ZMINA розпитала про досвід порятунку в тих, хто з перших днів повномасштабного вторгнення рухався навпомацки, прагнучі надати допомогу людям, які найбільше її потребують. Ми поцікавилися, як усе починалося, чого вартувало, і що можна було б змінити, про що подбати заздалегідь, щоб надавати гуманітарну допомогу та проводити евакуацію якомога ефективніше.
Зараз окупованих територій побільшало, а ми для себе досі так і не усвідомили, як навчитися поважати вибір людей, що не хочуть жити в окупації, але з тих чи інших причин не можуть виїхати.
У цих дуже різних жінок є дещо спільне. Вони всіма силами наближають або наближали перемогу. Вони — мами своїх синів та доньок. Є або були. І народжували дітей аж ніяк не для того, щоб їх перемолола своїми жорнами війна.
В інтерв’ю ZMINA Єлизавета Козленко розповіла про свій досвід проживання війни, про те, які правила допомогли їй вижити під час обстрілу, чим вона зараз займається у територіальній обороні й що зробить із сукнею на ймення “війна” після перемоги.
Тим часом ми поспілкувалися із бійчинями, які вже давно служать у ЗСУ або ж записалися у підрозділи територіальної оборони, коли почалася повномасштабна війна з Росією. Говорили про те, чому жінки вирішили піти воювати, що допомагає їм опановувати себе, коли страшно, і як їх сприймають бойові побратими.
Ми не встигли осягнути всю небезпеку толерування культури зґвалтування в мирні часи, а тепер треба робити це в екстреному порядку тут і зараз. І вчитися не засуджувати жінку за те, що з нею сталося, і за те, що вона воліє про це мовчати. А з іншого боку – проводити активну просвітницьку роботу й пояснювати, що відбувається і чому так відбувається.
В інтерв’ю ZMINA Леся розповіла, як намагалася потрапити в тероборону з перших днів і чому це вдалося не одразу, чому вона думає, що її можуть вигнати з армії, до чого тут плакат із сексистським зображенням, і які ще виклики для цивільної людини, зокрема правозахисниці та журналістки існують у війську.
Історія родини, яка прожила в Маріуполі два тижні без зв'язку, світла, води та їжі і вирвалася під бомбами на 21 день війни.
Нам зараз треба бути згуртованими як ніколи. Якщо когось і "дзьобати", то лише ворогів. А обговорити, хто був правий, а хто помилявся, ми зможемо вже після перемоги (якщо ці питання, звісно, для когось ще здаватимуться актуальними).
Це інтерв’ю продовжує серію публікацій видання ZMINA про цінності, які просувають сучасні феміністки. Ми поговорили з Розою про те, чому жінок на Майдані не потрібно було захищати, як їй вдалося вчасно вийти з аб’юзивних стосунків, чому для неї важливо вести блог, а також чому деякі чоловіки не люблять, коли жінки вітаються з ними за руку.
Ми розпитали Сашу, скільки часу їй знадобилося, щоб перестати бути “лідером” і стати “лідеркою”, чи варто ототожнювати співачку з “ліричними героїнями” її пісень, як може стати в пригоді об’єктивація чоловіків, а також про жіночі рольові моделі та необхідність давати відсіч насильству й сексуальним домаганням.
Письменниця розповіла нам про своє профеміністичне виховання, про репродуктивний тиск і труднощі материнства, а також про свою суперсилу, як їй вдається впоратись із синдромом самозванки і про те, чому назвала свій блог “Вчителька в рожевій спідничці”.
Нещодавно на книжкових полицях з'явилася книга Каті Бльостки “Матера вам не наймичка або Чому діти – це прекрасно”. Видання вже встигло наробити багато галасу, отримати чимало схвальних відгуків та навіть мізогінну критику в середині літературного середовища. Інтерв’ю з Катею Бльосткою продовжує серію публікацій видання ZMINA про цінності, які просувають сучасні феміністки.
Нещодавно написала книгу “Люби без ілюзій” про те, як звільнитися від токсичних стереотипів і побудувати здорові стосунки. Ми розпитали Анну, як вона стала феміністкою, якими своїми здобутками найдужче пишається, чому в її книжці немає жодної згадки про фемінізм, а також яким чином фемоптика допомагає спростити життя.
Цього тижня Верховна Рада перейменувала День захисника України на День захисників і захисниць України. Що тут зчинилося! Моя фейсбук-стрічка “вибухнула” низкою реакцій. Усі раптом стали експертами та експертками й почали активно висловлюватися з цього приводу.
У цей час непевності, страху, ізоляції та неможливості контролювати ситуацію прийшло гостре бажання усамітнитися і зібрати себе по частинках. Карантин виявився благодатною порою для цього.
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.