Правозахисники просять парламент не ухвалювати низку законопроєктів зі значними недоліками – що увійшло у список?
Коаліція організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії Росії, підготувала для Верховної Ради дорожню карту законопроєктів до 13-ї парламентської сесії. У документі правозахисники визначили перелік тих законопроєктів, що важливо ухвалити, а також тих, які не варто ухвалювати без доопрацювання або взагалі краще не ухвалювати, щоб не нашкодити потерпілим від війни громадянам.
Центр прав людини ZMINA оприлюднив дорожню карту на своїй сторінці.
Російська агресія проти України триває понад десять років. За цей час законодавство України суттєво змінилося, що дозволило державі оперативніше реагувати на виклики, спричинені війною росіян. Утім, держава досі не відповіла на багато питань, зокрема щодо реінтеграції деокупованих територій України та населення, відновлення державної влади на цих територіях, забезпечення належного відшкодування шкоди, завданої війною.
Правозахисники коаліції підтримали прагнення законодавців врегулювати питання, пов’язані з подоланням наслідків агресії РФ. Водночас вони й далі спостерігають низку системних проблем, які виникають під час розробки та розгляду законопроєктів у цій царині.
Коаліція констатує відсутність координації серед народних депутатів. Відсутність системного підходу до вирішення нагальних проблем призводить до реєстрації значної кількості законопроєктів, що пропонують різні зміни до одного і того ж закону чи навіть до однієї й тієї ж статті одного закону. При цьому вони не враховують раніше ухвалені закони та існування певних правових механізмів на підзаконному рівні.
Вони просять Верховну Раду стати майданчиком для конструктивного обговорення перспектив деокупації та алгоритму дій держави для повноцінного відновлення влади, системи гарантування та захисту прав людини на звільнених територіях.
Як відомо, напередодні експертка з питань внутрішнього переміщення Марія Красненко звернула увагу народних депутатів на низку ключових аспектів, які потрібно врахувати під час розробки законодавчих ініціатив.
Правозахисники просять Верховну Раду відхилити проєкт Закону №10355 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо особливостей виплати пенсій особам, які вчинили кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки, громадської безпеки, миру, безпеки людства, міжнародного правопорядку”.
Цей документ пропонує зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України та переліку законів. Автори законопроєкту передбачають, що виплата пенсій засудженим за злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки, миру, безпеки людства, міжнародного правопорядку на час відбування покарання здійснюватиметься в мінімальному розмірі. Крім того, автори законопроєкту пропонують застосувати обмеження до осіб, що є підозрюваними чи обвинуваченими у вчиненні таких кримінальних правопорушень.
Правозахисники вказують, що запропоновані зміни в документі не відповідають принципам Конституції України та міжнародного права.
Зокрема, припинення виплат пенсій засудженим за злочини проти нацбезпеки суперечить принципу заборони зворотної дії кримінального закону, оскільки КК України не передбачає такого виду покарання.
“Позбавлення виплати пенсії за рішенням пенсійного органу, як пропонують автори документа, у позасудовому порядку є нетиповою та каральною функцією пенсійних органів. І, однозначно, такі заходи не запобігають вчиненню майбутніх злочинів, адже злочини проти нацбезпеки зазвичай не мають матеріальної мотивації”, – обґрунтовується у дорожній карті.
Правозахисники вважають, що подібні обмеження можуть бути розцінені як дискримінація та суперечать принципу рівності осуду за тяжкі злочини, наприклад, вбивство чи катування, щодо яких подібних санкцій не передбачено.
Коаліція окремо оприлюднила позицію із аргументами щодо законопроєкту №10355, які залишаються актуальними до другого читання.
Також правозахисники просять народних депутатів не ухвалювати законопроєкт №11538">і та №11539.
Обидва законопроєкти позиціонуються як такі, що нібито мають забезпечити повноцінне впровадження норм Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Вони передбачають нову систему, в межах якої відповідальність за міжнародні злочини передбачається не в КК України, а в окремому законі, а відповідні положення КК не діють у випадках, на які поширюється закон.
Законопроєкт №11538 описує кваліфікацію стадій злочину, встановлює систему покарань, склади міжнародних злочинів і санкції. Законопроєкт №11539 також містить зміни до КК України та КПК України, якими розширюється перелік нормативно-правових актів у сфері кримінального законодавства через включення до нього законопроєкту №11538.
Утім, як наголошують правозахисні організації, запропоновані ініціативи можуть суттєво ускладнити розслідування міжнародних злочинів в Україні. Їхнє ухвалення змусить правоохоронні органи одночасно застосовувати два різних підходи до злочинів. А це ускладнить процес правосуддя та створить значний ризик для процесуальних порушень.
“Невизначеність у розслідуванні триваючих злочинів і паралельне застосування норм нового закону та КК України може призвести до юридичної плутанини й уповільнення розгляду справ. До того ж плутана термінологія проєктів, яка часто не відповідає міжнародним стандартам, відкриває простір для довільного трактування законодавства. Конституційність внесення таких змін також викликає питання”, – пояснюють автори дорожньої карти.
Проти ухвалення цих двох законопроєктів раніше спільно виступили правозахисна коаліція “Україна. Пʼята ранку” та глобальна ініціатива “Трибунал для Путіна”, а професор кафедри кримінально-правової політики та кримінального права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, експерт Центру громадянських свобод Костянтин Задоя оприлюднив детальний аналіз “Хроніки народження одного карго-культу: як та чому процес гармонізації українського кримінального законодавства з міжнародним правом рухається у неправильному напрямі”.
Також правозахисні організації просять народних депутатів не ухвалювати законопроєкт №12173. Парламентський Комітет з питань економічного розвитку наразі опрацьовує цей документ.
Законопроєкт пропонує розширити категорії власників знищеної житлової нерухомості, які мають пріоритетне право на отримання компенсації, іншим із подружжя категорій осіб, визначених пунктами 1, 2 частини 1 статті 9 Закону України № 2923-ІХ.
Попри важливість пріоритезації окремих категорій власників під час реалізації права на отримання компенсації, правозахисники вказують, що пропонована ініціатива прямо суперечить презумпції правомірності набуття права власності. Адже, згідно з частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України, воно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або суд не встановив незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності.
Правозахисні організації вказують, що ці пропоновані зміни не враховують положення статей 57, 59 Сімейного кодексу України. У цих статтях йдеться, що житлова нерухомість може належати одному з подружжя на праві особистої приватної власності, і тому не буде об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Тому до вирішення судом судового спору про поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю або об’єктом спільної сумісної власності подружжя, розширення категорій осіб, які мають пріоритетне право на отримання компенсації за знищене житло є передчасним, резюмують укладачі дорожньої карти.
Остання у списку законодавча ініціатива, яку правозахисна коаліція просить не ухвалювати, – законопроєкт №12312і . Цей документ опрацьовує Комітет з питань правової політики.
Його автори пропонують внести зміни до Цивільного процесуального кодексу, які визначають, що підставою для встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території (ТОТ), визначеній такою відповідно до законодавства, є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
У пояснювальній записці зазначено, що мета цих змін – забезпечити принцип юридичної визначеності, адже в положеннях ЦПК не визначено, що саме є підставою для встановлення факту смерті особи на ТОТ. Втім, правозахисні організації переконані, що запропоновані зміни не досягнуть цієї мети.
Проєкт пропонує встановити перелік окремих доказів та обмежує таким чином застосування частини 1 статті 76 ЦПК України, який суперечить судовій практиці.
Так, до прикладу, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що суди не можуть ігнорувати обставини, у яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення росіян на територію України та об’єктивні складнощі, які можуть виникнути в них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту. Перелік доказів та засобів доказування не є вичерпним та не може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Правозахисна коаліція наголошує, що питання реєстрації фактів смерті на ТОТ можна вирішити за допомогою впровадження адміністративної процедури, ухваливши урядовий законопроєкт №9069.
Правозахисники переконанні, що неухвалення цих законопроєктів покращить захист постраждалих від війни українців.
Напередодні коаліція також презентувала аналітичну записку “Якими можуть бути підходи щодо документів, виданих в окупації?”. Цей документ є першою спробою окреслити перелік ключових “документів”, виданих в окупації й інформація з яких може бути використана державними органами України у визначеному порядку задля мінімізації негативних наслідків окупації для значної частини населення України, що проживає на тимчасово окупованих територіях.
Це документ містить пропозиції підходів, зокрема щодо:
- актів цивільного стану – факти народження, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу;
- освітніх “документів”;
- російських паспортів;
- медичних “документів”;
- судових рішень, ухвалених в окупації;
- правочинів щодо майна та документів, що посвідчують право власності на нього;
- підходів щодо стажу на ТОТ та пенсій.
Нагадаємо, 21 січня 2025 року Коаліція правозахисних організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, оголосила 13 пріоритетних кроків для Верховної Ради та Кабміну у сфері захисту прав людини в умовах збройної агресії проти України на 2025 рік.
Ілюстраційне фото: Євген ВасильєвПравозахисна спільнота в Україні закликала владу, зокрема, розбудувати систему підтримки зв’язків зі своїми громадянами в окупації, які країна-агресор систематично намагається розірвати. Серед інших рекомендацій у документі також міститься пункт про запровадження програм підтримки для дітей та молоді задля сприяння їхній адаптації та інтеграції після виїзду з окупації, зокрема для проходження навчання.
