Понад 1000 років тюрми для політв’язнів та відпочинок на Мальдівах: хто засуджує українців в Криму
Пенсіонерку Галину Довгополу відправили до колонії на 12 років. Громадянського журналіста Сервера Мустафаєва – на 14. І майже на два десятиліття за ґрати відправили мешканця Алушти Мусліма Алієва. Ці цифри – результат системної та спільної роботи суддів РФ і тих, хто після 2014 року обрав шлях служіння окупаційній владі.
Станом на 2022 рік сумарні терміни ув’язнення кримських політв’язнів перевищили тисячу років і продовжують стрімко зростати. За кожним таким рішенням стоять судді-колаборанти та російські кадровики, чия діяльність вже давно вийшла за межі міжнародного гуманітарного права.
ZMINA разом з командою проєкту KibOrg зібрали інформацію про суддів, які ухвалюють ці рішення: як вони будують кар’єри, які справи розглядають і що відомо про їхнє життя.
Колаж: KibOrg / Зображення створено за допомогою ШІДенис Діденко
У 2012 році Денис Діденко став суддею Київського районного суду Сімферополя, де розглядав переважно цивільні справи. Після окупації Криму він залишився на півострові та невдовзі отримав посаду заступника голови окупаційного суду.
Колаж: KibOrg / Зображення створено за допомогою ШІОдним з перших політичних процесів за його участі стала так звана “справа 26 лютого” – переслідування кримських активістів за протест окупації під стінами Верховної Ради Криму у 2014 році. Майже за рік після мирної акції, у лютому 2015 року він продовжив арешт Ахтема Чийгоза, заступника голови Меджлісу – єдиного вищого повноважного представницько-виконавчого органу кримськотатарського народу.
У наступні роки Діденко регулярно ухвалював рішення у справах кримських татар і журналістів: продовжував арешти, санкціонував затримання, зокрема заочне — щодо журналістки Гульсум Халілової.
У 2021 році українська прокуратура передала до суду справу проти Діденка за державну зраду. Та вже за декілька місяців суддя полетів відпочивати на Мальдіви.
У квітні 2023 року український суд визнав Дениса Діденка винним у державній зраді. Ще майже за рік Європейський Союз включив його до чергового санкційного списку.
Та суддя лише продовжив системні арешти кримських політв’язнів. Зокрема, 6 лютого 2025 року він присудив незаконні арешт кримським татарам Бахтіяру Аблаєву і Мирзаалі Тажибаєву. А вже наступного тижня фотографувався з колегами-суддями на турнірі з більярду “на честь 80-річчя перемоги”.
Його офіційна заробітна плата при цьому майже не змінювалася щонайменше п’ять років — з 2019-го по 2023-й. За документами, суддя щорічно отримував понад два мільйони рублів на рік.
Навіщо заочні вироки суддям-зрадникам
Українські вироки щодо таких суддів, переважно заочні, не мають негайного практичного ефекту. Вони не зупиняють їхню роботу в окупації, однак відіграють іншу роль.
Як пояснює заступник керівника прокуратури АР Крим Віталій Секретар, йдеться про фіксацію злочинів і створення доказової бази:
“Це своєрідне право на правду — щоб наступне покоління розуміло, з ким ми мали справу і хто їхній сусід”.
Матеріали таких справ українські правоохоронці часто передають міжнародним інституціям, зокрема Міжнародному кримінальному суду чи ЄСПЛ.
“Останнє наразі рішення ЄСПЛ, що стосується, зокрема Криму, також базувалося на тих матеріалах кримінальних проваджень, зібраних доказах, які мала, зокрема прокуратура Автономної Республіки Крим”, – зазначає Віталій Секретар.
І це наочний доказ того, що навіть заочні вироки та розслідування можуть мати реальні наслідки – хоча й з відкладеним ефектом.
Наталія Кулінська
Колишня українська суддя Феодосійського міського суду Наталія Кулінська залишилася працювати в окупації та зробила кар’єру на політично мотивованих справах.
Колаж: KibOrg / Зображення створено за допомогою ШІОдин з головних — справа громадянської журналістки та медсестри Ірини Данилович.
Чотири місяці, й вирок вже був готовий: 7 років колонії та 50 тисяч рублів штрафу за сфабрикованим звинуваченням у зберіганні вибухівки.
Як наголошували правозахисники, журналісти та активісти, Кулінська ігнорувала заяви адвокатів Ірини про неправдивість деяких свідчень, без причини дозволяла свідкам не відповідати на питання захисників. З 16 свідків сторони захисту суддя дозволила допитати під час засідань тільки одного.
У 2023 році Кулінська отримала підвищення і перейшла до окупаційного “Верховного суду” Криму. Там вона, зокрема, засудила до 7 років ув’язнення 16-річного підлітка за державну зраду.
Влітку 2023 президент України ввів проти Наталії Кулінської санкції строком на 5 років. А наприкінці минулого року прокуратура Криму оголосила Кулінській підозру в іншій кримінальній справі. Уже в лютому 2026 року було призначене судове засідання. Однак матеріали справи наразі закриті.
За українським законодавством її дії нині кваліфікують як колабораційну діяльність.
Після окупації Криму Росія запровадила на півострові власне законодавство. Це суперечить міжнародному гуманітарному праву, яке зобов’язує державу-окупанта зберігати правову систему території.
Саме тому українських суддів, які перейшли на службу Росії, підозрюють у державній зраді чи колабораційний діяльності. Ці злочини не такі складні в доведенні, зазначає Віталій Секретар. Українські правоохоронці, за його словами, здебільшого мають усі необхідні документи та матеріали щодо цих суддів. Лишається тільки підтвердити факти переходу на бік окупаційної влади та роботу від його імені. Це можна зробити, зокрема і онлайн — через сайти російських судів.
Однак деякі судді-колаборанти, як Кулінська, не просто працювали за російськими законами, а фальсифікували вироки. Це кваліфікується як воєнний злочин – системне порушення права на справедливий суд.
Марія Домнікова
Марія Домнікова – кримська суддя, засуджена в Україні до 13 років ув’язнення. Після 2014 року вона залишилася працювати в Залізничному районному суді Сімферополя.
Колаж: KibOrg / Зображення створено за допомогою ШІУ серпні 2018 року Домнікова присудила 10 тисяч рублів штрафу 64-річному Ярікулу Давлатову за одиночний мовчазний пікет на підтримку іншого кримського татарина Сервера Караметова, якого арештували раніше.
У липні 2023 року Марія Домнікова призначила адміністративний арешт журналісту Куламету Ібрагімову, та штраф журналістці Лутфіє Зудієвій та ще чотирьом кримським татарам. Усіх затримали під стінами суду, де вони зібралися на підтримку політв’язнів.
Суддівство Марія Домнікова поєднує з пропагандою.
Щонайменше з 2021 року Домнікова співпрацює з кримським університетом ім. Вернадського. Вона не раз долучалась до державної комісії на іспитах та до складу журі на студентських дебатах.
У 2024 році вона проводила урок про незалежність від батьків, збут наркотиків та тюрми для неповнолітніх для випускників школи №13 у Сімферополі.
Така активність Домникової є частиною політики РФ щодо “перевиховання” української молоді в окупації.
Та попри вагому суспільну роль, її власні активи в окупації виявилися доволі скромними: квартира ледь не на околиці Сімферополя, вживані авто та відпустка на Кубі у 2022-му.
Маргарита Котова
Вироки українцям ухвалюють не лише колаборанти в Криму. Частину справ розглядають судді з Росії — як на окупованому півострові, так і після вивезення затриманих до РФ.
Колаж: KibOrg / Зображення створено за допомогою ШІМаргарита Котова з 2012 року працює суддею Лефортовського районного суду Москви — суду, який, за даними російських медіа, розглядає справи в юрисдикції ФСБ.
Вона відома участю у політичних процесах у Росії, зокрема у справі Олексія Навального. Ще під час судового розгляду її звинуватили в тому, що вона просто під час засідання телефонувала до адміністрації Путіна, аби спитати, що їй робити.
Відтоді її ім’я неодноразово згадували міжнародні правозахисники, політики, активісти. У травні минулого року Європейський Союз запровадив індивідуальні санкції проти неї та ще 27 російських суддів, прокурорів та членів Слідчого комітету.
Однак міжнародні журналісти, правозахисники та європейські чиновники, що додавали Котову до цього списку, не згадували її вироки проти українців.
Зокрема, у 2014 році вона продовжувала арешти Олега Сенцова та Олександра Кольченка. Російські силовики звинуватили їх у підготовці терактів, однак правозахисники визнали справу сфабрикованою, а самих затриманих — політичними в’язнями.
Пізніше суддя ухвалювала рішення у справі Романа Сущенка, якого у 2016 році затримали в Москві та засудили за звинуваченням у шпигунстві.
Також вона розглядала справу Івана Яцкіна — жителя Криму, якого засудили до 11 років ув’язнення за нібито державну зраду.
Ігор Костін
Ігор Костін — суддя Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону.
Колаж: KibOrg / Зображення створено за допомогою ШІУ його суддівському портфоліо справа кримських татар Енвера та Різи Омерових і Айдера Джаппарова, яким призначили 48 років ув’язнення на трьох. Незаконні вироки громадянському журналісту Амету Сулейманову, а також Рустему Сейтмеметову, Осману Сейтумерову, Сейтумеру Сейтумерову.
У 2022 році Костін слухав справу підприємця Олега Федорова та кухаря Ернеста Ібрагімова.
Їм, як і багатьом кримським татарам, присудили до понад десяти років колонії суворого режиму нібито за приналежність до ісламської організації “Хізб ут-Тахрір”.
Загалом з 2021-го по середину 2024 року Костін розглянув 29 кримінальних справ в першій інстанції та 59 — в апеляції, включно з переслідуванням кримськотатарських активістів і цивільних осіб.
З 2019-го по 2023-й Костін отримував за суддівство близько 275 тисяч рублів на місяць. Залежно від року та курсу долара, це могло бути від 4700 до 3000 доларів.
До весни 2023 року Костін регулярно відпочивав за кордоном: Гоа, Крит, Дубай, Туреччина, Австрія, Ізраїль.
У липні 2021 року Ігор Костін відпочиває на Кіпрі.
Початок 2022 року суддя зустрічає в єгипетській Хургаді.
У березні 2023-го він літав до Стамбула, у квітні – в Дубай. А вже за кілька місяців після цього, влітку 2023 року, Володимир Зеленський ввів проти нього санкції. За рік його додав до санкційного переліку і Європейський Союз.
Денис Галкін
Денис Галкін став суддею Південного окружного військового суду у 2014 році. До цього він працював слідчим в різних російських областях.
Колаж: KibOrg / Зображення створено за допомогою ШІУ липні 2022 року судова колегія на чолі з Галкіним призначила 19 років ув’язнення кримському татарину Ісмету Ібрагімову: перші 5 років – у тюрмі, далі – колонія суворого режиму, а після того, ще й обмеження волі на 2 роки.
У листопаді того ж року Галікін з двома іншими суддями визнали винними в тероризмі Енвера Аметова і Яшара Муєдінова. Їм присудили по 13 років колонії. По 14 років призначили громадянським журналістам Руслану Сулейманову, Рустему Шейхалієву та Осману Аріфмеметову.
В період з 2019-го по 2023 рік суддівська зарплата Галкіна складала близько трьох мільйонів рублів на рік. Завдяки таким статкам він придбав дві машини, мотоцикли Harley-Davidson, дачу під Ростовом та квартиру в Москві.
Суддя також бере участь у публічних заходах і освітніх ініціативах: розповідає студентам про боротьбу з тероризмом, паралельно розглядаючи політично мотивовані справи.
Наразі у відкритих українських реєстрах немає інформації про кримінальні справи проти Маргарити Котової, Ігоря Костіна чи Дениса Галкіна.
Однак це не означає, що проти них немає справ — під час війни така інформація може бути закритою.
Вироки – цеглини правосуддя
5 травня прокуратура Криму за заявою Центру прав людини ZMINA відкрила провадження щодо злочину проти людяності на окупованих територіях. Йдеться саме про систематичні переслідування громадян України в окупації та позбавлення їх права на справедливий суд.
Це стало можливим, зокрема, завдяки систематичному документуванню російських злочинів та послідовним вирокам, що приймають українські суди.
Кваліфікація репресій російської влади РФ та її ставлеників в окупації саме як злочину проти людяності дозволить притягти до відповідальності усю злочинну вертикаль: від ідеологів, до безпосередніх виконавців, наголошують в кримській прокуратурі.
Тож судді, які сьогодні виносять вироки українцям, у перспективі самі опинятися на лаві підсудних.
