Злочинна нетерпимість: з чим пов’язана нова хвиля квірофобних нападів та як цьому запобігти
Впродовж декількох місяців цього року в Україні спостерігається стрімке збільшення нападів з мотивів ненависті до ЛГБТІК-спільноти. Відомо вже щонайменше про пʼять випадків побиття квір-персон. Серед причин зростання кількості таких інцидентів можуть бути загальна напруженість, пов’язана з війною, упередження та стереотипи, а ще – безкарність.
Попри те, що щорічно правозахисники фіксують нові випадки гомофобії та трансфобії, а Європейський суд з прав людини виносить прецедентні рішення щодо захисту ЛГБТІК-українців, в країні досі не ухвалили законопроєкт №5488, який передбачає криміналізацію злочинів ненависті та мови ворожнечі, а також пряму заборону на дискримінацію за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.
Напередодні Міжнародного дня проти гомофобії і трансфобії , який відзначається 17 травня, ZMINA зібрала інформацію про цьогорічні випадки злочинів, від яких постраждали ЛГБТІК-люди, а також поспілкувалася з правозахисниками та правозахисницями про те, що робити потерпілим, щоб домогтись справедливості.
За п’ять місяців – п’ять нападів
Серія квірофобних інцидентів почалася цього року ще у лютому, але тоді це були акти вандалізму та зриви показів фільму про ЛГБТІК-людей “Уроки толерантності”. Утім, навесні ситуація загострилася.
Зокрема, 8 березня у Києві група невідомих напала на хлопця. Інцидент трапився в одному зі столичних парків. За словами потерпілого, він був із друзями, коли до них підійшов хлопець з іншої компанії та запитав: “Ти підтримуєш п***рів?”. Коли потерпілий відповів, що кожна людина сама обирає, чим їй займатися, його вдарили по голові.
Після цього компанія почала чіплятися до інших перехожих з тим самим питанням, а також напала на іншого хлопця. Поліціянти прибули за викликом, але не затримали нападників, бо ті нібито переважали їх за кількістю.
Пізніше, 24 березня, в одному з житлових комплексів передмістя Києва двоє сусідів побили гей-пару, яка там проживає. Раніше подібні інциденти також траплялися, і партнери переконані, що сусіди нападають на них саме з гомофобних мотивів. Поліція після цього так і не затримала нікого з підозрюваних.
Фото: “Наш світ”Невдовзі стався ще один напад – 3 квітня у Києві група невідомих людей переслідувала квір-пару, викрикувала гомофобні фрази, погрожувала побиттям, а зрештою і завдала ударів. Постраждалі – Данило та Сурикат – розповіли, що звернулися до поліції, але правоохоронці зробили основною ту заяву, де не було згадки про те, що інцидент трапився на ґрунті ненависті.
Подібна ситуація трапилася й 7 квітня. Потерпілі – Димко та Алекс – кажуть, що ультраправа група переслідувала їх на вулиці, намагалася залити газом з балончика та погрожувала, що “влітку повернеться ультрас”. Нападники також вдарили Димка по губі.
Останній з відомих випадків трапився у Львові наприкінці квітня. Тоді на території синагоги невідомі напали на місцевого художника Зєбу. Його вдарили в обличчя та намагалися оббризкати з перцевого балончика. Потерпілий вважає, що напад стався на ґрунті ненависті до ЛГБТІК-людей, оскільки раніше він уже отримував гомофобні погрози.
Фото з інстаграм-сторінки ЗєбиМенеджерка проєкту із захисту прав ЛГБТКІ+ Центру прав людини ZMINA Ірина Юзик нагадала, що у 2021 році, за оцінками правозахисного середовища, саме ЛГБТІК-активізм був найбільш ризикованим. Серед інших двох категорій активістів, які зазнавали нападів, тоді були антикорупційна діяльність та захист прав жінок.
“Велика війна змістила акценти, чимало з тих, хто скоював ці напади, пішли на фронт. Суспільство об’єдналося проти спільної загрози. Але через два роки потроху повертаються колишні патерни. На людей із ЛГБТІК-спільноти поновилися напади.
Усі п’ять нападів були скоєні кривдниками з мотивів ненависті. Це однозначно, адже щоразу потерпілих питали про їхню приналежність до ЛГБТІК-спільноти, або про їхнє ставлення до неї, прискіпувалися через символіку руху”, – пояснила Ірина Юзик.
Вона переконана: одне непокаране насильство породжує інше, а інформації щодо покарання і понесення відповідальності за ці випадки поки немає.
“Знаємо, що стаються напади, когось затримують, але у більшості випадків – ні. Розслідування тривають довго і завершуються якимись штрафами. Тому кривдники сміливішають, бо розуміють, що їм за це нічого чи майже нічого не буде. За таких умов ми матимемо збільшення кількості насильства на наших вулицях. І це прикро”, – резюмувала правозахисниця.
У більшості випадків, постраждалі звертаються по допомогу до громадських організацій, які займаються захистом прав ЛГБТІК-людей. Зокрема, завдяки такий підтримці минулого року чоловіка, який напав на трансгендерну військову Хелен Марк, визнали винним у скоєнні злочину на ґрунті ненависті.
“Бий, біжи чи замри” – як діяти постраждалим?
Часом постраждалі від нападів, що трапилися на ґрунті ненависті, віддають перевагу замовчуванню цих інцидентів. Зазвичай це зумовлено недовірою до правоохоронних органів та побоюванням щодо того, що довести гомофобні/трансфобні мотиви буде важко. Справді, поліція неохоче бере до уваги образливі вигуки нападників чи попередні погрози. Однак у громадських організацій, які спеціалізуються на юридичній підтримці ЛГБТІК-людей, є певний відпрацьований алгоритм дій.
Правозахисний ЛГБТ-центр “Наш світ” поділився зі ZMINA своєю інструкцією, розробленою на такі випадки. Тож у першу чергу постраждалим, які отримали фізичні травми будь-якого ступеня тяжкості, радять негайно викликати “швидку” та фіксувати отримані травми у лікувальному закладі.
Паралельно з цим на місце злочину слід викликати поліцію та подати заяву про злочин правоохоронцям, які прибули на виклик. Важливо: не слід плутати це з заявою про злочин з наданням пояснень. Варто також отримати від поліціянтів талон-повідомлення про отримання заяви.
Якщо працівники поліції, які прибули на виклик, не прийняли заяву про злочин, треба якомога швидше подати її до районного відділу поліції, бажано за місцем скоєння злочину. Працівник поліції під час складання відповідного протоколу має запитати постраждалу людину, чи був цей злочин скоєний з мотиву упередженого ставлення до неї (це стаття 161 Кримінального кодексу України і Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками).
Якщо поліціянт не запитає цього, потерпіла особа має право з власної ініціативи додати письмові пояснення про всі обставини, які вважає важливими для всебічного розгляду справи. Для ефективного розслідування не слід приховувати того, що напад стався через сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність постраждалої/-го.
У випадку відмови у райвідділку прийняти цю заяву, її слід подати у письмовому вигляді, відправивши поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згодом відомості про кримінальне правопорушення мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), а орган досудового розслідування має призначити слідчого, відповідального за кримінальне провадження по цій заяві.
Якщо протягом 24 годин після подачі заяви відомості не були внесені до ЄРДР (про внесення можна дізнатися у райвідділку), слід звернутися зі скаргою на бездіяльність органу досудового розслідування до слідчого.
Крім того, у випадку отримання тілесних ушкоджень “Наш світ” радить якомога швидше вимагати від слідчого або працівника поліції, який приймає заяву, направити потерпілу/-ого на судово-медичну експертизу для зняття побоїв.
Під час досудового розслідування постраждала людина може представляти свої інтереси сама, але правозахисники все ж рекомендують звернутися для захисту своїх інтересів до адвоката. Лише адвокат може представляти інтереси потерпілого під час досудового розслідування, включаючи своєчасне оскарження бездіяльності слідчого, подання клопотань тощо.
Також можна звернутися по допомогу до правозахисних організацій, які або є широкопрофільними, або займаються захистом ЛГБТІК-людей, зокрема це “Наш світ”, “Інсайт”, “Gender Stream” та інші.
Організація “Gender Stream” також розробила алгоритм дій для постраждалих від нападів на ґрунті ненависті, який охоплює такі етапи, як забезпечення власної безпеки, обов’язкове звернення до поліції, фіксацію деталей та звернення по юридичну допомогу.
До речі, отримати юридичну підтримку від цієї організації можна заповнивши форму.
Що має зробити держава?
13 травня виповнилося рівно три роки з моменту реєстрації в парламенті законопроєкту №5488, який мав би сприяти захисту постраждалих від дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті. Центр прав людини ZMINA та громадська організація “Gender Stream” створили спільний Маніфест правозахисних організацій із закликом до Верховної Ради України ухвалити згаданий закон.
До формування цього звернення долучилися представники організацій громадянського суспільства, правозахисники, активісти, які працюють у напрямі захисту прав внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю, мігрантів, національних та етнічних спільнот, ЛГБТКІ-людей та інших соціально незахищених груп.
Це звернення вони називають “кроком до інклюзивного суспільства”, вільного від злочинів, скоєних з мотивів нетерпимості, де реагування на випадки дискримінації за будь-якою ознакою буде ефективним.
“Злочини на ґрунті нетерпимості – серйозна загроза для фундаментальних прав та безпеки ЛГБТКІ-спільноти. Тому реакція на них має бути невідкладною та рішучою. Перш за все необхідне ефективне та незалежне розслідування кожного випадку, а для цього Україні потрібно прийняття законопроєкту №5488 про криміналізацію злочинів з мотивів гомо- і трансфобії”, – зазначила виконавча директорка громадської організації “Gender Stream” Ольга Полякова.
Крім того, за її словами, важливо підвищувати обізнаність громадськості, впроваджувати освітні програми, спрямовані на протидію стереотипам та забезпечення інклюзії.
“Законодавство потребує перегляду та доповнення”, – резюмувала Ольга.
Фото: Юлія Овсяннікова / “Укрінформ”Показово, що проєкт №5488 раніше вже отримав позитивний висновок профільного для цього закону Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності, законопроєкт також внесли до порядку денного поточної сесії парламенту, а також надали йому статус євроінтеграційного, але Верховна Рада досі його не розглянула.
Саме цей законопроєкт, за словами підписантів маніфесту, має запровадити визначення поняття нетерпимості за різними ознаками, зокрема такими, як колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, стать (статева приналежність), вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, громадянство, сімейний та майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова або інші ознаки.
Вчинення правопорушення з мотивів нетерпимості визначатиметься як обставина, що обтяжує відповідальність. Це дозволить належним чином враховувати мотив нетерпимості на етапі досудового слідства та судового розгляду справ.
