Очільника ЦПК Віталія Шабуніна визнали винним у справі про побиття проросійського блогера Філімоненка. Захист готує апеляцію

Дата: 13 Травня 2026
A+ A- Підписатися

13 травня 2026 року Дніпровський районний суд Києва ухвалив вирок у справі голови Центру протидії корупції Віталія Шабуніна через конфлікт із проросійським блогером Всеволодом Філімоненком. Рішення ухвалила суддя Олена Козачук.

Про це повідомила кореспондентка видання ZMINA із зали суду.

Віталій Шабунін на суді, 13 травня 2026 року. Фото: Ганна Чехович / ZMINA

Суд визнав Шабуніна винним за частиною 2 статті 345 Кримінального кодексу – йдеться про насильство щодо журналіста та заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Суд також зобов’язав його компенсувати витрати на експертизи – близько 4 тисяч гривень.

“Це рішення, очевидно, може мати тільки якісь репутаційні наслідки. Фактично покарання не призначене через те, що у справі збіг строк давності. Свого часу суд пропонував нам ініціювати закриття цієї справи через збіг строку давності, але ми відмовилися, тому що ми дійсно очікували, що ситуація буде вирішена справедливо”, – пояснила адвокатка Віталія Шабуніна Олена Щербан.

Вона заявила, що сторона захисту не ініціювала закриття справи і розраховувала на справедливе рішення суду, який міг би зафіксувати обставини інциденту. За її словами, захист вважає, що ситуація мала ознаки провокації, а правоохоронні органи, на думку сторони захисту, фактично приписали потерпілому тілесні ушкодження.

У матеріалах справи відсутній оригінал комп’ютерної томографії від 20 червня, хоча сам інцидент стався 8 червня, тобто за 12 днів до цього. Щербан також повідомила, що попередні результати КТ не фіксували жодних ушкоджень у Всеволода Філімоненка, і тому, на її думку, підстав говорити про тілесні ушкодження не було.

Захист Шабуніна заявив, що оскаржуватиме вирок в апеляції.

Журналіст-розслідувач, редактор проєкту “Наші гроші” Юрій Ніколов, який також долучився до засідання і заслухав винесення вироку, заявив, що радий тому, що Шабунін не отримав тюремного покарання, оскільки спливли строки давності. Водночас як представник журналістського середовища він сказав, що йому соромно через те, що суд визнав Філімоненка журналістом. За його словами, ця професія не може об’єднувати настільки різних людей, і таке рішення він вважає неправильним. Він також додав, що, на його думку, суд фактично визнав можливість називати журналістом людину з таким рівнем поведінки та репутації.

Прокуратура вела цю справу з 2017 року. Слідство наполягало, що Шабунін побив журналіста. Натомість захист заявляв, що Філімоненко не мав статусу журналіста, а сам конфлікт був побутовим.

Ще 2018 року низка медійних і правозахисних організацій, серед яких “Детектор медіа” та Інститут масової інформації, розкритикували рішення прокуратури перекваліфікувати справу зі статті про умисне тілесне ушкодження на статтю про насильство щодо журналіста. Автори заяви наголошували, що влада не розслідує належним чином реальні напади на журналістів, але використовує відповідні статті Кримінального кодексу для переслідування критиків влади. Заяву підписали журналісти, медіаексперти та правозахисники.

Адвокати Шабуніна також стверджували, що документи, які мали підтвердити журналістську діяльність Філімоненка, не доводили, що він справді був журналістом. За їхніми словами, медіа, де нібито працював Філімоненко, фактично не діяло як повноцінне видання. Крім того, блогер не публікував там матеріалів, а редакційне завдання йому підписав директор товариства, що не існує, а не редакція. 

У ЦПК наголошували, що твердження про тілесні ушкодження середньої тяжкості не відповідало дійсності. На відео після конфлікту Філімоненко не мав видимих тяжких травм і сам розпилив у бік Шабуніна невідому речовину з балончика.

У лікарні швидкої допомоги, куди Філімоненка доставили того ж дня, медики не зафіксували переломів. Перший медичний документ, де згадувався перелом щелепи, з’явився більш ніж через два тижні після інциденту.

Сам Шабунін пояснював, що вдарив Філімоненка після того, як той образив його колегу. За словами голови ЦПК, він попередив про це блогера ще до удару.

Під час засідання 6 травня прокуратура просила визнати Шабуніна винним, але звільнити його від покарання через сплив строків давності. Захист наполягав, що справа має політичний характер, а обвинувачення ґрунтується на суперечливих медичних доказах і не містить складу злочину.

У Центрі протидії корупції підкреслювали, що, якщо суд визнає Філімоненка журналістом, це стане ганьбою. Там звернули увагу на суперечність у діях держави: поки одна частина СБУ блокує ресурси Філімоненка через проросійську діяльність, інша фактично визнає його журналістом у межах кримінальної справи.

У вересні 2025 року РНБО запровадила проти Філімоненка санкції строком на 10 років через поширення проросійської пропаганди. До того самого санкційного списку потрапила й російська діячка Катерина Мізуліна. Україна також заблокувала ютуб-канал та інші інформаційні ресурси Філімоненка.

У серпні 2025 року блогер опублікував відео з конспірологічними заявами про те, що президент Володимир Зеленський нібито втече до Лондона, а Парубій очолить Верховну Раду та підпише мирну угоду з Володимиром Путіним. До цього, у 2024 році, Філімоненко також знявся в пропагандистському фільмі російського Першого каналу під назвою “Зеленський і його бойові наркомани”. У стрічці дискредитували українських військових. Сам Філімоненко стверджував, що під час Євромайдану протестувальникам нібито масово давали наркотики та додавали допінг у чай.

За даними ЦПК, із 2019 року Філімоненко перебуває за кордоном і роками не приходив на судові засідання в справі проти Шабуніна. Востаннє він вийшов на зв’язок у січні 2026 року.

Читайте також: Фабрика недовіри: як формується дискредитація Центру протидії корупції і Віталія Шабуніна

Поділитися:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter або ⌘+Enter.