До Дня Незалежності він офіційно отримає новий символ — український тризуб
Правозахисній організації протягом року можна надіслати фотографії депортованих рідних кримських татар разом з розгорнутими історіями, як родина пережила цю депортацію. Електронна адреса КРЦ: ctrc@ctrcenter.org
Мені дуже хочеться, щоб ми всі після деокупації Криму мали можливість відчувати себе на півострові вільними, убезпеченими, а Україна у світі отримала гідне місце і була суб'єктною державою
Солідарність – вкрай важлива. Це відчуття болю іншого здатне не тільки об’єднати, а й створити пам’ять про минуле та наші сподівання про майбутнє.
Надзвичайно важливо, щоб Україна і світ повинні зробити все можливе, щоб належним чином кваліфікувати депортацію як геноцид, засудити це та притягнути всіх винних до відповідальності
18 травня 1944 року радянська влада примусово вивезла з Кримського півострова близько 200 тисяч кримських татар
Відповідний закон підтримали 285 народних депутатів.
Рефат Чубаров вважає, що повернення на півострів історичної топоніміки, яка зазнала цілеспрямованого знищення внаслідок колоніальної політики російської імперії, СРСР, а нині – РФ, назавжди вб’є у Москви бажання шукати свої духовні скріпи на чужих територіях
У повідомленні наголосили що народи України та Ічкерії мають однакові цілі та спільного ворога
Як відомо, у роковини Голодомору президент Зеленський оголосив про старт нової міжнародної ініціативи Grain form Ukraine, за якою українські харчі постачатимуться до країн Африки та Азії, яким загрожує голод. Україна та її партнери вже зібрали понад 150 млн доларів
В Україні депортацію кримськотатарського народу визнали геноцидом
Також чоловік публічно підтримував дії сталінського режиму
Cеред причин ліквідації цих організацій прокуратура РФ називала порушення під час маркування своїх матеріалів згідно із законом про "іноземних агентів"
Журналіст публічно підтримує сталінську пропаганду та заперечує існування в 1930-х голодомору в Україні.
Передостанню історію з циклу “Голодомор. Невідомі сторінки” команда Музею записала у Миколаєві зі слів 96-річної Олександри Леонтьєвої, яка походила з багатодітної родини і пережила Голодомор у селі Лук’янівка (тоді — Леніно) Баштанського району Миколаївської області.
Ксенія Прокоп’юк народилася 31 січня 1927 року в селі Танське на Уманщині. Її батько, Сивак Гива Денисович, був майстром-ковалем – умів підкувати коня чи виготовити потрібний металевий сільськогосподарський реманент, мав свою невелику кузню. Мати Ксенії, Параска Андріївна, доглядала родинне господарство, адже Сиваки мали трохи землі. “Куди глянь – поле,” – згадує Ксенія про той час. Також сім’я тримала коня й корову.
Справа стосується трагічних подій 13 січня 1991 року
Анна Павлівна народилася в звичайній селянській сім’ї Кащаків та стала свідком того, як її батько із успішного господаря навесні 1932 року перетворився на безправного колгоспника. Колективізація, розкуркулення, Голодомор 1932–1933 років та масовий штучний голод 1946–1947 років – всі ці події торкнулися Анни Слободян та її родини.
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.