Колонки
Всі колонки
Розриви породіллям зашивала ветеринарною голкою та капроном для вітрил: розповідь гінекологині з Ізюму
Все своє життя я пропрацювала у пологовому будинку Ізюма лікаркою стаціонара. На час окупації з одинадцяти гінекологів в місті я залишилась одна. Інша лікарка, яка не виїхала, загинула на початку березня під час авіабомбардування п’ятиповерхівки на вулиці Першотравневій. У квітні росіянину з позивним Шерхан, я так думаю, що він ФСБівець, доручили створити на нашому березі міста “якусь медицину”. Тоді ж мене покликали на роботу до поліклініки. Йти не хотілось, але я не могла відмовити. Розуміла, що, крім мене, нікого немає, а людям потрібна допомога.
“Уб’ємо законно та легітимно”: лікнеп для росіян, які мобілізуються
Мобілізація – це дійсно саме так страшно, як вам здається. Ви комбатанти – з моменту мобілізації, навіть до перетину державного кордону з Україною.
Як “правильно програти війну”, чи Готуйтесь або вмирайте
Ті, хто зараз лежить в братських могилах, вигравали для нас час, щоб ми встигли озброїтись. Ті, хто завтра піде на смерть, – йдуть, щоб виграти для свого народу час, щоб ми встигли підготуватись. Підготуватись щоб вижити.
Примусова мобілізація кримських татар – це катастрофа
Що відбувається в Криму нині? Вчора та сьогодні по всіх населених пунктах, де компактно проживають кримські татари йдуть рейди – по школах, ринках, "Кримопт". Як відомо, більшість кримських татар працюють в місцях скупчення людей, і росіяни там роздають повістки чоловікам віком 18 - 50 років, почасти завантажують людей у машини і відвозять у "воєнкоми".
Як політв’язням не втратити надію. Лист із Сімферопольського СІЗО
Ірина – політв’язень з Феодосії, моя добра знайома, яку ФСБ звинуватила у зберіганні вибухівки. Популярна нині стаття для переслідування громадян України в Криму.
Мамо, забери нас назад. Ми хочемо в твої рідні обійми
Кримський художник Богдан Зіза написав листа із незаконного ув’язнення, який він присвятив матері – Україні
“Занурити в темряву”: як російські пропагандисти допомагають довести воєнні злочини РФ в Україні
Настільки хрестоматійні приклади порушення міжнародного гуманітарного права знайти важко, але Росія, як завжди, впоралась.
Мій хлопець – полонений з Азовсталі, хочу повернути його живим
П'ять місяців я прожила в окупованому Ізюмі Харківської області, мій коханий в цей час захищав Маріуполь, а потім потрапив в полон "ДНР"
США навряд визнають Росію країною-спонсором тероризму. Що це означає для України?
Здається, що надання такого статусу державі-агресору – безумовно корисний та правильний крок. Однак, якщо подивитись глибше на потенційний ефект визнання держави спонсором тероризму у правовій площині, переваги стають не такими однозначними та масштабними, водночас з’являються приховані ризики.
Чи вдасться новому Омбудсману ефективно перезавантажити Національний превентивний механізм?
Дмитро Лубінець чітко задекларував намір розбудувати інституційну спроможність та сталість НПМ. Він хоче, щоб механізм лишався дієвим та ефективним і не залежав від особистостей Омбудсмана у майбутньому. Утім такі ж вимоги мають стосуватися й самого Уповноваженого. Фіаско Людмили Денісової – наочний приклад, чому на посаду Омбудсмана має обиратися кандидат саме в межах відкритого та незалежного конкурсу з дотриманням міжнародно визнаних стандартів прозорості, неупередженості та залучення громадянського суспільства
Два обличчя Мінреінтеграції. Мешканці окупованих територій: співгромадяни чи колаборанти?
З одного боку, міністерство продовжує наголошувати на тому, що Україна чекає своїх громадян на підконтрольних уряду територіях; з іншого – 22 липня Ірина Верещук публікує допис про нараду щодо введення кримінальної відповідальності за отримання російського паспорту
Україна посилить свою єдність, віру в себе та власні сили
Ми впевнені, що Україна швидко вчиться сміливіше вирішувати численні питання внутрішнього життя, спрямовані на інтереси всієї української нації, корінних народів, окремих спільнот
Коли починався авіаналіт, ми одягали медичні маски, щоб не вдавитися землею під завалами
Розповідь 36-річної мешканки Маріуполя про виживання під час знищення росіяними міста та те, як воно живе зараз
Як на мене, хай уже бомблять, аби тільки не окупація Миколаєва
Ми всі втомилися від постійних обстрілів. І морально, і фізично. Навіть реагувати на прильоти починаєш більш буденно. Вже оцінюєш дальність прильоту, вираховуєш спочатку загрозу виключно для себе: “Не поруч – і слава Богу”. І тільки хвилин за 5 вмикаєшся і починаєш думати: “А куди влучило? Хоч би не в житловий будинок”. Проте більшість людей у Миколаєві і це готові терпіти, аби тільки тут не було “руського міра”, аби тільки відбили Херсон.
Визнання Росією “Азову” терористичною організацією не позбавляє його бійців міжнародного захисту
29 липня Росія вбила 53 українських військовополонених, зокрема бійців полку "Азов", яких утримували в колонії окупованої Оленівки Донецької області. Коли історія з "обстрілом з боку ЗСУ" не спрацювала так, як того прагнула РФ, в хід пішли інші, але не менш знайомі способи викривлення реальності: Верховний суд Росії визнав "Азов" терористичною організацією.
Тут, у Херсоні, особливо сумно, коли чути “відльоти” в бік Миколаєва
Розповідь мешканки Херсону про те, як зараз живе місто
Чому термін “національні спільноти” у відповідному законі лише зашкодить нацменшинам в Україні
Нагадаємо, що міжнародний правовий тренд на захист саме "меншин" остаточно утвердився після трагедій часів Другої світової війни. Тоді з’ясувалось, що спільноти, менші за національну більшість, можуть зазнавати переслідувань не лише з волі диктаторів, а й за суто демократичними процедурами. Так це сталось з євреями у нацистській Німеччині, де антисемітські закони ухвалювали формально як народне волевиявлення.
Коли пішли чутки, що масово “мобілізуватимуть” в “ополчєніє”, я зрозумів: час виїжджати з Херсона
На другий місяць окупації російськими військовими Херсону я схуд кілограмів на десять через сильний стрес. З'явилося постійне відчуття тривоги. Я вирішив евакуюватися з рідного міста на територію, підконтрольну Україні. Але вдалося це лише з третьої спроби. Дорогою нас принизливо перевіряли, а колона, в якій я їхав, потрапила під обстріл. Зрештою у травні мені вдалося виїхати до Одеси.
Дівчина з жовтою валізою: чому українка повертається з Португалії на Донбас
Зараз окупованих територій побільшало, а ми для себе досі так і не усвідомили, як навчитися поважати вибір людей, що не хочуть жити в окупації, але з тих чи інших причин не можуть виїхати.
Окупанти були переконані, що вісім років ми жили “під дулами автоматів нацистів”
Я родом із Донецької області Волноваського району. До 2014-го року жила у Донецьку. Через воєнні дії залишила в орендованій квартирі нажите майно і на певний час переїхала до Одеси. Останні два з половиною роки проживала в селищі Донське на Донеччині. Туди переїхала, бо хвора мама потребувала догляду. Робота менеджеркою дозволяла працювати віддалено в одеській компанії. Але “русскій мір” вдруге забрав у мене дім.
