухвалила закон, який встановив, що “виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення”.
Через це навіть держоргани та представники місцевого самоврядування мали звертатися до адвокатів, аби ті представляли їхні інтереси в судах, хоча в штаті багатьох з них працювали власні юристи.
Крім того, монополія призвела до подорожчання послуг адвокатів, оскільки економічно й кадрово країна виявилася неготовою до такого кроку.
Зі скасуванням монополії не тільки адвокати зможуть захищати права громадян та компаній у судах, а й інші правники. Утім, у кримінальних справах адвокатська монополія залишиться.
Вдосконалили виборче законодавство
Наприкінці 2019 року Володимир Зеленський підписав Виборчий кодекс, який передбачає пропорційну систему виборів з відкритими списками.
Утім, украй важливо, що документ містить зміну, внесення якої понад чотири роки домагалися правозахисні організації.
Окремі з них навіть ознаменували ухвалення Виборчого кодексу як “закінчення багаторічної боротьби за виборчі права мобільних усередині країни громадян”.
Йдеться про те, що внутрішньо переміщені особи, а також трудові мігранти отримали право голосу на місцевих виборах там, де фактично живуть, а не за місцем реєстрації.
Передбачені в документі й зміни з урахуванням інших прав людини. Так, він зобов’язав політичні сили під час формування партійних списків дотримуватися ґендерного балансу: в кожній п’ятірці кандидатів має бути не менш ніж дві особи кожної статі. Крім того, містить документ і норми, які мають покращити доступність виборчого процесу для людей з інвалідністю.
Звільнили 111 в’язнів Кремля, військових і цивільних заручників так званих “ДНР” та “ЛНР”
Без сумніву, чи не найбільшою перемогою року є звільнення в межах двох обмінів в’язнів Кремля, військових і цивільних заручників, які перебували в полоні у так званих “ДНР” та “ЛНР” на тимчасово окупованих територіях України.
7 вересня до України повернулися 35 в’язнів Кремля, серед яких 24 військовополонені моряки та 11 політв’язнів. А 29 грудня в Донецькій області Україна та Росія вдруге обмінялися полоненими. З полону на вільну територію України повернулися 76 осіб – 12 військовослужбовців і 64 цивільних.
Звісно, спосіб, у який відбувся цей обмін (звільнення з-під варти та обмін п’ятьох ексберкутівців і харківських терористів), спричинив гостру дискусію в суспільстві та вкотре показав кричуще нехтування законом України на догоду політичним рішенням і залежність від них системи правосуддя.
Про це ZMINA писала як про одну з головних зрад року.
Але неможливо заперечити ту вагу, що її має цінність людського життя й необхідність звільнення з полону українських громадян, незаконно позбавлених волі в ОРДЛО.
Водночас, за інформацією представниці України в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи та колишньої Уповноваженої з прав людини Валерії Лутковської, у полоні проросійських бойовиків на Донбасі залишаються близько 300 українців. Ще 87 політв’язнів, здебільшого кримських татар, і досі утримують у російських тюрмах та в окупованому Криму за сфабрикованими звинуваченнями.
Деокупацію та реінтеграцію окупованих територій визнали пріоритетними для держави
Важливою перемогою року, безперечно, є те, що до порядку денного влади повернулося питання деокупації і реінтеграції окупованих Донбасу та Криму.
Парламент дев’ятого скликання сформував Комітет з питань прав людини, деокупації та реінтеграції окупованих територій, а також тимчасову спеціальну комісію. Остання має формувати та реалізовувати державну політику щодо відновлення територіальної цілісності та забезпечення суверенітету України.
Для поліпшення координації між усіма міністерствами та іншими органами виконавчої влади уряд створив спеціальну Міжвідомчу робочу групу.
Не стоїть осторонь і президент: наприкінці червня він призначив своїм постійним представником в АР Крим Антона Кориневича, відомого експерта у сфері міжнародного гуманітарного права. Це призначення перезавантажило роботу представництва та посилило його, а його успішне співробітництво з усіма міністерствами та Офісом президента дозволило повернути кримську проблематику до порядку денного Кабміну.
Крім того, в серпні Зеленський створив Комісію з питань правової реформи, одна з підгруп якої працює над питаннями реінтеграції та деокупації, зокрема розробляє українську модель правосуддя перехідного періоду.
Що стосується дій та конкретних результатів, то і тут можна говорити про низку перемог. Зокрема, про покращені умови перетину лінії зіткнення та адмінкордону з Кримом. Так, у листопаді уряд спростив порядок в’їзду-виїзду з окупованих територій Донецької та Луганської областей для дітей та провезення речей (замість переліку дозволених ухвалили список заборонених).
Водночас 19 грудня на контрольному пункті “Каланчак” (Херсонська область) відкрили сервісну зону для комфортного перетину адміністративної межі з окупованим Кримом, а також надання адміністративних, транспортних та побутових послуг для громадян.
Реанімували також і житлові програми для переселенців. У серпні уряд ухвалив зміни, які зробили доступнішою для місцевих громад участь у співфінансуванні житлових програм для внутрішньо переміщених осіб. А в листопаді виділив 100 млн гривень на програму пільгового кредитування. Наприкінці ж грудня Казначейство перерахувало кошти на придбання 60 квартир для переселенців.
