Апеляційний вирок у справі Щербича: чи настала справедливість для Сергія Стерненка?

A+ A- Підписатися

31 травня Апеляційний суд Одеси виправдав колишніх членів одеського осередку “Правого сектору” Сергія Стерненка та Руслана Демчука в справі про розбійний напад у 2015 році на депутата Комінтернівської райради Одещини Сергія Щербича. Водночас суд визнав їхню провину в справі про викрадення депутата, але звільнив від покарання за цим вироком через закінчення строків давності. Також апеляція залишила чинним вирок суду першої інстанції за незаконне поводження зі зброєю, який стосувався лише Стерненка. Фактично його визнали винним у зберіганні одного патрона і призначили за це три роки позбавлення волі із заміною на один рік умовно.

ZMINA стежила за цим судовим процесом і розповідає про основні його деталі.

апеляція залишила у силі вирок суду першої інстанції за незаконне поводження зі зброєю, який стосувався лише Стерненка. Фактично його визнали винним у зберіганні одного патрона і призначили за це три роки позбавлення волі із заміною на один рік умовно.  ZMINA слідкувала за цим судовим процесом і розповідає про основні його деталі.

У чому визнали винним Стерненка: позиція суду першої інстанції

Сергій Стерненко відомий активіст і відеоблогер, екслідер одеського обласного осередку “Правого сектору”, на якого 2018 року в Одесі вчинили три напади. 7 лютого його побили битою, 1 травня вистрілили в потилицю з травматичної зброї. Під час другого нападу Стерненку вдалося самотужки затримати нападника зараз триває суд. Незважаючи на прохання активіста, йому так і не надали державної охорони. Утретє на Стерненка напали пізно ввечері 24 травня, коли він з дівчиною підходив до свого будинку. Під час цього нападу активіст смертельно поранив одного з двох нападників – Івана Кузнецова, через що 2020 року Стерненку повідомили про підозру в умисному вбивстві. Цю справу і сам Стерненко, і низка правозахисних організацій вважають політично мотивованою. Усі три замахи на своє життя Стерненко пов’язує зі своєю проукраїнською позицією та критикою місцевої влади на чолі з міським головою Одеси Геннадієм Трухановим. 

Проте ще до згаданих подій Стерненко став фігурантом кількох кримінальних справ, зокрема про нібито “дахування” точок продажу наркотиків в Одесі (зараз ця справа слухається в Приморському суді Одеси) та викрадення разом з Русланом Демчуком депутата Комінтернівської районної ради Одещини Сергія Щербича. Останню передали в суд ще у 2016 році, але розгляд відбувався вкрай повільно, аж поки 23 лютого цього року не оголосили вирок.

Так, за вироком Приморського райсуду Одеси від 23 лютого в справі про викрадення 2015 року Сергія Щербича, Стерненка позбавили волі на сім років і три місяці з конфіскацією половини майна та визнали винним за ч. 2 ст. 146 (“Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”), ч. 2 ст. 187 (“Розбій”) та ч. 1 ст. 263 (“Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”) Кримінального кодексу України. 

Суд постановив, що у 2015 році Сергій Стерненко, Руслан Демчук та інші невстановлені особи вчинили розбійний напад, викрали та катували одеського депутата Сергія Щербича, щоб заволодіти його грошима. 

Це сталося в селі Фонтанка Комінтернівського району Одещини. Біля АЗС група осіб із застосуванням фізичного насильства і травматичної зброї викрала депутата. А далі перевезла до Одеси, де вимагала, щоб він нібито відмовився від своїх депутатських повноважень. За версією поліції, Щербича утримували в підвальному приміщенні та били. Нападники заволоділи банківською карткою депутата, дозволом на носіння травматичного пістолета “Форт-12”, двома сім-картками мобільних операторів і 300 гривнями. 

Суд урахував, що за статтею про незаконне позбавлення волі сплив термін давності, а покарання за незаконне поводження зі зброєю є меншим, ніж за розбій, тому згаданий вирок є фактично призначенням покарання саме за розбій. Тобто суд вирішив, що метою нападу було заволодіти майном Щербича – банківською карткою, сім-картками та 330 гривнями готівкою.

Серед обтяжувальних обставин суддя назвав те, що Стерненко негативно ставиться до партії, до якої належав викрадений (“Довіряй справам” мера Одеси Геннадія Труханова. – Ред.), а також те, що потерпілий на час нападу “виконував службовий або громадський обов’язок”. 

Обидва обвинувачених себе винними не визнали й подали апеляційні скарги. 21 травня 2021 року завершився розгляд по суті оскарження справи Щербича в Апеляційному суді Одеси, вирок оголошено 31 травня. 

Позиція сторони захисту: сумнівні експертизи та суперечливі докази 

У кримінальному провадженні про викрадення Щербича зроблено декілька експертиз. 

Утім, як заявив адвокат активіста Віталій Коломієць, жодні судово-медичні експертизи не вказали на наявність насильства, небезпечного для життя потерпілого:  

У судово-медичних експертизах зазначено, що людині, яка прийшла не за швидкою і день провела, беручи участь у слідчих діях, а потім звернулася в медичний заклад, тут же вночі за одну годину провели огляд травматолога, чергового хірурга, окуліста і навіть зробили кілька рентгенів. Безумовно, це викликає сумнів у достовірності експертиз”

Також адвокат звертає увагу на суперечливий, на його думку, висновок судово-балістичної експертизи пістолета “Ерма-459-С”, який вилучено в Сергія Стерненка під час обшуку 7 жовтня 2015 року. Адже експертиза визнала один і той самий пристрій і шумовим пістолетом, і вогнепальною зброєю. 

Адвокати стверджують: зараховувати до вогнепальної зброї шумовий пристрій можна лише за умови перероблення його конструкції. Водночас, за визначенням самих експертів МВС, вилучений у Стерненка шумовий пристрій не зазнав перероблення чи інших конструктивних змін. 

“Експертиза щодо шумового пістолета показала, що експерт Міністерства внутрішніх справ з досвідом роботи 11 місяців зробив висновок, що шумовий пристрій це одночасно і шумовий пістолет, у який не вносилися конструктивні зміни, і вогнепальна зброя. А це неможливо. Тож незалежність такої експертизи теж під сумнівом”, резюмує Коломієць. 

За його словами, були ще дактилоскопічні експертизи, які нічого не визначили й не підтвердили. 

Однак основна стаття, за якою Стерненко і Демчук отримали сім років ув’язнення з конфіскацією половини майна, це стаття про розбійний напад, яка передбачає досить тяжке покарання. Щодо неї, на відміну від статті про викрадення людини, не спливли терміни притягнення до відповідальності. 

Водночас, наголошує адвокат Стерненка, потерпілий Щербич під час слідчого експерименту взагалі не повідомив, що в нього забрали 300 гривень. Додає сумнівів щодо корисливих намірів і те, що, за матеріалами слідства, нападники не заволоділи двома телефонами Щербича на суму близько 5 тисяч гривень, каже Коломієць:

“Думаю, вони вигадали це пізніше, навмисно, щоб обрати Сергію найтяжчий максимально можливий запобіжний захід тримання під вартою. І згодом притягнути до кримінальної відповідальності за злочин, якого він не вчиняв. Але в матеріалах справи немає розбою. Суд його вигадав

Захист Стерненка вважає вирок Приморського райсуду Одеси політично мотивованим.

Розбій таки був – позиція обвинувачення

Утім, на переконання Одеської обласної прокуратури, кваліфікація злочину правильна, а доводи сторони захисту необ’єктивні. Прокурорка в справі Сергія Щербича Ганна Коломійчук стверджує: суд детально дослідив докази і їх треба оцінювати комплексно, а не виривати з контексту.

Умисел спочатку був на позбавлення мандата, а вже потім на заволодіння майном з корисливою метою. Факт наявності єдиного умислу розбійного нападу вчинення дій, які загрожують життю та здоров’ю”, пояснює вона. 

Ще однією проблемою, на яку вказували захисники Стерненка, є те, що слідство не довело, як були розподілені ролі обвинувачуваних. Також слідство не шукало інших невстановлених осіб, які причетні до цього злочину, оскільки в окреме провадження матеріали щодо них не виділили. 

У мотивувальній частині вироку вказано, що нападники вжили заходів конспірації, щоб потерпілий не міг розмежувати, хто саме і які дії щодо нього вчиняв, але умисел був один з корисливих мотивів заволодіння майном шляхом розбійного нападу та насильства”, аргументує позицію обвинувачення з цього приводу прокурорка. 

Акції на підтримку Сергія Стерненка і позиція правозахисників

Вирок Сергію Стерненку і ситуація довкола нього викликала дискусії і в правозахисній спільноті, і в громадянському суспільстві загалом. А також – протести, які вихлюпнулися на вулиці українських міст. Наймасовішими були мітинги в Києві.

Перша спонтанна акція протесту відбулася на вулиці Банковій, біля Офісу президента, 23 лютого – у день оголошення вироку Сергієві Стерненку. Під час неї правозахисники зафіксували непропорційні дії поліції стосовно протестувальників, сутички правоохоронців з активістами, яких не пускали до ОП, а також незаконні затримання мітингувальників, які не вчиняли жодних насильницьких дій.

Наступна акція “Справедливість Стерненку – справедливість усім” – наймасовіша – відбулася 27 лютого, на неї прийшло близько 10 тисяч людей. Мітинг почався біля ОП, потім хода вирушила до Офісу генерального прокурора. Цього разу все пройшло мирно і без інцидентів.

На третю акцію під назвою “Не чуєш – побачиш” активісти зібралися на Банковій у день народження Сергія Стерненка – 20 березня 2021 року. Під час неї мітингувальники залили стіни й бруківку фарбою, намагалися підпалити табличку “Президент України” та розбили скло у дверях на вході. Це викликало суспільний резонанс та обговорення дій протестувальників у парламенті. Правоохоронці, які працювали на мітингу, не втручались у перебіг акції. Натомість очільник МВС Арсен Аваков говорив, що зроблено це було свідомо.

23 лютого, після вироку Приморського суду Одеси в справі Щербича, 17 громадських організацій вийшли із заявою, у якій висловили серйозні сумніви в справедливості судового розгляду і вироку для Сергія Стерненка. Зокрема, громадські організації звертали увагу на проблеми з кваліфікацією злочину за ч. 2 ст. 187 (“Розбій”), який обов’язково повинен передбачати мету – заволодіння чужим майном. “Мета, як вбачається з матеріалів справи та вироку суду, була іншою. Належних та припустимих доказів щодо вчинення розбою в справі немає, а тому ця стаття не може вважатися доведеною”, – стверджували підписанти заяви.

У зв’язку з такою неправильною кваліфікацією справи громадські організації також заявили про непропорційність покарання, призначеного Сергієві Стерненку й Руслану Демчуку. Адже вбивцям громадської активістки з Херсона Катерини Гандзюк, які вилили на неї літр сірчаної кислоти, що призвело до тяжких мук і загибелі активістки, дали від трьох до шести років в’язниці. Водночас Щербич, за даними прокуратури, отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а також, за даними слідства, йому завдано матеріальної шкоди в 330 гривень.

“Доки не вичерпано всіх механізмів захисту, немає одностайної позиції правозахисної спільноти, чи є вирок активісту сумнівним. Інша річ, що причетні до судової реформи та реформи правоохоронних органів активісти вважають цей аргумент смішним, оскільки ми неодноразово бачили недієздатність українських судів, їхню продажність і ручне управління. Ми бачили, як і під кого створювалися ці суди за часів Януковича і раніше. Ми знаємо, чим займається ВРП та ВККС і наскільки важко Громадській раді доброчесності боротися за реформу судів”, – коментує координаторка Медійної ініціативи за права людини та менеджерка проєктів Української Гельсінської спілки з прав людини Ольга Решетилова.

Вона припускає, що переслідування Стерненка в справі Щербича має політичні мотиви:

“По-перше, у всіх трьох провадженнях про напади на активіста, де Стерненко – потерпілий, немає жодного руху. Ми не можемо говорити про ефективне розслідування, його права в цих справах абсолютно не захищені. Він сам про це неодноразово заявляв: відбуваються дивні речі, коли відпускають підозрюваних, постійно відкладаються засідання, справи не визнаються замовними, розшукують лише виконавців. Щодо інших одеських активістів аналогічна ситуація, але кейс Стерненка показовий, бо на нього тричі поспіль нападали. І все це закінчилося трагічно, вочевидь, не з вини Сергія, який захищався”

Координаторка Медійної ініціативи з прав людини вважає, що на рішення суду могли вплинути публічні заяви політиків та посадових осіб високого рівня, представників законодавчої та виконавчої влади, підвищена увага ЗМІ та громадськості. Така увага, на її думку, була штучно створена публічними особами, чинними та колишніми політиками, що не підтримували поглядів та громадської позиції Стерненка. 

“Ця увага стосується не лише справи, рішення в якій оскаржується, але і самої особи Сергія Стерненка. Є численні спроби створення негативного образу злочинця, причому в таких заявах, інтерв’ю, зверненнях або коментарях так чи інакше згадується політична позиція або громадська діяльність Стерненка, здійснюється оцінювання його особистості, а не конкретних обставин справи”,   аргументує правозахисниця. 

Ці заяви, на її думку, мають явно маніпулятивний характер, щоб демонізувати та дискредитувати Сергія Стерненка. Нижче наводимо кілька прикладів таких заяв від високопосадовців. 

Президент України Володимир Зеленський, 20 жовтня 2019 року: “Ми ж усі знаємо, це відкрита інформація, що Стерненко вбив людину?”

Генпрокурорка України Ірина Венедіктова, 7 квітня 2020 року: “Щодо Стерненка підозра буде в будь-якому разі”.

Мер Одеси Геннадій Труханов, в інтерв’ю BBC Україна, 5 квітня 2013 року: Що стосується тих, на кого нападали, то я б радив цим активістам бути коректними й жити за законом. Вам не цікаво, коли пробили голову поліцейському, ви не запитали, як генералу розбили голову. Як можна, щоб людина, яка вбила іншу, називалась активістом? Нам не страшно від безкарності – що буде далі? Хай навіть це була самооборона”. 

Які докази вивчала апеляційна інстанція

Під час розгляду апеляції в справі Щербича на засіданнях розглядали документи, які стосуються доказів, що були враховані судом першої інстанції. Це, зокрема, заява потерпілого про злочин, постанови про призначення судмедекспертиз, обшуків, слідчих експериментів за участю потерпілого і свідка, доручення провести аналіз даних щодо телефонних з’єднань номерів, які належать потерпілому і підозрюваним тощо. 

Сторона захисту вказувала, що частину доказів отримано з процесуальними порушеннями, тому вони мають бути визнані неприпустимими. Насамперед ідеться про те, що слідство не надало вичерпних пояснень, чому приписало певні номери телефонів саме потерпілому та обвинуваченим.

Прокурори зі свого боку пояснювали визначення власників номерів телефонів так: Щербич надав свій номер і той, з якого йому нібито телефонував Демчук, а номер, який приписують Стерненку, встановили “оперативним шляхом”.

Також захист продовжував наполягати на розбіжностях у свідченнях і текстах експертиз.  

Окрім того, були допитані потерпілий Сергій Щербич, експерт сектору балістичної і трасологічної експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при головному управлінні МВС України в Одеській області Іван Наріжняк, який проводив експертизу вилученого під час обшуку в Стерненка пістолета, а також обидва обвинувачених. Очевидицю, яка фігурує у справі й начебто стверджує, що бачила, як люди в камуфляжі заштовхували потерпілого в машину, у суді апеляційної інстанції не допитували, як і в суді першої інстанції. У справі враховувалися лише матеріали слідчого експерименту з нею.   

Допит Сергія Щербича відбувся 20 травня 2021 року. Обвинувачені Сергій Стерненко і Руслан Демчук заперечували проти допиту на цьому засіданні, оскільки не очікували там появи Щербича. Спочатку Стерненко заявив, що потребує перекладача з російської, якою говорить Щербич, а потім – що на засіданні відсутня більшість його адвокатів. Суд, однак, привів Щербича до присяги, і він спочатку розповів, що пам’ятає, а потім відповідав на запитання сторін.

Так, потерпілий розповів, що йому зателефонував Демчук, якого він знав раніше, з невідомого номера і домовився про зустріч на заправці 24 квітня 2015 року: нібито мали обговорювати збір коштів для бійців АТО. За словами Щербича, він сів у машину, де були обидва обвинувачених, кілька хвилин вони розмовляли, а тоді в салон сіли двоє невідомих (у цивільному і з відкритими обличчями, але він їх не запам’ятав), почали його бити, а Стерненко вистрелив з пістолета (який він запам’ятав), після чого Щербич утратив свідомість і машина рушила.

Поки машина рухалася, свідчив Щербич, він намагався чинити опір, у якийсь момент авто зупинилося, він знову спробував вийти, кричав, але його схопили за горло, через що він знову втратив свідомість, затягли назад і зв’язали руки пластиковими стяжками.

Потім, як зазначає потерпілий, йому натягнули на голову полотняний мішок і привезли в підвальне приміщення, де невідомі (з незнайомими голосами) його катували й допитували, звинувачували в сепаратизмі та погрожували, що заподіють щось погане його родичам. У підвалі Щербич не бачив Стерненка і Демчука, бо був з мішком на голові, але каже, що чув їхні голоси час від часу.

За словами Щербича, від нього вимагали скласти повноваження місцевого депутата, закрити громадську організацію, яку він представляв, і здати травматичну зброю. Через кілька годин, як розповідає він, його знову посадили в машину, відвезли до будівлі Суворовського районного суду Одеси й висадили, віддавши портмоне і телефон. Виявилося, що там не було грошей і дозволу на зброю, а в телефоні були відсутні сім-картки.

21 травня 2021 року суд заслухав пояснення Івана Наріжняка щодо експертизи пістолета, який виявили в Стерненка під час обшуку в справі Щербича. Перед цим за клопотанням сторони захисту Сергія Стерненка і Руслана Демчука заслухали висновки іншого спеціаліста – Вадима Большакова. Останній проаналізував експертизу МВС і дійшов висновку, що її автор сам виготовив вогнепальну зброю зі стартового пістолета, отриманого на дослідження, відкрутивши з нього деталь.

Як пояснив експерт Іван Наріжняк у своїх свідченнях, у стартовому шумовому пістолеті має бути деталь – втулка, яка не дає відстрілюваному снаряду залишати канал ствола. За його словами, у пістолеті “Ерма-459-С”, який він отримав на експертизу, ця деталь була замінена на іншу, яка дозволяє стріляти з цього пістолета кулями. Що він, власне, і зробив під час дослідження.

Наріжняк визнав, що він дійсно викручував і вкручував втулку, але навіть із наявною втулкою з цього пістолета можна вистрелити гумовою кулею. Через це, за його словами, він дійшов висновку, що йдеться про нестандартну вогнепальну зброю.

Судді, однак, вказали на суперечність у тексті його експертизи, оскільки там зазначено, що конструктивних змін до пістолета не вносилось, а на суді він каже, що туди вкрутили іншу втулку. Наріжняк не зміг це пояснити.

Обвинувачених допитали того ж дня. Сергій Стерненко заявив, що не бачився з потерпілим Сергієм Щербичем 24 квітня 2015 року – у день викрадення. Водночас він стверджував, що не пам’ятає, що робив того дня і де був, бо минуло багато часу. Щодо номера телефону, який у справі вважають його номером і за яким встановлювали місце розташування апарата в межах слідства, Стерненко сказав, що дійсно користується ним з 2017 року, а у 2015-му це був телефон організації “Тризуб імені Степана Бандери”, яким він іноді користувався.

Окрім того, обвинувачений, як і раніше, зазначив, що знайшов пістолет, який вилучила в нього поліція під час обшуку і який також фігурує в справі. Стерненко повідомив, що напередодні обшуку пізно вночі виявив пістолет у під’їзді неподалік дверей квартири, де на той момент мешкав з іще двома людьми, прочитав в інтернеті, що це за марка, і, побачивши, що це стартовий пістолет, забрав додому, а пізніше сам віддав поліції.

Руслан Демчук зі свого боку засвідчив, що номер телефону, який фігурує в справі і з якого, згідно з матеріалами, телефонували Сергію Щербичу, йому ніколи не належав. Водночас він заявив, що не пам’ятає, чи зустрічався з Щербичем у день скоєння злочину, бо загалом бачився з ним кілька разів, зокрема разом зі Стерненком у селі Фонтанка на Одещині. На запитання прокурора, як вони дісталися туди, оскільки обидва стверджують, що на той момент не водили авто, Демчук зазначив, що не пам’ятає.

Лишився один патрон і касація

31 травня 2021 року Апеляційний суд Одеси ухвалив вирок у справі Сергія Стерненка та Руслана Демчука. 

За статтею 187 ККУ (“Розбій”) справу закрито, обвинувачених виправдали в цій частині. За статтею 146 ККУ (“Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”) обох визнано винними, але покарання не застосовано через строки давності, що минули. За статтею 263 ККУ (“Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”), яка стосувалася лише Стерненка, активіста визнано винним та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі із заміною на один рік умовно.

Фактично в призначеному апеляційною інстанцією покаранні епізод про зберігання зброї став основним. Однак тепер ідеться не про пістолет і вісім патронів, які фігурували в справі, а лише про єдиний патрон калібру 5,45 мм, адже тільки його визнали таким, що підпадає під визначення зброї чи боєприпасів.

Згідно з вироком апеляційного суду, Сергій Стерненко отримав три роки ув’язнення, які замінили на один рік іспитового строку. Протягом цього строку за Стерненком спостерігатиме орган пробації, куди активіст має періодично з’являтися, а також повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи навчання. У разі порушення цих правил чи скоєння іншого правопорушення суд може замінити Стерненку умовне покарання на три роки реального ув’язнення.

Руслан Демчук повністю вільний. Обом також скасували домашній арешт, призначений раніше як запобіжний захід, і зняли електронні браслети.

“Сергій Стерненко – на волі, але рішення суду все одно абсурдне, – вважає голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков. – Причому малозначність до ситуації зі зберіганням одного патрона суд не застосовує, бо… Сергій бере участь в акціях протесту. Тепер у Стерненка буде судимість, бо він зберігав один патрон і брав участь в акціях протесту. Поки не буде ефективної судової реформи – будуть і далі такі ідіотські рішення. Утім, розголос і протести працюють. Усі, хто вимагав свободи для Стерненка, перемогли”. 

Сам Сергій Стерненко не погоджується з рішенням апеляційної інстанції і збирається подавати касаційну скаргу до Верховного Суду.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter