Жінки перебували у вкрай небезпечному районі та не мали сил швидко сховатися від обстрілу.
Йому був 21 рік
Бахмут уже кілька місяців поспіль залишається найгарячішою точкою на карті боїв
На відновлення дворічній Лізі потрібен щонайменше рік
Евакуація з міста не припиняється, але їхати погоджуються одиниці
За оцінками ВООЗ система охорони здоров’я на Сході України через російське вторгнення фактично опинилась на межі краху
Автівкою рятувальників, яку пошкодили росіяни, розвозили гуманітарну допомогу та воду, зокрема до будинку, куди в ніч на 11 грудня поцілили війська РФ.
Люди живуть без централізованого опалення та електроенергії
Саме він був ініціатором кавунового "флешмобу" на честь звільнення правобережної Херсонщини
Батьки залишили сина у знайомої та вирушили на похорон до свого родича. У цей момент поряд вибухнув снаряд – подружжя загинуло від осколкових поранень.
Будівля частково зруйнована — пошкоджені стріха і стіни, вибиті вікна
Найбільших обстрілів знову зазнав Бахмут. Окупанти відкривали вогонь по місту 4 рази.
Правоохоронці розпочали розслідування за фактами порушення законів та звичаїв війни.
Окупанти, ймовірно, свідомо цілили по цивільному об’єкту
Умисне завдання ударів по закладах освіти, які не є військовими цілями, – один з численних злочинів, які Росія вчиняє у війні проти України. За останніми даними, внаслідок російських обстрілів постраждало 43 заклади вищої освіти. 5 з них – повністю зруйновані та не підлягають відновленню. До цієї сумної статистики входить Горлівський інститут іноземних мов та Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля з Луганська. Після початку війни у 2014 році обидва мусили “переїхати” з надією, що невдовзі повернуться. Однак цьогоріч російські військові знищили будівлі обох навчальних закладів у Бахмуті та Сєвєродонецьку.
Також росіяни завдали 3 ракетні удари по Торецьку та 1 по Авдіївці
Зловмисникам загрожує від 5 до 8 років позбавлення волі.
Альбіна Гребенюк та Ірада Гасимова – засновниці громадської організації “Бахмут особливий”. Альбіна – мама школярки Саші. Дівчинка пересувається в інвалідному візку, має дитячий церебральний параліч. Ірада виховує дев'ятирічного сина з інвалідністю та доньку 6 років. До 24 лютого жінки будували грандіозні плани, створювали місцеві ініціативи для дітей з інвалідністю та сподівалися на мир, проте їхнє життя розділилося на “до” та “після”. Наразі обидві мешкають у невеликому місті Стебник на Львівщині. Жінки, які вивозили своїх дітей з-під обстрілів, знайшли в собі сили, аби допомагати іншим переселенцям. Вони самотужки укомплектували необхідними речима та побутовою технікою шість прихистків Стебника, а тепер готуються до відкриття реабілітаційного центру, де надаватимуть психологічну допомогу ВПО.
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.