Понад половину опитаних ЛГБТІК+-людей приховують свою ідентичність у закладах освіти та під час отримання медичних послуг – дослідження

Серед опитаних ЛГБТІК+-людей 68,3% назвали родину одним із середовищ, де їм доводиться приховувати свою сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність. Ще 53,1% повідомили про необхідність робити це в закладах освіти, а 50,4% – під час отримання медичних або соціальних послуг. Дослідники також з’ясували, що ворожі висловлювання впливають на відчуття безпеки людей, навіть коли образи не спрямовані безпосередньо проти них.

Про це йдеться в аналітичному звіті “Коли шкода залишається невидимою”, який підготувала громадська організація “Бюро “Ми – є!”.

Фото: Expansive Therapy

У серпні 2026 року дослідники провели онлайн-опитування 535 людей віком від 16 років, а також 11 глибинних інтервʼю, які допомогли детальніше вивчити особистий досвід учасників.

Серед 486 респондентів, які відповіли на запитання про необхідність приховувати свою ідентичність, найчастіше називали родину – 68,3%. Ще 53,1% обрали заклади освіти, 50,4% – медичні та соціальні установи, а 48,6% – державні або місцеві органи влади. Лише 6,4% зазначили, що їм майже ніде не доводиться приховувати себе.

За висновками дослідників, люди можуть приховувати свою ідентичність не лише після пережитої дискримінації, а й через побоювання негативних наслідків у майбутньому.

Наприклад, учасники глибинних інтервʼю розповідали, що змушені контролювати свою поведінку в публічних місцях або заздалегідь шукати лікарів, які дружньо ставляться до ЛГБТІК+-людей.

Автори звіту наголошують, що відсутність скарг на певну установу не обов’язково свідчить про її безпечність. Частина людей може просто уникати місць, де очікує на дискримінацію або вороже ставлення.

Особливо помітною проблема приховування виявилася серед підлітків.

Зокрема, про необхідність приховувати свою ідентичність у закладах освіти повідомили 76,6% опитаних віком 16–17 років. Серед респондентів віком 18–24 роки таких було 56%, а серед людей від 25 років – 20,8%.

Водночас 71,8% учасників віком 16–17 років повідомили про страх булінгу або тиску в навчальному середовищі. Серед опитаних віком 18–24 роки цей показник становив 46,4%, а серед старших – 14,5%.

Дослідники пояснюють, що для неповнолітніх ситуацію може ускладнювати матеріальна та житлова залежність від дорослих.

Так, серед 354 респондентів, які розповіли про можливі наслідки небажаного розкриття своєї ідентичності, 66,1% побоювалися конфліктів у родині, 58,5% – насильства або погроз, 50% – втрати підтримки близьких, а 36,7% – втрати житла чи ризику бути вигнаними з дому.

Ці показники відображають побоювання учасників, а не кількість випадків, які з ними обов’язково сталися.

Ворожі висловлювання також впливають на повсякденну поведінку та психологічний стан ЛГБТІК+-людей.

Серед 440 респондентів, які відповіли на запитання про досвід за попередні 12 місяців, 93,9% повідомили про контакт із принаймні однією формою ворожих висловлювань щодо ЛГБТІК+-людей.

З них 50,9% стикалися лише з ворожістю щодо спільноти загалом, а 43% – з висловлюваннями, спрямованими особисто проти них, зокрема в поєднанні з ворожістю щодо спільноти.

У першій групі 58,3% повідомили, що часто або іноді змінювали свою поведінку. Серед тих, хто стикався з особисто спрямованою ворожістю, таких було 70%.

Про сильний або дуже сильний емоційний вплив повідомили відповідно 22% і 40,1% учасників цих груп.

Серед усіх 365 респондентів, які відповіли на окреме запитання про поведінку, 58,4% зазначили, що часто або іноді змінювали її через страх. Ще 46,1% з 356 опитаних уникали певних місць або заходів поза інтернетом.

Автори дослідження звернули увагу, що навіть загальні образи та принизливі твердження про ЛГБТІК+-людей можуть впливати на те, наскільки безпечно людина почувається в суспільстві.

Водночас вони застерігають, що дослідження не встановлює прямого причинно-наслідкового звʼязку між окремими висловлюваннями та змінами поведінки.

Нагадаємо, що навесні відбувся запуск платформи моніторингу мови ворожнечі, яку створила громадська організація “Бюро “Ми – є!”. Вона дозволяє аналізувати поширення дискримінаційних висловлювань щодо ЛГБТІК+-людей в онлайн-медіа та соціальних мережах.