Депутати відправили до президента звернення про надання Вікторії Рощиній звання Героя України

Народні депутати підтримали звернення про надання журналістці Вікторії Рощиній звання Героя України. За це проголосувало 246 нардепів.

Про це повідомляє Суспільне.

16 березня 2022 року дорогою до Маріуполя журналістку затримали представники російської Федеральної служби безпеки й дев’ять днів утримували в неволі на території окупованого Бердянська. 21 березня її звільнили, перед тим змусивши записати відео із запереченням претензій до спецслужб РФ. Про той досвід Віка написала колонку “Тиждень у полоні окупантів. Як я вибралася з рук ФСБ, “кадирівців” і дагестанців”. Одразу після звільнення вона все-таки зробила матеріал про Маріуполь, поспілкувавшись із евакуйованими мешканцями, які на той момент були в Бердянську.

Але влітку 2023 року Вікторія Рощина знову вирушила на тимчасово окуповані території України, щоб фіксувати воєнні злочини, які скоюють там росіяни. 

3 серпня 2023 року родичі та друзі втратили зв’язок з журналісткою. Перед цим вона виходила на звʼязок з батьками, коли була в Польщі. Вікторія планувала поїхати на ТОТ через Латвію та Росію. У серпні Рощина написала сестрі, що кілька днів проходила численні перевірки під час перетину російського кордону і що не почувається в безпеці. Де саме вона перебувала в цей момент, Вікторія рідним не повідомила. І на зв’язок більше не виходила. 

12 серпня 2023 року рідні подали заяву про зникнення Вікторії Рощиної українським правоохоронцям. Офіційну справу про зникнення в Службі безпеки України, Міністерстві реінтеграції та в Офісі Омбудсмана зареєстрували 21 вересня. Спілкуючись із рідними, правоохоронці припустили, що Вікторію взяли в полон росіяни.

Але лише через сім місяців російська сторона вперше підтвердила, що утримує в неволі Вікторію Рощину. Лист про це її батько отримав 22 квітня 2024 року від російської військової поліції. Пізніше утримання Вікторії в полоні підтвердив Міжнародний комітет Червоного Хреста. Але там зазначили, що доступу до неї немає.

А вже восени 2024 року її батько Володимир Рощин отримав листа від міністерства оборони Росії з повідомленням, що 27-річна Вікторія померла. Причина смерті в листі вказана не була. І хоча в листі повідомляли, що тіло журналістки буде повернуто під час найближчого обміну тілами, його не повертали протягом кількох місяців. Водночас не були відомі ні обставини, за яких зникла Вікторія, ні те, що з нею відбувалось у місцях утримання і що зрештою призвело до її смерті.  

Вікторія Рощина понад пʼять років працювала на hromadske. За словами колег, вона була з тих журналістів, які не чекають на редакційне завдання. 

Із 2017 до 2022 року, працюючи на hromadske, Віка провела десятки стрімів – з-під урядових будівель і залів суду, в прямому ефірі зустрічала з полону нацгвардійця Віталія Марківа, політв’язнів Олега Сенцова та Олександра Кольченка, знімала фільми й писала статті на різні теми. 

Незадовго до початку повномасштабної війни Вікторія презентувала фільм про підліткові колонії “Виправити, а не карати”, також створила фільми “ПТСР. Змінений стан”,  “Керченські бранці”. Історія полонених українських моряків”, “З чого починалась справа Гандзюк?”. 

Усі матеріали Вікторії Рощиної доступні за посиланням.

Також Вікторія Рощина була журналісткою-фрілансеркою в “Українській правді” та на “Радіо Свобода”, співпрацювала з Українським радіо, “UA: Перший” і “Цензор.нет”. 

У 2022-му отримала нагороду Міжнародного жіночого медійного фонду “За мужність у журналістиці” та посмертно стала лауреаткою чеської правозахисної премії Homo Homini.