Справа “Шукурджиєв і Кузьмін проти Росії та України”: ЄСПЛ підтвердив порушення права на свободу мирних зібрань в окупованому Криму й відхилив скаргу на Україну

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення в справі “Шукурджиєв і Кузьмін проти Росії та України”, визнавши порушення права на свободу мирних зібрань в окупованому Криму й водночас відхиливши скаргу позивачів, де вони стверджували, що Україна не провела ефективного розслідування їхнього переслідування російськими “органами”.

Про це, коментуючи рішення суду, написала уповноважена в справах ЄСПЛ Маргарита Сокоренко.

Маргарита Сокоренко. Фото із соцмереж

Вона нагадала, що 9 березня 2015 року в окупованому Сімферополі відбулася демонстрація на честь річниці народження Тараса Шевченка. Учасники тримали українські та кримськотатарські прапори й стрічки, а також були в національному одязі.

Після акції двох заявників затримала “поліція” й згодом окупаційні “суди” РФ покарали їх “за порушення порядку проведення публічних заходів”, призначивши по 40 годин громадських робіт. Згодом “покарання” замінили штрафом у 10 тисяч рублів кожному, зокрема за використання під час заходу прапора з написом “Крим — це Україна”.

Суд з прав людини встановив порушення статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – “Свобода мирних зібрань” – з боку РФ: російське законодавство, поширене на окупований Крим, не є “законом” у розумінні конвенції, оскільки сам акт його поширення відбувся з порушенням міжнародного гуманітарного права. А дії проти заявників – частина ширшої адміністративної практики придушення проукраїнських зібрань, існування якої вже встановлено Великою палатою в справі “Україна проти Росії (щодо Криму)”.

“Але найважливіше в цьому рішенні – висновки щодо позитивних зобов’язань України.
Заявники скаржились і на Україну, стверджуючи, що вона не провела ефективного розслідування їхнього переслідування російськими “органами”, – написала Сокоренко.

Те, що ЄСПЛ відхилив цю скаргу, має значення далеко за межами цієї конкретної справи, пояснила юристка.

Суд нагадав: держава, яка не здійснює ефективного контролю над частиною своєї території, зберігає обмежені позитивні зобов’язання за конвенцією – стандарт, закладений ще в рішенні Великої палати в справі “Ілашку проти Молдови та Росії”. Ці зобов’язання полягають у вжитті заходів, які держава реально може застосувати в умовах відсутності контролю над частиною власної території: дипломатичних, правових, інших.

У цій справі прокуратура АР Крим та м. Севастополя з власної ініціативи без жодного звернення від заявників порушила кримінальне провадження на підставі відкритих джерел. Встановила особи причетних, надала першому заявнику статус потерпілого, допитала його. Провести слідчі дії безпосередньо на окупованій території – де перебували свідки – було об’єктивно неможливо.

ЄСПЛ це врахував і констатував: Україна не порушила своїх позитивних зобов’язань за статтею 11 конвенції.

Судді також уточнили: окремий процесуальний обов’язок проводити розслідування в справах про свободу зібрань виникає передусім там, де під час демонстрації застосовувалося насильство. У цій справі його не було.

Це рішення про черговий прецедент, що підтверджує системний характер порушень прав людини в окупованому Криму з боку представників РФ, наголосила Сокоренко. Відповідно, воно юридично підтверджує факти та міжнародно-правову відповідальність Росії за такі порушення прав людини.

Водночас ЄСПЛ підтвердив, що власна ініціатива державних органів є важливою для захисту прав громадян України на тимчасово окупованих територіях і враховується судом для підтвердження виконання позитивних зобов’язань.

“Це також чергове підтвердження того, що стандарт позитивних зобов’язань в умовах окупації, зокрема в ситуації України, має бути реалістичним і враховувати об’єктивні обмеження, пов’язані з відсутністю контролю над територією та доступу представників держави до цієї території та людей що там перебувають”, – резюмувала юристка.

Раніше ZMINA повідомляла про те, що в січні 2026 року ЄСПЛ підтвердив висновки Великої палати в міждержавній справі “Україна проти Росії (щодо Криму)” стосовно систематичності порушення прав жителів окупованого півострова, які виходили на мирні демонстрації проти переслідування кримських татар і проти російської окупації.