Якою має бути міграційна політика України на шляху до ЄС: правозахисники обговорили зміни

Україна на шляху до членства в ЄС має узгодити свою міграційну політику з європейською. Наразі розробляється нова державна стратегія, в якій необхідно врахувати низку викликів щодо захисту та забезпечення прав іноземців та шукачів притулку в Україні – зокрема, щодо праці та інтеграції.

Про це йшлося під час конференції “Правозахисні діалоги”, яку 27–28 травня в Києві провів Центр громадянських свобод, передає ZMINA.

Фото: надане Центром громадянських свобод

У 2025 році закінчилася дія Стратегії державної міграційної політики, наразі напрацьовується проєкт наступного документа. Очікується, що нова стратегія разом із планом заходів буде ухвалена до кінця 2026 року, зазначила виконавча директорка громадської організації “Європа без бар’єрів” Ірина Сушко:

“Ця стратегія та її ключові цілі напрацьовувалися разом з міжнародними організаціями й експертами з ЄС. Це вже оптимістичний сигнал, що в документі буде спроба враховувати стандарти й критерії, які на сьогодні існують у Європейському Союзі”.

За її словами, ключовий євроінтеграційний аспект нової стратегії міграційної політики – баланс між питаннями безпеки й тим, наскільки будуть захищені права людей: не лише іноземців, а й громадян України з тимчасовим захистом.

Ірина Сушко розповіла про основні чутливі питання, навколо яких формуватиметься міграційна політика на новий період і навколо яких напрацьовують рішення органи влади, міжнародні організації та експерти. Зокрема, у стратегії буде ціль, пов’язана з безпекою. У цій сфері ЄС очікує від України розроблення механізму швидкої взаємодії та координації на випадок міграційних ризиків. 

Інша ціль стосуватиметься законної міграції. У цій сфері треба буде узгодити термінологію з європейською та розширити можливості для мігрантів, зокрема трудових. Серед іншого встановити рівні можливості для громадян ЄС і українських громадян в Україні. 

У напрямі протидії нелегальній міграції вперше встановлено необхідність визначити, що таке “країна міграційного ризику”. На цьому наполягали експерти, залучені до розроблення стратегії, розповіла Ірина Сушко. За її словами, Європейський Союз очікує від України повної модифікації візової політики, погодження візового та безвізового режимів зі списком, який є в ЄС:

“Наприклад, за офіційними даними, минулого року до України з метою працевлаштування найбільше заїжджало турків – не бангладешців, не індійців, про яких зараз так багато говорять. Туреччина як країна з візовим режимом в’їзду до ЄС однозначно повинна набути візового режиму з Україною”.

Ще одним з важливих питань, які треба буде розв’язати, є забезпечення інтеграції іноземців в Україні. Наразі немає визначеного органу влади, який би цим займався. Питання інтеграції міститься в окремих завданнях плану заходів, але є розпорошеним.

“Найбільшою прогалиною, коли говоримо про права людини, є проблематика взаємодії між органами влади: Державна прикордонна служба, Міграційна служба, СБУ, МВС і МЗС. Дуже важливо, щоб був напрацьований механізм координації, щоб усі питання можна було злагоджено розв’язувати”, – звернула увагу експертка.

Багато пунктів щодо легальної і нелегальної міграції вже погоджено з європейськими нормами, згідно зі зворотним зв’язком від Єврокомісії, зазначила керівниця напряму допомоги біженцям, шукачам захисту та особам без громадянства БФ “Право на захист” Софія Кордонець. Проте залишається чимало й нерозв’язаних питань – зокрема, включення громадськості до обговорення міграційної політики й залучення Державної міграційної служби до громадських обговорень.

“В Україні зараз система Державної міграційної служби більш контролювальна. У неї є завдання контролю міграції, людей, каральні функції зокрема. А міграційна політика Євросоюзу більше зосереджується на питаннях інтеграції. Це і мовні курси, можливості для працевлаштування, знання про нашу політику, культуру, традиції. В Україні такий підхід наразі відсутній”, – звернула увагу Софія Кордонець.

Міграційна політика також має враховувати не лише іноземців, але й біженців, шукачів захисту. Це люди, які приїхали до України свого часу в пошуках безпеки й залишилися тут попри війну.

“Таких людей в Україні небагато, приблизно 1–2 тисячі, з нашого досвіду. Досить багато з них досі мають проблеми в доступі до міжнародного захисту, хоча ця процедура гарантована нашим законодавством, зобов’язаннями відповідно до міжнародних договорів”, – зауважила представниця БФ “Право на захист”.

За її словами, міграційна політика має стосуватися й українських громадян, зокрема тих, які перебувають на тимчасово окупованих територіях і намагаються повернутися до України. Так само має бути охоплене питання документування цих громадян, а також осіб без громадянства, які проживають на території України упродовж 30 і більше років, але не можуть врегулювати свій статус. Ці люди залишаються часто “невидимими” в міграційному законодавстві.

Юрист-аналітик Центру громадянських свобод Тимофій Атаманчук зазначив, що в межах зобов’язань перед ЄС в Україні треба буде пом’якшити міграційну політику. Зокрема, це стосується єдиного дозволу на роботу і легального статусу в Україні. Також ідеться про статус довгострокового резидента замість нинішнього статусу, який видається за квотами. Реформування має стосуватися й возз’єднання сімей іноземців в Україні, правил в’їзду та трудових умов для сезонних працівників, забезпечення рівного ставлення. 

“Ми претендуємо на членство в Євросоюзі, але в нас досі проблеми з працевлаштуванням громадян ЄС. Потрібно наближувати наше законодавство до єдиного ринку праці ЄС загалом”, – звернув увагу Атаманчук.

Правозахисник, директор БФ “Людина і право” Борис Захаров наголосив на необхідності провести реформу правосуддя, бо без незалежного суду правоохоронні органи можуть продовжувати “репресивні” практики. Також, на його переконання, реформування потребують і Державна міграційна служба, СБУ.

Як приклад практики, яку необхідно змінювати, Захаров навів випадки з примусовим видворенням до Росії її громадян. Зокрема, згадав про волонтера і винахідника наземних роботизованих комплексів Руслана (Аслана) Хакімова, якому загрожує видворення, а також історії Заура Шогенцукова, якого видали РФ, де через місяць його вбили, та студента Олексія Герасимова, якого “обміняли” 2025 року, після чого російська влада порушила проти нього справу за “тероризм”.

ZMINA писала, що в Україні 236 тисяч людей проживають під ризиком безгромадянства, без документів. Через невизначений статус вони не можуть реалізувати свої права на освіту, безоплатну медицину, банківські послуги, зареєструвати сімейний стан.

У березні 2026 року президент України Володимир Зеленський підписав закон, який скасовує візові вимоги для іноземних волонтерів і гуманітарних працівників на період воєнного стану. 

 ZMINA розповідала, що понад 70% іноземних волонтерів стикаються з проблемами з оформленням документів в Україні. Зокрема, з отриманням візи, посвідки, реєстрації місця проживання. Такі проміжні результати опитування, яке проводив Центр демократії та верховенства права.