До прийняття медійного закону контентні заборони були розпорошені по різних законах. Цю проблему значною мірою вирішує стаття 36 закону “Про медіа”, в якій зібрані усі постійні контентні обмеження для медіа та платформ спільного доступу до відео, що поширюють інформацію на території України.
Створення системи спільного регулювання у сфері онлайн-медіа є важливим інструментом взаємодії між медіа та регулятором, для якого запропоноване регулювання онлайну також є новим.
Поруч з регулюванням онлайн-медіа, медійний законопроект впроваджує й інші новели. Зокрема, для повної гармонізації з Директивою ЄС про аудіовізуальні медіапослуги у редакції 2018 року Україна була зобов’язана розробити “правила гри” і для платформ спільного доступу до відео – національних аналогів YouTube, TikTok або Periscope.
Про те, чи виправдані побоювання, що нове регулювання накладе на онлайн-медіа надмірні вимоги і створюватиме перешкоди у їхній діяльності, читайте у черговому матеріалі з серії публікацій про ключові положення закону “Про медіа” від експертів Лабораторії цифрової безпеки.
Закон про медіа набув чинності 31 березня. Про те, чи стала з його ухваленням Нацрада достатньо незалежною і ефективною у здійсненні власних повноважень, читайте в аналізі експерта Лабораторії цифрової безпеки.
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.