Це інтерв’ю продовжує серію публікацій видання ZMINA про цінності, які просувають сучасні феміністки. Ми поговорили з Розою про те, чому жінок на Майдані не потрібно було захищати, як їй вдалося вчасно вийти з аб’юзивних стосунків, чому для неї важливо вести блог, а також чому деякі чоловіки не люблять, коли жінки вітаються з ними за руку.
Жінки не є однаковими. Ми маємо різні принципи, погляди на життя, орієнтацію і релігію. Відмінності роблять нас особливими, потрібно спробувати зрозуміти і приймати їх. Тож у Швейцарії я відчула, що значить бути солідарним.
Ми розпитали Сашу, скільки часу їй знадобилося, щоб перестати бути “лідером” і стати “лідеркою”, чи варто ототожнювати співачку з “ліричними героїнями” її пісень, як може стати в пригоді об’єктивація чоловіків, а також про жіночі рольові моделі та необхідність давати відсіч насильству й сексуальним домаганням.
Українські медіа в Польщі запитували мене про те, що їм боліло найбільше: стереотипи про українців в Польщі. Адже, на жаль, слово "українка" тут стало повністю синонімом до слова "sprzątaczka" – "прибиральниця".
В Україні триває війна за зачиненими дверима сотень тисяч домівок, де потерпілими здебільшого стають діти, підлітки, жінки, люди літнього віку й люди з інвалідністю. Масштаби проблеми домашнього насильства в Україні щодня підтверджуються кількістю дзвінків на Національну гарячу лінію з питань попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації
Деякі мої подруги-мами називають мого чоловіка героєм через те, що так надовго лишився сам-на-сам із дочкою і справляється. І я навіть розумію, про що вони. Ми ж бо ще те покоління, яке виховувалося в моделі, що дім і родина — це винятково відповідальність матері, і якщо чоловік допомагає — то це радше тобі приємний бонус, ніж його обов’язок.
Фемінізм потрібний і корисний для всіх
Письменниця розповіла нам про своє профеміністичне виховання, про репродуктивний тиск і труднощі материнства, а також про свою суперсилу, як їй вдається впоратись із синдромом самозванки і про те, чому назвала свій блог “Вчителька в рожевій спідничці”.
Нещодавно на книжкових полицях з'явилася книга Каті Бльостки “Матера вам не наймичка або Чому діти – це прекрасно”. Видання вже встигло наробити багато галасу, отримати чимало схвальних відгуків та навіть мізогінну критику в середині літературного середовища. Інтерв’ю з Катею Бльосткою продовжує серію публікацій видання ZMINA про цінності, які просувають сучасні феміністки.
Нещодавно написала книгу “Люби без ілюзій” про те, як звільнитися від токсичних стереотипів і побудувати здорові стосунки. Ми розпитали Анну, як вона стала феміністкою, якими своїми здобутками найдужче пишається, чому в її книжці немає жодної згадки про фемінізм, а також яким чином фемоптика допомагає спростити життя.
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.