“Ви нас приписуєте до якогось угруповання”: військового пенсіонера з Маріуполя засудили в РФ до 18 років за нібито службу в “Азові”

Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив 54-річного військового пенсіонера Віктора Кузьменка з Маріуполя до 18 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Російська влада звинуватила його в участі у полку “Азов“, а також у “навчанні з метою здійснення терористичної діяльності“.

Про це повідомляє російське видання “Медіазона”.

За інформацією журналістів, прокурор вимагав для підсудного ще суворішого покарання – 19 років колонії та один рік обмеження волі. Сам Кузьменко заперечує свою провину і наголошує, що ніколи не служив в “Азові”.

Згідно зі свідченнями Віктора, з середини 1990-х років він служив у роті конвоювання військової частини 3057, а у 2020 році офіційно вийшов на пенсію.

Навесні 2022 року чоловік разом із родиною пережив блокаду та жорстокі обстріли Маріуполя. У травні того ж року російські силовики прийшли до нього додому та забрали на так звані “фільтраційні заходи”. Спочатку пенсіонера утримували в “опорному пункті” в селищі Мангуш, згодом перевели до колонії в Оленівці, а звідти – до Горлівки.

Лише наприкінці листопада 2023 року Кузьменка звільнили на підставі “постанови прокурора ДНР” через непричетність до будь-яких злочинів, після чого він повернувся в окупований Маріуполь. У березні 2024 року окупаційна влада видала йому російський паспорт.

У квітні 2024 року чоловік виїхав до Росії, сподіваючись оформити там закордонний паспорт, щоб переїхати до родини в Європу. Однак під час перетину кордону в Ростовській області його затримали. До середини серпня Кузьменка утримували в пункті тимчасового розміщення (ПТР) у Таганрозі, після чого взяли під варту в СІЗО-2, а згодом етапували до Пермі.

Журналісти зазначають, що обвинувачення російського суду базувалося переважно на свідченнях іншого українського полоненого – колишнього помічника кадровика військової частини 3057. На стадії слідства той стверджував, що “Азов” нібито був “легендовано” (таємно або працюючи під прикриттям – ред.) включений до складу Нацгвардії України для “каральної діяльності”, а у 2015 році Кузьменко нібито займався конвоюванням полонених бойовиків “ДНР”. Свідок заявляв, що дізнався про це під час вивчення службових справ.

Проте під час судового засідання “кадровик” фактично спростував свої попередні свідчення. Він зізнався, що вперше побачив Кузьменка лише в Таганрозі, нічого не знає про його політичні погляди, а на службі займався виключно оформленням наказів і не мав доступу до особових справ військовослужбовців.

Коли свідка прямо запитали, чи підтверджує він свої слова, дані під час слідства, той почав ухилятися від відповіді: “Можливо. Ну як сказати…“.

Під кінець судового допиту Віктор Кузьменко сказав: “Ми – військовослужбовці, а ви нас приписуєте до якогось незрозумілого “терористичного угруповання“.

У своєму останньому слові він заявив:

“Я не маю сумнівів, що суд винесе мені обвинувальний вирок, але не тому, що я справді скоїв ці злочини, а тому, що я не бачу неупередженого та справедливого розгляду справи.

З 2022 року, від початку збройного конфлікту, мене позбавили волі до листопада 2023 року. У цей період щодо мене проводилися численні заходи. У підсумку я був звільнений за санкцією “прокурора Донецької народної республіки”. Тоді мені здавалося, що чорна смуга закінчилася. Приблизно з березня 2024 року після отримання громадянства Росії я збирався виїхати до Європи, до своїх рідних – дружини, дітей, сина. Я їхав, щоб продовжити нормальне життя.

Однак на адміністративному кордоні “ДНР” і Російської Федерації мене знову затримали, знову позбавили волі. Через деякий час проти мене знову висунули фальшиве звинувачення. Без санкцій суду мене утримували в слідчих ізоляторах Таганрога та Пермі.

Попри пережиті важкі випробування, я намагався довести свою невинність на стадії досудового розслідування та під час судового засідання. Я розумів, що це не має перспектив, але надія вмирає останньою. Суд, судячи з усього, воліє вірити абсолютно непереконливим і порожнім доказам, зібраним слідством. Слід вважати, що поводитися інакше суд не має можливості. Іншого пояснення того, що відбувається, я не бачу.

Я заперечую проти дій та бездіяльності суду, що демонструє очевидне небажання встановити істину у справі. Суд відмовив у безпосередньому допиті свідка Юріко та експерта Васькова, обмежуючись оголошенням їхніх свідчень, хоча зазначені особи перебувають у Російській Федерації та можуть брати участь у процесі. Суд відмовив мені у клопотанні про витребування документів – матеріалів, пов’язаних із моїм затриманням й утриманням у закладах кримінально-виконавчої системи ДНР і подальшим звільненням. Хоча очевидно, що в цих матеріалах є докази, які підтверджують мою невинуватість.

Я є військовим пенсіонером, служив у військах Національної гвардії України, здійснював охорону та супроводжував осіб, які перебували під вартою. Жодних інших дій я не вчиняв. Я ніколи не воював, ні в кого не стріляв. Після початку конфлікту вже був пенсіонером, перебував удома в Маріуполі, намагаючись врятувати свою сім’ю та життя своїх близьких. Я та моя сім’я втратили майно, зароблене чесною працею.

Я не є ворогом жодної держави, політичні питання мене взагалі не цікавлять. Я хочу жити зі своєю родиною і допомагати їй та дивитись, як росте моя донька. Напевно, усі люди цього хочуть.

Я не сподіваюся на справедливе рішення. Термін, якого вимагає державний обвинувач, якщо справедливість не запанує, стане для мене практично довічним ув’язненням. Довічний термін для невинної людини.

Я не знаю, що саме змушує слідчих, суддів ухвалювати такі несправедливі рішення – страх втратити роботу, бажання просуватися кар’єрними сходами чи просто байдужість до чужого життя? Сподіваюся, нікому з присутніх у цій залі, крім мене, не доведеться пережити таке, будучи невинним. На цьому все”.

За словами журналісти, попри очевидну розбіжність у матеріалах справи та відсутність реальних доказів, російський суд ухвалив обвинувальний вирок.

Нагадаємо, що раніше ZMINA писала про історію мешканця Херсона Павла Запорожця, якого окупанти незаконно засудили до 12 років ув’язнення за “намір влаштувати терористичний акт”, перебуває у виправній колонії № 6 міста Омськ.

Відомо, що атовця росіяни викрали в Херсоні навесні 2022 року. Росія обвинувачувала його в порушенні статті 361 КК РФ за “намір влаштувати терористичний акт” у Херсоні. За версією слідства, він збирався підірвати вибухові пристрої під час акції “Безсмертного полку” 9 травня 2022 року. 

На підготовчому судовому засіданні в справі Запорожця його захист клопотав про визнання неприпустимими низки доказів, зокрема протоколів оперативних заходів у період, коли чоловіка три місяці утримували в ізоляторі тимчасового тримання в Херсоні та застосовували побиття і катування електричним струмом. Однак суд у цьому відмовив, вважаючи це клопотання передчасним.

Крім того, суд відхилив клопотання про припинення кримінальної справи через відсутність складу злочину.

Сторона захисту обґрунтовувала це тим, що Запорожець є чинним військовослужбовцем Головного управління розвідки України й замах на те діяння, в якому його обвинувачують, є виконанням бойового наказу. А оскільки негативних наслідків навіть для окупаційних збройних сил не настало, то Запорожець не підлягає кримінальній відповідальності, до нього мають застосовуватися правила, встановлені III Женевською конвенцією, і він має бути звільнений від кримінальної відповідальності.

15 березня 2023 року в Ростові-на-Дону відбулося перше судове засідання в справі Павла Запорожця. Під час засідання він виступив із проханням обрати для нього запобіжний захід, не пов’язаний з утриманням під вартою.

29 листопада 2023 року Ростовський суд засудив Павла Запорожця до 12 років позбавлення волі. Він відмовився визнавати свою провину. 

1 жовтня 2024 року Павла доставили до в’язниці “Владимирський централ”, де він має відбути перші три роки ув’язнення. 

Родина Запорожця подала скаргу до Європейського суду з прав людини щодо незаконного затримання чоловіка росіянами. У ЄСПЛ відповіли, що вони взяли до розгляду матеріали.