Інформаційні атаки проти Кривоноса: хто зацікавлений у дискредитації керівника НАБУ?

Упродовж останніх тижнів навколо Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) знову розгорівся широкий інформаційний та політичний скандал, цього разу зосереджений безпосередньо навколо його директора – Семена Кривоноса. Серія публічних критичних матеріалів та дописів у соцмережах, які підхопили деякі медіа, активізувала дискусії про легітимність, ефективність і власну репутацію голови антикорупційного органу.

Центром уваги стала низка заяв від окремих експравоохоронців і політичних діячів, які не лише критикують дії НАБУ, а й ставлять під сумнів особисту доброчесність Кривоноса. Колишні співробітники та експерти публічно вказували на його минулі юридичні історії, намагання уникати відповідальності та участь у суперечливих ситуаціях, пов’язаних з голосуванням, майновими питаннями та земельними суперечками. Зараз ця інформація активно поширюється в низці онлайн‑джерел та каналів.

На тлі цього розгорнулася медійна хвиля: великі інформаційні ресурси публікують критичні огляди діяльності НАБУ під керівництвом Кривоноса, деякі оприлюднюють матеріали про “непрозорі” сторони його кар’єри, а популярні телеграм‑канали й соцмережі щомісяця генерують сотні дописів на цю тему. Наприкінці лютого Семен Кривонос та керівник САП Олександр Клименко попереджали, що є передумови для нових інформаційних та правових атак на антикорупційні органи, оскільки учасники попередніх спроб тиску не були притягнуті до відповідальності, а деякі навіть отримали підвищення та нові звання.

ZMINA спробувала дослідити, як формується інформаційна хвиля навколо керівника НАБУ, хто її підсилює та які меседжі просуває.

Хто і що закидає Семену Кривоносу?

У середині березня в мережі з’явилися публікації з твердженням, що директор НАБУ нібито є фігурантом справи про вимагання хабаря в розмірі 120 тисяч доларів за виділення земельної ділянки у 2014 році. Цю інформацію активно поширював колишній прокурор САП Станіслав Броневицький, який після звільнення з цього органу почав регулярно публічно критикувати НАБУ та САП. З посиланням на Бороневицького цю історію підхопили певні онлайн-видання, наводячи фрагменти судових ухвал і цитати з матеріалів провадження. 

Прикметно, що раніше Броневицький також звинувачував детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова в привласненні коштів. А нині Броневицький є одним з адвокатів колишнього заступника керівника Офісу президента Андрія Смирнова, якого підозрюють у корупційних злочинах.

Відомо також, що 2024 року Броневицький подавався на посаду голови Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Утім, зрештою на цю посаду обрали іншого кандидата. Зараз експрокурор продовжує активну публічну діяльність, коментуючи антикорупційну політику, зокрема виступав з критикою конкурсів у САП, протестів проти закону № 12414, роботи антикорупційних органів і механізмів громадського контролю.

Ще одним джерелом для публікацій, які обвинувачують очільника НАБУ в недоброчесності, стала публікація колишнього народного депутата, політика та блогера Борислава Берези із закидами щодо минулого Кривоноса. Зокрема, твердження, що його визнали винним у підкупі виборців у 2007 році й після цього він начебто фіктивно всиновив дитину, щоб уникнути кримінальної відповідальності. Такі меседжі активно розходяться у фейсбуці, а також у телеграм‑каналах прихильників Берези. 

До хвилі обурення минулим Кривоноса долучився і народний депутат Олексій Гончаренко, який хоч і виступав проти закону, що обмежував незалежність НАБУ та САП, але регулярно атакує в публічній площині антикорупційних активістів, зокрема Віталія Шабуніна, Дениса Бігуса та Сергія Стерненка.

Серед медіаресурсів активну роль у поширенні критики щодо бюро та його керівництва відіграє, зокрема, видання “Українські новини” (УН). У новинах там переважають звинувачення в корупції, зловживаннях і неетичній поведінці – від нібито отримання хабарів і маніпуляцій з майном до особистих історій, які подають як компромат.

Окремо видання регулярно поширює заяви колишніх посадовців, зокрема експрокурора САП Броневицького, та інших публічних коментаторів та експертів, які різко критикують НАБУ і САП. Крім того, у матеріалах часто з’являються твердження про політичний лобізм, тиск на судову систему та спроби впливати на зарплати суддів.

Загалом публікації мають чіткий негативний фокус: вони формують образ НАБУ як органу, який діє непрозоро, порушує закон або дбає про власні інтереси.

Також одним з головних медійних “розслідувачів” дій Кривоноса виступає видання “Судово-юридична газета”. У своїх матеріалах це медіа, як і УН, посилається на коментарі Броневицького, подаючи їх як істину в останній інстанції, і системно публікує аргументи проти директора НАБУ. Водночас видання не завжди дотримується базових журналістських стандартів.

Зокрема, у газеті виходили компліментарні матеріали та інтерв’ю з одіозним адвокатом Олексієм Шевчуком, який фігурує в матеріалах про незаконне переправлення військовозобов’язаних чоловіків за кордон через систему “Шлях”, у результаті чого понад 200 чоловіків призовного віку виїхали з України та не повернулися. Він також підтримував “диктаторські закони 16 січня” та вів авторські програми на медіаресурсах, пов’язаних з Віктором Медведчуком. Крім того, Шевчук представляв інтереси низки фігурантів справ НАБУ та інших резонансних осіб, зокрема Олександра Онищенка, братів Дубневичів, Борислава Розенблата, Олега Бахматюка та Іллі Киви.

Шеф-редактор “Судово-юридичної газети” Святослав Пограничний фігурував у записах про одіозний Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК) на так званих плівках Вовка. Йшлося про те, що голова ОАСК Павло Вовк хотів “пропихнути” Пограничного до Вищої ради правосуддя, але виявилося, що той має лише три роки стажу замість необхідних 15. На сторінках свого видання Пограничний відбілював заступника голови Вищої ради правосуддя Євгенія Аблова, відомого скандальною фразою “шеф, давай учудім” і забороною Майдану. 

Крім того, громадська ініціатива “Голка” дослідила: телеграм-канал “Под мантией”, що поширював фейки про лідерів громадського сектору, які працювали над судовою реформою, мав взаємодію із “Судово-юридичною газетою”. Яскравим прикладом тенденцій видання є реакція на загибель захисника України Романа Ратушного: синхронно з проросійським ресурсом “Страна.ua” газета повідомила, що на фронті загинув “підозрюваний в організації погрому на Банковій”, фактично знецінюючи його діяльність як юриста й захисника країни, який виступав за судову реформу. 

Тож негативна інформаційна кампанія навколо Кривоноса формується через сукупність факторів: ймовірні особисті інтереси політиків, постійні критичні заяви колишніх посадовців, а також активну роль певних медіаресурсів та провокативних анонімних чи закритих телеграм-каналів. Такі вкиди часто відображають системну критику антикорупційного бюро, його керівництва та процедур відбору на керівні посади.

На думку антикорупційних активістів та журналістів, березнева інформаційна атака може бути пов’язана з тим, що НАБУ готує нові підозри, які невдовзі можуть отримати топпосадовці та представники влади. Про можливість таких підозр уже найближчим часом, зокрема, сказав в ефірі ютуб-каналу “Є питання” журналіст-розслідувач Юрій Ніколов: “Це зрозуміло за атмосферою страху і ненависті, яка панує в помийних телеграм-бачках, і навіть не в помийних”.

Ніколов уточнив, що йдеться, зокрема, про телеграм-канал Броневицького.

Про зв’язок інформаційних атак на антикорупційну інфраструктуру з підозрами, що готуються для фігурантів, близьких до влади, говорить і заступниця виконавчого директора Центру протидії корупції Олена Щербан: “У розробці НАБУ досі є багато важливих проваджень, які точно будуть зачіпати інтереси влади. Зокрема, найголовніше питання, яке цікавить усе суспільство, – це провадження стосовно екскерівника Офісу президента Андрія Єрмака. І я б не відкидала, що він може стояти за всіма цими історіями в телеграм-каналах”.

Вона додала, що ці атаки покликані знижувати суспільну довіру до антикорупційної інфраструктури, показувати недоліки та проблеми в НАБУ й готувати поле до нових атак, які будуть уже значно ретельніше продуманими. 

Претензії до оцінювання доброчесності директора НАБУ

Контекст критики Кривоноса також частково пов’язаний з процедурами оцінювання кандидатів на керівні посади в НАБУ.

Під час інформаційних атак звучать заклики до керівництва НАБУ та конкурсної комісії, яка проводила співбесіди з кандидатами, переглянути відповідність Кривоноса посаді директора бюро через нібито нові обставини, що вказують на недоброчесність. Адже цей критерій є ключовим, згідно із Законом України “Про Національне антикорупційне бюро України”.

Семен Кривонос. Фото: Державна інспекція архітектури та містобудування України

Водночас антикорупційні активісти говорять, що нічого нового в згаданих фактах про Кривоноса немає й можливі суперечливі моменти, які могли вплинути на отримання посади, були відомі давно і перевірялися під час працевлаштування до НАБУ. 

“Дістали компромат на Кривоноса, про який усім було відомо насправді. І навіть під час обрання голови НАБУ за участі міжнародних експертів три роки тому Кривоносу ці питання ставили”, – говорить Ніколов. 

Пізніше навіть сам Броневицький у своєму телеграм-каналі підтверджує, що запитання щодо підозр у згаданих корупційних діях ставили Кривоносу члени конкурсної комісії. Але оскільки комісія, до якої входили українські й міжнародні експерти Карен Грінавей, Драго Кос, Повілас Малакаускас, Олексій Грищук, Микола Кучерявенко, Кирило Легких, все ж обрала Кривоноса директором НАБУ, то тепер Броневицький звинувачує їх у заангажованості на користь певного кандидата.

Також у цьому контексті згадує Броневицький тодішнього міністра цифрової трансформації Михайла Федорова (наразі міністра оборони України), який надав рекомендацію Семену Кривоносу, коли той подавався на посаду директора НАБУ.

У стенограмі обрання директора НАБУ, уривки якої наводить Броневицький, Кривонос спростовує підкуп виборців у 2007 році, натомість каже, що як член активу студентських організацій виступив проти схиляння студентів з боку адміністрації вишу голосувати за певних кандидатів. У відповідь адміністрація нацькувала на студентський актив правоохоронні органи. 

А справу про ймовірну причетність Кривоноса до вимагання хабаря за виділення земельної ділянки в Обухівському районі Київщини, за його словами, закрито через відсутність складу злочину.

Водночас, на переконання Броневицького, експерти комісії з відбору директора НАБУ ставили запитання максимально комфортно для кандидата, щоб дати йому можливість пройти за конкурсом. 

Проте варто розуміти, що всі кандидати на посади в НАБУ проходять суворі перевірки під час працевлаштування, зокрема оцінювання доброчесності, а також психофізіологічне тестування на поліграфі. Такі перевірки традиційно застосовують у бюро під час службових процедур, включно зі вступом на службу, призначенням і перепризначенням, і вони мають на меті виявити та запобігти недоброчесній поведінці майбутніх співробітників. Це означає, що значні правопорушення або інша інформація, яка б ставила під сумнів доброчесність кандидата, навряд чи могли залишитися непоміченими ще на етапі відбору.

Чи причетна до тиску на НАБУ та його очільника Служба безпеки України? 

На початку лютого в помешканні керівниці одного з підрозділів НАБУ, який розслідує корупцію у сфері оборони, правоохоронці незаконно встановили спеціальне обладнання для негласного отримання інформації. За словами Кривоноса, співробітники “одного з правоохоронних органів” діяли без судового рішення. Директор бюро підкреслив, що такі дії є незаконними та свідчать про системний тиск на антикорупційні органи. Він розповів, що правоохоронці діяли приховано, залучивши сторонню особу для встановлення електричного обладнання й порушуючи право на приватне життя.

За словами Кривоноса, відомству вже відомі імена людей, причетних до цього, а також органи, які стоять за цими діями. Він поділився, що над збором інформації та тиском на співробітників НАБУ працює апарат кількох силових структур. Тобто це не поодинокий випадок, а частина системних дій.

У НАБУ провели внутрішні слідчі дії та зафіксували обставини незаконного втручання.

Крім того, нещодавно вночі над будівлею Спеціалізованої антикорупційної прокуратури зафіксували дрон. На місце викликали поліцію, яка встановлює, кому належить апарат і з якою метою він перебував над територією прокуратури.

Невдовзі після цього, під час засідання Комітету з питань антикорупційної політики, Семен Кривонос розповів, що співробітники кількох правоохоронних органів шукали в судовому реєстрі ухвали в справі “Мідас”, яку розслідують НАБУ та САП. Паралельно через систему “Безпечне місто” відстежували пересування службових автомобілів бюро, що могло розкрити оперативну активність детективів. Йдеться про кримінальне провадження № 52025000000000472. Пошуки у Вищому антикорупційному суді та Єдиному держреєстрі судових рішень почалися після 10 листопада 2025 року – уже після старту відкритої фази операції та проведення обшуків.

За даними НАБУ, номер провадження та прізвища фігурантів шукали співробітники СБУ, ДБР, Офісу генпрокурора, Нацполіції та Агентства з розшуку та менеджменту активів. Окремі посадовці здійснювали контекстний пошук за прізвищем підозрюваного та адресами, пов’язаними зі справою. 

Директор бюро вважає, що законних підстав для таких пошуків з боку сторонніх осіб немає. Він пояснив, що після оголошення підозр номер справи став відомим, але це не пояснює інтересу до нових судових рішень.

Окремо детективи отримали через ухвалу суду доступ до даних системи відеоспостереження “Безпечне місто”, яка перебуває у володінні київського комунального підприємства “Інформатика”. Раніше місто відмовлялося надавати ці дані без рішення суду. Аналіз показав, що протягом 2025 року співробітники СБУ, ДБР, Нацполіції та Бюро економічної безпеки шукали в системі інформацію про пересування службових автомобілів НАБУ.

Кривонос пояснив, що, знаючи номер автомобіля, через систему можна відстежити маршрут і фактично визначити місця проведення оперативних заходів, що може розкривати активність детективів перед потенційними фігурантами справ. Водночас він наголосив, що слідство ще встановлює, чи здійснювали ці пошуки на законних підставах.

Реагуючи на ці події, голова парламентського Комітету з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна заявила в інтервʼю ZN.UA, що ключові антикорупційні інституції України роками працюють під системним тиском з боку інших правоохоронних органів.

Вона порівняла роботу антикорупційних органів – насамперед НАБУ та САП – із середньовічним замком на відкритій території, на який постійно вчиняють “набіги” сусіди. За її словами, Україна створила незалежні антикорупційні інституції з розрахунком на поступову зміну системи довкола них. Частково це спрацювало, але без реформи інших правоохоронних органів антикорупційний блок постійно стикається з опором.

Радіна пояснила, що в липні 2025 року ситуація загострилася через спробу бліцкригу в парламенті та роль ДБР, СБУ й Офісу генпрокурора в тиску на НАБУ і САП. Водночас вона звернула увагу на те, що це явище триває роками – через перехоплення справ, порушення підслідності та затягування експертиз, і схарактеризувала його як стан “напівоблоги”, який є системним.

Депутатка також наголосила, що роками система жила з негласним припущенням про недоторканність найвищого рівня влади: максимум може бути політична відповідальність, мінімум – поїхати за кордон і жити спокійно далі. На її думку, це формувало відчуття, що так буде завжди.

Насамкінець Радіна зазначила, що, коли антикорупційні органи починають працювати проти високопосадовців, це змінює сигнали для всієї системи: посада більше не гарантує безпеки, хоча опір системи все ще залишається сильним.

Інформаційні атаки є передбачуваними

Значну частину матеріалів про НАБУ та його керівника публікують анонімні телеграм-канали та ресурси із сумнівною репутацією. За даними моніторингу НАБУ, у лютому 2026 року бюро зафіксувало понад 300 публікацій у телеграмі, які мали ознаки скоординованих інформаційних атак проти антикорупційних органів. Такі кампанії зазвичай починаються з анонімних каналів, де однакові тексти публікуються майже одночасно на кількох ресурсах і містять маніпулятивні або недостовірні твердження.

Як пояснила керівниця відділу комунікацій НАБУ Маргарита Живага, ознаки скоординованості визначають за синхронністю публікацій, ідентичністю текстів та поширенням маніпулятивних меседжів. За її словами, використовують як великі телеграм-канали з мільйонною аудиторією, так і менші ресурси, які іноді роблять взаємні посилання один на одного.

Найчастіше поширювані меседжі охоплюють: нібито зв’язки НАБУ з державою-агресором, неефективність бюро, підрив обороноздатності та негативний вплив на фронт.

Анонімність таких ресурсів ускладнює перевірку інформації та притягнення до відповідальності, оскільки вони не розкривають власників і джерел фінансування, не підпадають під регулювання медійного законодавства та не платять податків. За словами Живаги, деякі з цих каналів можуть отримувати фінансування з непрозорих джерел.

Депутат Ярослав Железняк у лютому заявляв, що ймовірними власниками найбільших анонімних телеграм-каналів є службовці СБУ в запасі, а мережу може курувати департамент СБУ із захисту державності. Частина таких осіб отримала бронювання від мобілізації, що дозволяє їм продовжувати роботу в медійних проєктах, пов’язаних з телеграм-каналами. Йдеться про Олега Арутюнянца, Богдана Тимощука та Андрія Сахарова. Нардеп каже, що ці ресурси публікують дописи на користь Банкової, атакують НАБУ і САП та займаються піаром СБУ.

НАБУ підкреслює, що мета таких атак – дискредитація антикорупційних органів, підрив їхньої незалежності та репутації, а також вплив на позицію міжнародних партнерів. Раніше бюро попереджало також і про появу фейкових сайтів, які імітують офіційний ресурс НАБУ, наприклад nabu-gov.com, та фішингові домени. Офіційним сайтом НАБУ залишається nabu.gov.ua.

Під час засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань розслідування можливих протиправних дій народна депутатка Вікторія Сюмар зазначила, що такі кампанії можуть знижувати довіру суспільства до антикорупційних інституцій, адже аудиторія телеграм-каналів налічує мільйони користувачів. Відсутність реакції спецслужб на ці атаки також викликає запитання щодо контролю за поширенням дезінформації.