виставка
Маша. “Коли виходиш на майдан в Ялті – знаєш, що у зоні ризику”
Я вважала себе українкою. А зараз через те, що моя рідна мова російська, багато хто називає мене москалькою
Андрій. “…Навіть мої однолітки говорять, як добре жилося у Радянському Союзі, хоча ми там не жили…”
Знакова фігура для мене – Володимир Даль. Навіть коли він був на війні – продовжував збирати фразеологізми, не забував про своє призначення
Віка. “Щастя – це коли не бомблять, і коли у вас є світло, гаряча вода і їжа”
До обстрілів я звикла, а розлука, відчуття, що люди далеко, в різних містах і країнах, – це найболючіше
Рефат Чубаров. “Найголовніше, щоб ті, хто приніс нам цей біль, – зникли”
Я дуже люблю степовий Крим, я люблю море і степ, коли в серпні відчуваєш цей терпкий трав’яний аромат степу, який наповнюється морським запахом...
Леся. Фролівська – це спосіб життя
Мій чоловік про нашу донечку каже: "Ну зрозуміло, що ходити почне вона на Фролівській, головне, щоб ми її там заміж не видали"...
Юлія. Хочу мати можливість повернутися додому
Цікаво ламати стереотипи, коли приїжджаєш до військових, спілкуєшся з ними, особливо якщо українською, вони дізнаються, що ти з Луганська, і не розуміють, що відбувається
Людмила. Український Януш Корчак
Я сказала, що дітей в Луганськ під бомби не повезу...
Олег. “За Крим завжди точилася боротьба. Усі роки незалежності”
Коли казали про українізацію Криму, я пам’ятаю, хотіли для знайомих з Канади у 1997-98 роках знайти листівку українською мовою – це було неможливо
Олексій. Після анексії Криму: “Я цим людям не співатиму”
З українським паспортом у Волгограді набагато простіше жити, ніж з українським паспортом десь у Криму
Світлана. “Я двічі відмовилася від російського громадянства”
Іноді я кажу дурниці, але я хочу, щоб мене за ці дурниці не вбивали, не саджали за ґрати й не карали. Мені дуже важливо називати речі своїми іменами, це те, чого не можна робити зараз у Криму
Три подружки
Через події в Україні вони подорослішали швидше, але все ж лишилися тими самими невгамовними, амбітними, щирими українськими підлітками
Марина. “Я в Луцьку знову почала малювати”
Спочатку дуже важлива опора, яка допомагає у важкій ситуації. Далі ти вже можеш рухатися самостійно. З’явиться людина, якій ти потрібніша
Влад. “Різні є “донбаські”
Якби я не виїхав, я б не скоро десь побував і подорожував. Ця вимушеність дала мені можливість поїздити по Україні, покинути насиджене місце та почати нове життя
Як прийняти сина-гея чи доньку-лесбійку?
"Лиш єдиний раз мене запитали: чи мені не соромно, що мій син – гей. Я тоді відповіла: а чи вам не соромно, що ви – гетеросексуал?"
Оксана. Хмельницька фея для переселенців
Я тринадцять разів переїжджала. Виявляється, що більшість людей, які переселились зараз, вони ніколи нікуди не виїжджали з міста, не змінювали місце проживання...
Люся. “Не люблю термін ВПО”
"Війна війною, а джаз ніхто не відміняв". Ми пішли слухати джаз, коли адміністрація захоплена, радіо захоплене...
“Плюс / мінус Луганськ”. Гогольфест постфактум
Сучасні художники Луганщини, що змушені були тікати від війни, представили на фестивалі свої роботи
У Києві відбулася виставка на підтримку кримськотатарської культури
Учасники впевнені, що чим більше будуть дізнаватися про культуру киримли, тим більше шансів повернути півострів
Колонки
Термінової медичної допомоги потребують уже понад 60 кримських політв’язнів. Як цьому зарадити
Ти обіцяла залишитися живою: лист однолітці в окупації
Крізь війну до ЄС: чому неможливо оцінювати євроінтеграційний рух без урахування наслідків російської агресії
Юридичне пекло: чому цивільні, звільнені поза обміном, не можуть отримати статус позбавлених свободи
