Мільйони недійсних “документів” та правочинів в окупації: правозахисники пропонують способи подолання юридичних викликів. Чому це важливо?

Коаліція правозахисних організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, презентувала аналітичну записку “Якими можуть бути підходи щодо документів, виданих в окупації?”.

Документ оприлюднено, зокрема, на сторінці Центру прав людини ZMINA. 

Коаліція констатує, що корінь усіх проблем – порушення Росією ключових норм міжнародного гуманітарного права (МГП). Попри те, що війна є забороненим інструментом ведення міжнародних відносин, війни відбуваються. Правозахисники пояснюють, що воєнна окупація як наслідок війни, відповідно до МГП, має бути тимчасовою фактичною ситуацією. Окупація не може призводити до переходу суверенітету від держави, територія якої окупована, до держави, що окупує. Саме на цій підставі держава-окупант зобов’язана поважати законодавство окупованої держави в максимально можливому обсязі.

Як відомо, з початку своєї агресії Росія використовувала різні підходи до незаконного поширення свого законодавства на ТОТ: або відразу незаконно поширила на цю територію своє законодавство, як сталося з Автономною Республікою Крим та Севастополем ще 2014 року, або ж, як у ситуації з ТОТ Донеччини та Луганщини, здійснювала контроль за цими територіями через свої окупаційні адміністрації без долучення цих територій до свого складу.

Втім, з вересня 2022 року, після неправомірного долучення частин Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей до складу РФ і внесення цих положень до Конституції РФ, усе законодавство країни-гресора застосовується до всіх ТОТ однаково. Отже, усі документи, видані на ТОТ України, – від свідоцтв про народження дитини до дозвільних документів – оформлені або відповідно до законодавства РФ, або відповідно до “законодавства” незаконних збройних формувань на Донеччині та Луганщині.

Україна такі дії держави-окупанта визнає неправомірними. Відповідно до ст. 9 Закону “Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, будь-який акт (рішення, документ), виданий незаконними органами або особами на ТОТ України, є недійсним і не створює правових наслідків.

Винятки становлять документи, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на ТОТ України, проте навіть для цих документів діє виключно судова процедура, яка передує оформленню українських документів державного зразка.

Акти цивільного стану – лише один приклад того, яким є підхід держави до “документів”, виданих в окупації українським громадянам, кажуть автори документа і попереджають, що за роки окупації на ТОТ України було видано мільйони різноманітних документів, які визнаються недійсними державою Україна. Вони ставлять українській владі низку питань, зокрема:

• Які наслідки матиме ця недійсність у контексті реінтеграції деокупованих територій?
• Яким має бути механізм урахування інформації з “документів”, виданих окупаційними органами влади?
• Якими можуть бути підходи до врахування інформації з “документів”, виданих окупаційними органами влади?
• Чи мають відрізнятися підходи залежно від характеру та типу “документів” і правових наслідків, до яких вони призводять?
• Щодо яких “документів” порядок може бути лише судовим з огляду на значущість правових наслідків чи інших причин, а які документи можуть видаватися в адміністративному порядку?

Аналітична записка охоплює підходи, зокрема, до освітніх документів. 

Презентована Коаліцією аналітична записка є першою спробою окреслити перелік ключових “документів”, які видано в окупації й інформація з яких може бути використана державними органами України у визначеному порядку для мінімізації негативних наслідків окупації для значної частини населення України, що проживає на тимчасово окупованих територіях (ТОТ).

Правозахисники наголошують, що цей перелік є критично важливим для реалізації прав і свобод громадян і щодо нього є можливим визначення механізмів та процедур урахування під час оформлення відповідних документів державного зразка.

Читайте також: Без законодавства про верифікацію “документів”, виданих в окупації, наші громадяни боятимуться деокупації – Дар’я Свиридова

Повідомляється, що цей перелік не є вичерпним, але дає уявлення про обсяги проблем, з якими стикаються громадяни України в окупації, та завдань, які постають перед державою.

Ми щиро віримо, що підхід, відповідно до якого на цивільне населення на ТОТ покладаються всі негативні наслідки окупації, не є справедливим. А отже, держава Україна має взяти на себе частину відповідальності за наслідки окупації для її громадян та запровадити механізми використання інформації з документів, виданих окупаційними органами влади”, – заявили правозахисники коаліції.

До складу Коаліції організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, входять Центр прав людини ZMINA, громадська організація “Донбас SOS”, “Крим SOS”, Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, благодійний фонд “Право на захист”, “Схід SOS”, Stabilization Support Services, Кримська правозахисна група. Пріоритетні кроки для Верховної Ради та Кабінету Міністрів України у сфері захисту прав людини в умовах збройної агресії проти України коаліція презентує щороку.

Нагадаємо, 21 січня 2025 року Коаліція правозахисних організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, оголосила 13 пріоритетних кроків для Верховної Ради та Кабміну у сфері захисту прав людини в умовах збройної агресії проти України на 2025 рік.

Правозахисна спільнота в Україні закликала владу, зокрема, розбудувати систему підтримки зв’язків зі своїми громадянами в окупації, які країна-агресор систематично намагається розірвати. Серед інших рекомендацій у документі також міститься пункт про запровадження програм підтримки для дітей та молоді задля сприяння їхній адаптації та інтеграції після виїзду з окупації, зокрема для проходження навчання.

Крім того, напередодні коаліція оприлюднила до 13-ї сесії Верховної Ради чергову дорожню карту законопроєктів щодо постраждалого населення з метою консолідації зусиль, формування послідовної законодавчої політики та забезпечення ефективної допомоги.

За підсумками аналізу законопроєктів, представлених у дорожній карті, правозахисники вважають важливим звернути увагу народних депутатів України на окремі питання, які виникають у процесі підготовки та розгляду законодавчих ініціатив із цієї тематики.