Як ФСБ та “суд” сфальшували кримінальну справу громадянської журналістки у Феодосії Ірини Данилович? Пояснюють правозахисники
Правозахисники засудили вирок громадянській журналістці та активістці Ірині Данилович, яку окупаційна влада Криму відправила 28 грудня за ґрати на сім років та зобов’язала сплатити штраф у розмірі 50 тисяч рублів за сфабрикованим звинуваченням у носінні вибухового пристрою. Вони також навели докази політичної вмотивованості кримінальної справи.
Про це повідомляє кореспондент видання ZMINA.
Ірина ДаниловичЯк відомо, Ірина Данилович працювала медсестрою в Коктебелі та займалася громадянською журналістикою в окупованому Криму, співпрацювала з ініціативами “Кримський процес” та “INжир”, вела фейсбук-групу “Кримська медицина без обкладинки”.
Ще 29 квітня співробітники ФСБ викрали її та 13 днів утримували таємно, без доступу адвоката і повідомлення рідних, а згодом у сумці Данилович, яку в неї вилучили, “знайшли” вибухівку. Після затримання співробітники ФСБ били та душили Данилович, а стан її здоров’я за пів року ув’язнення сильно погіршився.
Батько ув’язненої журналістки Броніслав Данилович повідомив, що окупаційна “поліція” не розслідувала викрадення його доньки й не опитувала лікарів, з якими вона працювала. Саме ж судове слухання він назвав “спектаклем”.
Правозахисники переконані, що справу Ірини Данилович сфабриковано. Журналістку утримували в підвалі ФСБ без жодного статусу та адвокатської допомоги, допитували на поліграфі, чинили психологічний тиск: обіцяли вивезти в ліс, утримували в неналежних умовах і годували один раз на день. А нещодавно стало відомо, що Данилович били та душили співробітники ФСБ
Заступник голови Кримської правозахисної групи Володимир Чекригін заявив, що справа проти Ірини Данилович грубо сфальсифікована, починаючи від її фактичного викрадення співробітниками ФСБ Росії.
“Все так зване “слідство” щодо неї базувалося на незаконних методах: після викрадення Ірину тримали в підвалі будівлі ФСБ та застосовували до неї різні форми тиску та залякування, навіть тортури – били та душили. Але ефесбівці назвали це “добровільною явкою” для допитів. На допитах її змушували зізнатися у зв’язках з українськими спецслужбами, чого довести не могли. Її змусили підписати порожні бланки, а потім підкинули в її сумочку 200 грамів вибухівки, – повідомив правозахисник. – Так званий “судовий розгляд” її справи повністю позбавив Ірину Данилович права на справедливий суд та був цинічним судилищем”.
Він додав, що всі очевидні факти фальсифікацій “суддя” Наталія Кулинська проігнорувала, як і заяви про тортури. “Суддя” відмовила в допиті 15 свідків з боку захисту журналістки, допустивши допит лише одного такого свідка. Натомість з боку обвинувачення спокійно давали свідчення підставні та підконтрольні ФСБ свідки, які зачитували їх з папірця.
За його словами, “суддя” зробила це навмисно, бо якби під час слухань говорили багато свідків, то це виявило б багато невідповідностей у цій кримінальній справі.
Також “суд” не вивчав речового доказу – вибухівки – під час судового засідання.
Все це чітко свідчить про те, що Ірину ув’язнено лише за її громадянську активність та підтримку України.
Володимир Чекригін
Заступник постійного представника президента в Криму Денис Чистіков упевнений, що справою Данилович Росія ще більше хоче тиснути на українців в окупації: “Історія Ірини є яскравим прикладом дій окупаційної адміністрації після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року – спроба ще більше залякати громадян України, які проживають у тимчасово окупованому Криму, щоб вони не чинили спротиву. Російські силовики вчергове демонструють, що права людини для них лише набір слів, які не мають змісту”.
Денис ЧистіковВодночас, додає Чистіков, під час вибору методів тиску, зокрема фізичного, в окупантів немає розподілу на чоловіків та жінок. “Але попри всі порушення, які фіксуються протягом слідства з боку окупаційних правоохоронців, прокурорів, співробітників ФСБ та суддів, Ірина залишається незламною, демонструючи всьому світу, що Крим – це Україна, а її громадяни на півострові за майже дев’ять років не змінили цієї позиції, незважаючи на всі намагання Кремля“, – додав Чистіков.
Він також висловив переконання, що деокупація Кримського півострова покладе край грубим порушенням прав кримчан на півострові.
Броніслав Данилович розповів, що її донька була незручною для окупаційної влади, оскільки вона разом із профспілкою “Альянс лікарів” вказувала на невиплату медпрацівникам частини заробітної плати під час коронавірусної пандемії. Жінка скаржилася на це до “поліції”, “слідчого комітету” та “прокуратури”. Через це її вигнали з роботи.
Броніслав ДаниловичБатько бранки Кремля вважає, що, якби він не почав розшукувати свою доньку, вона б повторила долю низки безвісти зниклих кримчан.
Батько має надію, що Україна не забуде про внесок Данилович та про неї саму: “Країна, заради якої Ірина ризикувала життям та втратила свободу, не має права залишити все як є. Впевнений, що і Офіс Омбудсмана, і Офіс президента вже працюють над її обміном”.
Голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик повідомила, що ця кримінальна справа нагадує справу позаштатного кореспондента “Крим.Реалії” Владислава Єсипенка. Вона нагадала, що правозахисні організації продовжують фіксувати незаконних “суддів” та “правозахисників”, причетних до порушень прав громадян України в тимчасово окупованому Криму.
Заступник генерального директора Українського інституту, член виконавчої ради українського ПЕН-клубу, амбасадор кампанії #SolidarityWords за звільнення Ірини Данилович Алім Алієв додав, що важливо боротися за звільнення Ірини, так само як і інших кримських політичних в’язнів, які перебувають у місцях позбавлення волі на території Росії та окупованого нею Криму.
Станом на грудень 2022 року таких щонайменше 150 осіб, водночас 14 з них є журналістами. Окрім Ірини Данилович, ідеться про Османа Аріфмеметова, Марлена Асанова, Асана Ахтемова, Ремзі Бекірова, Тимура Ібрагімова, Сервера Мустафаєва, Сейрана Салієва, Амета Сулейманова, Руслана Сулейманова, Рустема Шейхалієва, Олексія Бессарабова, Владислава Єсипенка, Вілена Темер’янова.
Як відомо, рік тому PEN і ZMINA запустили кампанію на підтримку в’язнів Кремля #SolidarityWords, у межах якої відомі українські письменники та журналісти домагаються звільнення ув’язнених кримських журналістів.
