За рік після масових обшуків у НАБУ жодне провадження про “російський слід” не завершилось обвинувальним вироком – дослідження

Рік тому, 11 та 21 липня 2025 року, правоохоронці провели серію обшуків у голови Центру протидії корупції Віталія Шабуніна та щонайменше 19 детективів і працівників НАБУ. Масові обшуки в працівників НАБУ тоді подавали як боротьбу з “російським слідом” в антикорупційних органах.

Жодне з відомих проваджень за підозрами в державній зраді чи пособництві РФ, відкритих у межах цієї хвилі, не завершилось обвинувальним вироком. Одне з проваджень закрили через відсутність достатніх доказів причетності, частині осіб так і не повідомили про підозру, а єдиний вирок, ухвалений за рік, був виправдувальним. Водночас відомо про повторювані процесуальні порушення та ознаки політично вмотивованого тиску.

Про це свідчать результати нового дослідження Центру прав людини ZMINA “Системний тиск на антикорупційних діячів: практики 2025–2026 років”.

Фото: РБК-Україна

Так, дослідниці ZMINA проаналізували 29 випадків переслідувань та тиску, задокументованих з 11 липня 2025 до 31 травня 2026 року: 21 – щодо працівників НАБУ, чотири – щодо колишніх детективів, два – щодо громадських активістів, а також по одному випадку тиску на близьку особу антикорупційного діяча та свідка.

Вони дійшли висновку, що обшуки в голови правління Центру протидії корупції Віталія Шабуніна та працівників НАБУ в липні минулого року були не ізольованими слідчими діями, а частиною системного тиску на антикорупційний сектор з ознаками політичної вмотивованості.

Рік по тому жодне з проаналізованих проваджень за підозрами в державній зраді чи пособництві державі-агресору не завершилось обвинувальним вироком.

Провадження щодо детектива НАБУ Віктора Гусарова за підозрою в державній зраді закрили через відсутність достатніх доказів його причетності. Єдиний вирок у пов’язаній хвилі справ був виправдувальним: 20 травня 2026 року суд визнав невинуватим Юсуфа Мамешева, якого переслідували після надання свідчень у справі керівника підрозділу детективів НАБУ Руслана Магамедрасулова.

На момент завершення дослідження провадження щодо Руслана Магамедрасулова та працівника НАБУ Віталія Тєбєкіна перебували на стадії ознайомлення захисту з матеріалами, а справа Шабуніна – на стадії підготовчого судового засідання.

Що свідчить про системність?

У 28 з 29 задокументованих випадків були відкриті кримінальні провадження, на двох осіб двічі (всього 30 кримінальних проваджень). У 24 випадках проводились обшуки, з яких 20 – як “невідкладні”, без попередньої ухвали слідчого судді. Водночас частину проваджень зареєстрували за 12–20 днів до обшуків, а деякі існували роками.

У 12 випадках правоохоронці обшукували приміщення, де переслідувані фактично не проживали, зокрема помешкання їхніх батьків, братів, сестер, тестя чи тещі. Під час слідчих дій вилучали техніку не лише працівників НАБУ, а і їхніх дружин, дітей і сестер, які не мали процесуального статусу в справах.

Щонайменше в дев’яти випадках ZMINA зафіксувала непропорційне застосування фізичної сили або інших форм примусу: побиття, силове утримання, застосування кайданок чи пластикових стяжок і примушування до розкриття паролів від телефонів.

Тиск не обмежився липнем

Хоча піком стали обшуки 11 і 21 липня 2025 року, задокументовані ZMINA випадки тривали протягом усього наступного року й виходили за межі кола чинних працівників НАБУ. У серпні 2025-го розпочався тиск на адвокатку Олену Щербан, заступницю виконавчої директорки ЦПК, яка захищала в суді Магамедрасулова і Шабуніна. Зокрема, спроба позбавити її права на адвокатську діяльність через формальний привід і кампанія з її дискредитації в анонімних телеграм-каналах. 25 вересня 2025 року СБУ провела обшуки вже не в чинних, а в колишніх детективів НАБУ – Тараса Лікунова (брата Щербан), Олександра Риковцева та Богдана Бровка, які на той час перейшли працювати в антикорупційний підрозділ Укрзалізниці.

У цей період також почалося переслідування свідка Юсуфа Мамешева: 10 вересня його зупинила поліція, 24 жовтня СБУ повідомила йому підозру у свідомо неправдивих свідченнях, а 10 листопада обвинувальний акт скерували до суду. 20 травня 2026 року, після восьми місяців проваджень, суд визнав Мамешева невинуватим.

За висновком дослідниць, повторення однакових інструментів у різних, формально не пов’язаних між собою провадженнях і те, що вони не припинилися після липня, а тривали щонайменше рік, свідчить про те, що це не окремі процесуальні порушення, а системна практика впливу.

Щоб оцінка системного тиску ґрунтувалася на обʼєктивних критеріях, у дослідженні використали методологію, засновану на практиці Європейського суду з прав людини. Вона враховує підходи до застосування статті 18 Європейської конвенції з прав людини та критерій “переважної мети”. За цією методологією проаналізували 29 випадків за дев’ятьма критеріями.

1. Концентрація подій у часі.
2. Однорідність цільових груп – зв’язок фігурантів із протидією корупції.
3. Повторюваність процесуальних інструментів – обшуків без ухвали суду, активізації давніх проваджень, вилучення техніки.
4. Подібність правових кваліфікацій.
5. Супровідні інформаційні кампанії.
6. Подібність наслідків для фігурантів.
7. Одночасна активізація кількох не пов’язаних між собою проваджень щодо однієї групи осіб.
8. Те, що людей об’єднує саме їхня антикорупційна діяльність, а не обставини конкретної справи.
9. Збіг процесуальних дій у часі з політичними чи законодавчими кроками щодо антикорупційних органів.

Жоден із цих критеріїв окремо не є самостійним доказом тиску – масштабне розслідування також може мати схожі ознаки. Але, за висновком ZMINA, саме сукупність усіх дев’яти критеріїв, і особливо поєднання спрямованості на антикорупційних діячів, синхронної активізації різнорідних справ і збігу з політичними рішеннями, відрізняє 29 задокументованих випадків від набору випадкових проваджень.

Чому ZMINA говорить про політичну вмотивованість?

Хвиля тиску розпочалася на тлі активізації розслідувань НАБУ щодо представників вищого політичного керівництва.

22 червня 2025 року НАБУ повідомило про підозру тодішньому віцепрем’єру Олексію Чернишову. 11 липня відбулись обшуки у Віталія Шабуніна, 15 липня – слідчі дії щодо колишнього заступника керівника Офісу президента Ростислава Шурми, а 21 липня СБУ і ДБР провели масові обшуки в працівників НАБУ та їхніх близьких.

Уже наступного дня Верховна Рада в прискореному порядку ухвалила зміни, які фактично підпорядковували НАБУ і САП генеральному прокурору. 

Зв’язок цієї хвилі з подальшими подіями підтвердила листопадова операція НАБУ і САП “Мідас” – розслідування корупції в енергетиці за участю Тимура Міндіча, наближеного до президента бізнесмена. З’ясувалося, що фігуранти справи стежили за працівниками НАБУ: на конспіративній квартирі вилучили сотні довідок із закритих баз даних на детективів, нардепів і журналістів. Частину цих файлів – зокрема, щодо детективів Євгена Токаря, Руслана Магамедрасулова й Віталія Тєбєкіна, яким згодом висунули підозри, – сформували 17 липня 2025 року, за чотири дні до масових обшуків. Водночас саме Магамедрасулов, як підтвердило НАБУ, документував Міндіча в межах “Мідаса”. На оприлюднених записах фігуранти справи обговорювали координацію з правоохоронними органами для фабрикації справ проти опонентів, використовуючи кодові назви, зокрема слово “вокзал” на позначення ДБР.

Паралельно з процесуальним тиском поширювалися й інформаційні кампанії: посадовці та анонімні телеграм-канали заявляли про нібито “російський вплив” у НАБУ ще до завершення розслідувань. Пізніше, у січні-лютому 2026 року, нардеп Ярослав Железняк оприлюднив дані про те, що частина ймовірних власників найбільших телеграм-каналів, які атакували НАБУ та САП, має бронювання від мобілізації як військовослужбовці СБУ в запасі.

За висновком дослідниць, до антикорупційних діячів послідовно застосовувався однаковий набір інструментів – невідкладні обшуки з масовим вилученням техніки, обмежений доступ до судового оскарження, фізичний і психологічний тиск та дискредитаційні кампанії в медіа, – причому не лише щодо самих діячів, а й щодо їхніх родин і колег. Синхронність цих дій і те, що вони збіглися в часі з політичними рішеннями щодо антикорупційних органів, за оцінкою ZMINA, суттєво знижує ймовірність випадкового чи автономного походження кожного окремого випадку і вказує на значний організаційний ресурс, залучений для їхньої координації.

Це дає підстави ZMINA стверджувати: формально правові механізми – кримінальні провадження, обшуки, запобіжні заходи – застосовувалися не лише для розслідування злочинів, а й для впливу на антикорупційну систему загалом.

Презентація дослідження відбудеться 21 липня 2026 року в Києві під час експертної дискусії “Рік після атаки на НАБУ та САП: як захистити антикорупційних діячів”. Ознайомитися з повною версією дослідження українською мовою можна тут, а англомовна версія доступна за цим посиланням.