Законодавство проти судового тиску на медіа та журналістів в Україні мають ввести до 2027 року
Україна має розробити закон для захисту медіа та журналістів від стратегічних позовів проти участі громадськості (SLAPP-позовів). Це є одним із кроків для гармонізації українського законодавства з правом ЄС на шляху євроінтеграції.
Про це йшлося під час публічного обговорення результатів дослідження законодавчих прогалин, які призводять до порушення прав регіональних медіа, що відбулося 28 квітня в Києві, передає ZMINA.
Фото: ZMINAЕксперти ГО “Інститут розвитку регіональної преси” дослідили прогалини в законодавстві, які стосуються медіа, і представили шляхи їхнього подолання. Зокрема, йдеться про такі проблеми, як доступ до публічної інформації, публікація спростування, вилучення інформації, сплата судового збору, захист джерел інформації журналістів, проблеми виконання судових рішень та стратегічних позовів проти публічної участі (SLAPP).
Нерідко журналістам відмовляють у наданні інформації на запит, посилаючись на правовий режим воєнного стану, що є форс-мажорними обставинами (ст. 22 закону про доступ до публічної інформації). Водночас Верховний Суд визнав, що “обставини непереборної сили” не можуть бути застосовані автоматично. Експерти пропонують внести зміни до частини 6 статті 22 цього закону і провести роз’яснення для судів щодо позиції Верховного Суду.
Ще одна прогалина в законодавстві стосується спростування недостовірної інформації. Зокрема, замість тексту спростування суд зобов’язує опублікувати вступну та резолютивну частину рішення, але цей текст більший і може містити персональні дані сторін. Пропонується внести зміни до статті 277 Цивільного кодексу України для узгодження зі статтею 43 Закону “Про медіа” та міжнародною практикою щодо спростування недостовірної інформації.
Також трапляється, що суд задовольняє взаємозаперечні вимоги позивача про спростування і вилучення інформації. Пропонується внести доповнення до статей 277, 278 ЦК України для узгодження з міжнародними стандартами, щоб “вилучення” не призводило до цензури.
Ще однією проблемою, яка впливає на роботу медіа, є надмірна вартість суми збору під час подання апеляційної скарги – 150% ставки, що підлягала сплаті в разі подання позову. Конституційний Суд визнав неконституційною норму щодо судового збору 200% під час подання касації. Пропонується внести зміни до законодавства щодо забезпечення судового збору для гарантування доступу до правосуддя без надмірного фінансового тягаря.
Також експерти Інституту розвитку регіональної преси звернули увагу на загрозу розкриття джерел інформації в розслідуванні кримінальних проваджень шляхом доступу до речей і документів та обшуків у приміщеннях. Законодавча прогалина полягає у відсутності процесуальних гарантій для журналістів щодо повідомлення про слідчі дії. Пропонується внести зміни до КПК України щодо гарантій для захисту журналістських джерел під контролем суду.
Показовою є справа “Седлецька проти України”, за якою ЄСПЛ визнав порушення ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки втручання було надмірним та невиправданим, судовий контроль не був забезпечений. Йшлося про те, що Генпрокуратура України отримала припис суду про отримання доступу до даних мобільного телефону журналістки від мобільного оператора. Журналістів про це не повідомили.
Ще одна проблема – арешт рахунків медіа та журналістів для виконання рішень до остаточного ухвалення рішення в справі. Зокрема, не встановлено строку для добровільного виконання рішення. Пропонується внести уточнення до ст. 7 Закону “Про кримінальне провадження”.
У Рекомендації Ради Європи CM/Rec(2024)2 щодо протидії використання стратегічних позовів проти участі громадськості (СППУГ, або SLAPP – Strategic Litigation Against Public Participation) передбачається створення ефективної системи захисту людей, які беруть участь у публічних дебатах із суспільних питань.
SLAPP – це судові позови, які використовуються для тиску на людей чи організації, що висловлюють свої погляди чи беруть участь у громадських акціях.
В Інституті розвитку регіональної преси нагадали про приклади SLAPP-позовів проти українських журналістів. Зокрема, 2023 року діяч Андрій Портнов подав судовий позов проти керівниці проєкту журналістських розслідувань “Схеми” (“Радіо Свобода”) Наталії Седлецької щодо захисту його честі, гідності та репутації. У 2020 році, після підпалу автомобіля редакції “Схем”, Наталія Седлецька згадала негативне ставлення і погрози Портнова. Печерський суд Києва зобов’язав її спростувати цю інформацію.
У 2023 році український бізнесмен Сергій Семенюк подав позов про “захист честі, гідності та ділової репутації” проти видання “Слідство.Інфо” й журналістки Яніни Корнієнко через розслідування про зв’язки його бізнесу з РФ. Тоді команді “Слідства.Інфо” винесли зобов’язання виплатити 200 тис. грн штрафу.
Експерти пропонують розробити законодавство, яке визначить:
- які справи мають вважатися стратегічними позовами проти участі громадськості (СППУГ);
- підстави для дострокового припинення таких позовів;
- гарантії захисту осіб, постраждалих від СППУГ;
- підстави для відшкодування збитків, матеріальної та моральної шкоди.
Законодавство щодо протидії SLAPP має бути запроваджене в Україні в межах євроінтеграційного руху, зазначив представник Міністерства культури і стратегічних комунікацій Віталій Пелих.
“Щодо SLAPP має бути окреме законодавство. У ЄС воно досить “свіже” – 2024 року. Раніше ці питання розв’язувалися в Раді Європи, ЄСПЛ. В Україні це потребуватиме внесення змін до процесуальних кодексів, кримінального, законів, має бути залучено багато органів, громадський сектор”, – зазначив він.
За словами Віталія Пелиха, завершився робочий скринінг переговорного процесу про вступ України до ЄС за цією сферою, вже напрацьовано дорожні карти:
“За планом до 2027 року ми маємо ввести анти-SLAPP законодавство, а також Європейський акт про свободу медіа (European Media Freedom Act, EMFA), у статті 4 якого передбачено захист журналістських джерел. Цей акт був ухвалений рік тому, всі його положення набувають чинності в ЄС тільки в серпні 2025 року. Це законодавство нове, тому нам треба дивитися, як у Євросоюзі будуть імплементувати ці норми”.
Він додав, що прогалини, які експерти обговорили на зустрічі, відображені в EMFA. Зокрема, передбачається розширення кола осіб, яких стосуватиметься норма захисту джерел, – не лише журналістів, а й інших працівників медіа.
“Також передбачається ефективний судовий нагляд протягом усіх процедур, пов’язаних із журналістськими джерелами чи конфіденційними комунікаціями журналістів. Третє – використання спеціальних засобів (шпигунського чи програмного забезпечення), які мають використовуватися в дуже чітких рамках (тяжкі, особливо тяжкі злочини, коли триває процес, а не просто шпигунство за журналістами)”, – зазначив Пелих.
Він рекомендував експертам та представникам громадськості долучатися зі своїми пропозиціями до розроблення законодавства на всіх етапах:
“У нас є хороша практика ухвалення Закону “Про медіа”, коли були залучені близько 200 представників різних організацій і сфер – і державного, і громадського сектору. Для цих напрацювань у нас є два роки”.
Раніше ZMINA писала, що команда журналістів BIHUS.Info виграла суд проти колишнього першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка. Судовий процес тривав шість років. Адвокати Семочка неодноразово намагалися втягнути до справи сторонніх осіб, а також заморожували рахунки та майно журналістів і телеканалу, змушуючи їх спростовувати факти розслідування.
У березні 2024 року Верховний Суд України залишив без задоволення касаційну скаргу Олега Гладковського, колишнього заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Він вимагав визнати недостовірною інформацію, оприлюднену в розслідуванні “Армія. Друзі. Бабки”, та компенсувати моральну шкоду в розмірі 2 мільйонів гривень. Суд погодився з позицією журналістів, що публічні діячі, як Гладковський, мають бути відкриті до громадської критики, особливо коли йдеться про оборонну сферу, що є важливою для національної безпеки.
Ілюстрація обкладинки: Інститут масової інформації
