Як українці бачать життя на окупованих територіях після звільнення – дослідження
Більшість українців вважають важливим повернення не лише окупованих територій, а й людей, які там проживають. Адже понад 80% громадян на підконтрольній території усвідомлює, що режим окупації сам по собі несе загрозу всім, хто живе на ТОТ. У понад половину громадян є розуміння того, що жителі ТОТ не мали вибору і були змушені отримати російські паспорти. Водночас чиновники та поліціянти, які працювали в окупації, мають бути звільнені та притягнуті до відповідальності.
Про ці та інші тенденції у ставленні українців до мешканців окупованих територій, переселенців та громадян, які виїхали за кордон, свідчать результати соціологічного дослідження на тему реінтеграції звільнених територій та соціальної згуртованості в Україні.
Дослідження провела соціологічна група “Рейтинг” на замовлення Школи політичної аналітики НаУКМА. З 11-го до 16 березня 2024 року соціологи опитали 2005 респондентів віком від 18 років в усіх областях, окрім тимчасово окупованих територій (ТОТ) Криму та Донбасу та тих територій, де на момент опитування був відсутній український мобільний зв’язок.
Коротко переповідаємо основні висновки дослідження.
Джерела інформації про життя людей на ТОТ
Переважна більшість опитаних (75%) отримує інформацію від українських ЗМІ. Менше половини (41%) дізнаються про життя в окупації від близьких або родичів на ТОТ. Загалом 17% українців повідомили, що мають родичів на ТОТ. 60% респондентів хотіли б отримувати більше інформації про повсякденне життя жителів ТОТ.
Дослідження також виявило, що 94% респондентів не споживають інформацію від російських ЗМІ та телеграм-каналів.
78% громадян вважають важливими повернення не лише окупованих територій, а й людей, які там проживають. А для 91% опитаних важливим є те, щоб українські політики та чиновники пам’ятали про людей в окупації.
Сприйняття життя в окупації
Понад 80% українців усвідомлює, що режим окупації сам по собі несе загрозу всім, хто живе на ТОТ. За словами фахівця Школи політичної аналітики НаУКМА Антона Суслова, це свідчить про те, що інформація, яку отримують громадяни на підконтрольних Україні територіях, достатня, щоб розуміти небезпеку, яку несе в собі режим російської окупації.
Також загалом 58% опитаних вважають, що жителі ТОТ не мали вибору і були змушені отримати російські паспорти.
Аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк зазначила, що, судячи з такої статистики, респонденти розуміють, що українці на ТОТ перебувають в атмосфері примусу та страху.
“Правозахисники постійно говорять про незаконні затримання, насильницькі зникнення, катування на окупованих територіях, про політичні переслідування в Автономній Республіці Крим. У людей є розуміння, що щоб вижити на цих територіях, мешканцям потрібно, зокрема, отримати російський паспорт після того, як Російська Федерація незаконно включила ці територію у свій склад і повністю поширила там свій правовий режим. Без російського паспорта люди не отримають доступу до до медичних, соціальних послуг. А випускники шкіл не отримають атестат про середню освіту”, – пояснила Онисія Синюк.
Ставлення до переселенців, українців в окупації та за кордоном
Люстраційні обмеження для колаборантів
Соціологи виявили відмінне ставлення українців до поліціянтів та рятувальників, які працювали на ТОТ. Так, більшість респондентів (56%) вважає, що потрібно звільнити усіх без винятку працівників поліції, які працювали в окупації. Водночас лише 7% респондентів підтримують таке звільнення рятувальників.
26% опитаних вважають, що поліціянтам варто дозволити працювати, а звільнити лише тих, хто має особисто нести кримінальну відповідальність за колабораціонізм. Таку ж позицію щодо рятувальників мають 56% опитаних. А 13% вважають, що не варто звільняти нікого з рятувальників.
Крім того, своє бачення опитані респонденти висловили щодо співробітників ЗМІ, які своєю діяльністю сприяють утвердженню окупаційного режиму на українській території. У питанні соціологи не конкретизували, до якої саме відповідальності потрібно притягувати таких медійників – адміністративної чи кримінальної.
Але 55% респондентів вважають, що потрібно звільнити усіх співробітників окупаційних ЗМІ. 37% переконані, що звільнити потрібно лише керівництво таких ЗМІ.
Аналітик Школи політичної аналітики НаУКМА Антон Суслов вважає, що думка українців у цьому питанні ще формується.
Також соціологи виявили відмінності позицій щодо звільнення з посад місцевих адміністрацій та комунальних підприємств. Загалом 33% вважають, що комунальників, які працювали на територіях, які були окуповані з 2024 року, потрібно звільняти. Не погоджуються з цим – 34%. 2% не визначилися.
Утім, переважна більшість респондентів (близько 80%) виступає за звільнення керівників середньої ланки місцевих окупаційних адміністрацій як тих, хто працював на ТОТ з 2014 року, так і тих, хто займав ці посади після 2022 року
“З одного боку, дійсно, є розуміння диференціації співробітника місцевої адміністрації і комунальника. А з іншого боку, позиція українців у цьому питанні ще формується. Держава має визначитись якомога раніше, щоб комунікувати, що насправді є державною політикою, та готувати суспільство до відповідних позицій та рішень”, – прокоментував ці результати аналітик Антон Суслов.
Також 45% опитаних висловилися за звільнення всіх вчителів на окупованих з 2022 року територіях. З цим кроком не згодні 24%. Дослідження виявило, що 40% респондентів розуміє, що після деокупації Україна не матиме достатньо кадрового ресурсу, щоб замінити всіх вчителів, які працювали під час окупації.
46% українців вважають, що ті громадяни, які роздавали російську гуманітарну допомогу, мають нести за це відповідальність, 27% – з цим не згодні.
70% погоджується, що віддавати засуджених за колабораціонізм на обмін в Росію є прийнятним. 17% з цим не погодилися.
Більшість респондентів (77%) переконані, що у процесі встановлення відповідальності за колабораціонізм потрібно застосовувати індивідуальний підхід до підозрюваних у співпраці із окупантами. 11% з цим не погодилися.
Загалом 59% не погодилися, що на звільнених територіях громада має повне право на акти самосуду щодо людей, які підтримували Росію словами або діями. Повністю погодилися з цим 18% і скоріше погодились – 8%.
Анна Осипчук переконана: якщо люди будуть бачити дієві процедури з покарання за злочини, то бажаючих скоїти самосуд стане менше.
Онисія Синюк зі свого боку зауважила, що різниця у баченнях респондентів щодо відповідальності комунальних підприємств, працівників поліції та рятувальників на ТОТ демонструє розуміння стандартів міжнародного гуманітарного права про те, яким має бути життя під час окупації.
“За цими стандартами, коли триває окупація, люди на такій території повинні продовжувати жити і отримувати життєво необхідні послуги. Там має відбуватися обслуговування електромереж, каналізації, вулиць, надаватися медична допомога, а тому ці категорії працівників повинні продовжувати працювати. Також опитування показало запит суспільства. Та, на жаль, наше законодавство про колабораційну діяльність ці стандарти не враховує”, – пояснила Онисія Синюк.
Правозахисниця назвала зрозумілим відмінне ставлення до відповідальності рятувальників та поліції, тому що поліціянти виконують незаконні накази окупаційної влади й втілюють російське законодавство на ТОТ, хоча за міжнародними стандартами окупаційна держава повинна підтримувати правоохоронний порядок в окупації.
Загалом Онисія Синюк вважає, що українське законодавство має відображати відповідальність людини в окупаційних органах через таке оцінювання: яку саме посаду людина займала в окупації, наскільки її діяльність наносила шкоду національній безпеці, мешканцям ТОТ та з яким наміром людина це робила.
Відповідальність за мобілізацію в окупації
У респондентів розділилися думки щодо послаблення відповідальності мобілізованих до незаконних збройних формувань Луганщини, Донеччини та до російської армії, які не вчинили тяжких злочинів. Загалом 40% погоджуються, що їх варто звільнити від відповідальності. Категорично не погоджуються з цим – 27% і скоріше не погоджуються – 14%.
Утім, загальна більшість (67%) вважає, що, вирішуючи питання справедливості, Україна має враховувати факт примусу такого громадянина до незаконних формувань або ж до окупаційної армії.
“Якщо ми подивимося на бачення респондентів про індивідуальний підхід у таких справах, врахування примусовості, то це насправді раціональний та зважений підхід. Тішить, що його поділяє не лише експертне середовище, а й громадяни України”, – прокоментував Антон Суслов.
Онисія Синюк підтверджує, що громадяни потрапляють до незаконних збройних формувань за різних обставин. Правозахисникам відомий приклад, коли чоловік висловлював проукраїнські погляди, через що до його помешкання навідалися російські спецслужби та змусили записати пропагандистське відео із вибаченням, на якому чоловік нібито відмовляється від своїх слів. І в якості покарання його також змусили вступити до збройного формування, з якого він потім здався в полон українській стороні.
“Такі справи обов’язково потрібно розглядати з урахуванням низки обставин та факторів, зокрема примусовості, з яким умислом вона вступила на службу, що саме вчинила особа, перебуваючи в такому формуванні, та чи добровільно здалася людина в полон”, – наголосила Онисія Синюк.
Як відомо, у лютому 2024 року правозахисники оприлюднили 11 пріоритетних кроків у сфері захисту прав людини в умовах широкомасштабної збройної агресії на 2024 рік. Один із кроків для Кабінету Міністрів у цьому списку – визначити державну стратегію відновлення державної влади та реінтеграції населення деокупованих територій України.
Правозахисники констатують, що, попри понад десять років війни з РФ, Україна на державному рівні не розробила політик, які мають забезпечити ефективне відновлення владних інститутів на територіях, що перебували під тривалою окупацією, та реінтеграцію населення деокупованих територій.
Йдеться про систему дій, які держава має вжити для формування нормативної бази перед деокупацією, щоб мешканці ТОТ та іншої території України мали чітке розуміння, яким буде їхнє майбутнє після звільнення територій від російської окупації. Також держава має визначити, якою після деокупації буде політика щодо документів, виданих в окупації, зокрема судових рішень, документів, що посвідчують право власності, чи будуть запроваджені заходи з очищення влади (люстрації), як працюватимуть на звільнених територіях соціальна, освітня, медична системи.
Ця проєкт публікація створена за підтримки Фонду “Партнерство за сильну Україну”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.
