Yаступного місяця добігають кінця 5 років перехідного періоду імплементації нового українського правопису, затвердженого у 2019 році. Отже з травня не вживання у письмовій та усній мові фемінітивів буде однозначно помилковим, а неузгодження в роді підмета з присудком на кшталт "журналіст написала статтю" буде синтаксичною помилкою.
Чому Малайзія – рай для ісламського фемінізму? Яка політика створює прогресивне суспільство? Як турецькі феміністки вирішують нагальні проблеми? Про це та інше говорили під час шоу “Фем-zoom-теревені” з правозахисницею, головою організації "Разом із законом" Вікторією Нестеренко.
Це інтерв’ю продовжує серію публікацій видання ZMINA про цінності, які просувають сучасні феміністки. Ми поговорили з Розою про те, чому жінок на Майдані не потрібно було захищати, як їй вдалося вчасно вийти з аб’юзивних стосунків, чому для неї важливо вести блог, а також чому деякі чоловіки не люблять, коли жінки вітаються з ними за руку.
Жінки не є однаковими. Ми маємо різні принципи, погляди на життя, орієнтацію і релігію. Відмінності роблять нас особливими, потрібно спробувати зрозуміти і приймати їх. Тож у Швейцарії я відчула, що значить бути солідарним.
Ми розпитали Сашу, скільки часу їй знадобилося, щоб перестати бути “лідером” і стати “лідеркою”, чи варто ототожнювати співачку з “ліричними героїнями” її пісень, як може стати в пригоді об’єктивація чоловіків, а також про жіночі рольові моделі та необхідність давати відсіч насильству й сексуальним домаганням.
Українські медіа в Польщі запитували мене про те, що їм боліло найбільше: стереотипи про українців в Польщі. Адже, на жаль, слово "українка" тут стало повністю синонімом до слова "sprzątaczka" – "прибиральниця".
Деякі мої подруги-мами називають мого чоловіка героєм через те, що так надовго лишився сам-на-сам із дочкою і справляється. І я навіть розумію, про що вони. Ми ж бо ще те покоління, яке виховувалося в моделі, що дім і родина — це винятково відповідальність матері, і якщо чоловік допомагає — то це радше тобі приємний бонус, ніж його обов’язок.
Фемінізм потрібний і корисний для всіх
Письменниця розповіла нам про своє профеміністичне виховання, про репродуктивний тиск і труднощі материнства, а також про свою суперсилу, як їй вдається впоратись із синдромом самозванки і про те, чому назвала свій блог “Вчителька в рожевій спідничці”.
ZMINA розпочинає новий цикл онлайн-розмов з жінками, які живуть за кордоном. Цього разу тема наших зустрічей – фемінізм. І перша гостя – Ірина Вікирчак, менеджерка культури, поетка, перекладачка, яка тривалий час проживає у Вроцлаві, Польща.
Ми поговорили з шістьма українськими феміністками про те, у чому полягають їхні погляди, про закиди щодо фемінізму, які не відповідають дійсності, про чоловіків, домогосподарок, вибір, свободу та повагу до себе жінок і ще багато іншого.
Ідеї фемінізму для сучасного українського суспільства вважають актуальними тією чи іншою мірою 63,8% респондентів онлайн-опитування. Причому актуальність цих ідей визнали як феміністки і феміністи так і ті, хто себе до них не зараховує.
Нещодавно на книжкових полицях з'явилася книга Каті Бльостки “Матера вам не наймичка або Чому діти – це прекрасно”. Видання вже встигло наробити багато галасу, отримати чимало схвальних відгуків та навіть мізогінну критику в середині літературного середовища. Інтерв’ю з Катею Бльосткою продовжує серію публікацій видання ZMINA про цінності, які просувають сучасні феміністки.
До програми організаторки, за їхніми словами, відбирали фільми, які мало представлені мейнстримними фестивалями. Зокрема, там є спеціальна програма, присвячена трансдосвідам і трансфемінізму, а також антирасистська програма. Будуть також два покази, пов’язані із ромським активізмом.
Як відомо, приватні коледжі і університети, в які допускаються жінки, активно розвивалися в Афганістані упродовж останніх 20 років. Адже, коли таліби перебували при владі в Афганістані вперше – з 1996 по 2001 рік – права жінок в країні були сильно обмежені.
Нещодавно написала книгу “Люби без ілюзій” про те, як звільнитися від токсичних стереотипів і побудувати здорові стосунки. Ми розпитали Анну, як вона стала феміністкою, якими своїми здобутками найдужче пишається, чому в її книжці немає жодної згадки про фемінізм, а також яким чином фемоптика допомагає спростити життя.
У позові жінки стверджують, що керівництво телеканалу знало про скарги на Корна ще у 2017 році, але ігнорувало їх, продовжуючи хвалити Корна за його комерційний успіх.
Я за рівні права жінок і чоловіків, але я не феміністка. Мені не раз доводилося чути це твердження. Хтось це говорив із категоричністю, хтось – тихо, хтось – байдуже знизуючи плечима. Ба, більше, я сама ще років з десять тому підписувалася під цією фразою...
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.