Росія системно переслідує журналістів: ТСК заслухала свідчення про тиск, заочні вироки та атаки дронами
Тимчасова слідча комісія Верховної Ради з розслідування злочинів проти журналістів провела своє сьоме засідання, під час якого розглянула факти переслідувань медійників з боку Росії.
Про це повідомляє видання ZMINA.
Скриншот із засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування злочинів проти журналістів, ZMINAСеред ключових питань порядку денного – заочні вироки українським журналістам та системний тиск через міжнародні механізми.
Виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк представила аналіз юридичних переслідувань журналістів Росією. За її словами, за останні чотири роки зафіксовано щонайменше 35 таких випадків, ідеться не про поодинокі інциденти, а про цілеспрямовану політику.
“Росія використовує право не як інструмент справедливості, а як ще один спосіб тиску на журналістів”, – наголосила вона.
Романюк додала, що йдеться про кримінальні справи, заочні арешти, оголошення в розшук через Інтерпол та незаконні ув’язнення на окупованих територіях. Вона підкреслила, що кожен випадок має бути задокументований і отримати правову оцінку, щоб протидіяти таким практикам на міжнародному рівні.
Окрему увагу комісія приділила справі журналістки та медіаекспертки Ірини Земляної, яку Росія заочно засудила до 14 років ув’язнення. Вона розповіла, що переслідування почалося після акції протесту у Варшаві 9 травня 2022 року.
“Мене звинуватили в нападі на російського посла, хоча відео свідчать, що цього не було”, – зазначила Земляна.
За її словами, після цього її персональні дані поширили в російських телеграм-каналах, а вона отримала тисячі погроз, зокрема із закликами до вбивства. Польська поліція, за її словами, навіть рекомендувала їй покинути країну через загрозу безпеці.
Журналістка також повідомила, що в Україні відкрито два кримінальні провадження – щодо поширення її персональних даних і погроз життю. Водночас вона застерегла, що Росія може спробувати використати механізми Інтерполу для міжнародного переслідування. За її словами, російська сторона додає до політично мотивованих справ кримінальні статті, щоб обійти обмеження Інтерполу.
“Є велика загроза, що ці механізми можуть бути використані для переслідування журналістів за кордоном”, – пояснила вона.
Народні депутати висловили підтримку журналістці та заявили про готовність реагувати на такі випадки. Зокрема, пролунали пропозиції звернутися до Інтерполу та Європолу, а також залучити міжнародних партнерів, включно з польською стороною. Один із членів комісії зазначив, що українське бюро Інтерполу вже поінформоване і моніторить ситуацію, водночас підкресливши, що вплив Росії в цій організації залишається суттєвим. У ТСК наголосили, що подібні кейси є прикладом транснаціональних репресій і потребують системної відповіді держави.
Ще одним важливим блоком засідання стали нові загрози для журналістів у зоні бойових дій. Представниця Національної спілки журналістів Ліна Кущ повідомила, що з 2024 року щонайменше 20 медійників стали об’єктами атак російських дронів. Вона підкреслила, що такі атаки мають ознаки прицільних і мають розглядатися як окрема категорія воєнних злочинів. За її словами, робота без спеціального захисту на прифронтових територіях – це критичний ризик, а використання детекторів дронів уже стало питанням виживання.
Кущ навела конкретні приклади, коли завдяки детекторам журналістам вдавалось уникнути ударів FPV-дронів. Водночас вона зазначила, що іноземні медіа частіше можуть дозволити собі таке обладнання, тоді як для українських редакцій це значне фінансове навантаження. У зв’язку з цим члени комісії запропонували звернутися до Міністерства оборони з рекомендаціями внести засоби захисту від дронів до стандартів безпеки для журналістів. Також ішлося про можливість створення державного резерву такого обладнання для роботи в небезпечних зонах.
Крім того, під час засідання Тимчасової слідчої комісії народні депутати окремо обговорили, чи фіксують самі журналісти прицільні атаки російських дронів у своїх матеріалах. Зокрема, члени комісії поцікавилися, чи згадують про це іноземні медійники, які працюють на фронті.
У відповідь представниця Національної спілки журналістів України Ліна Кущ зазначила, що такі випадки не лише фіксуються, а й описуються в репортажах.
“Іноземні журналісти розповідають, який вигляд має робота під постійною загрозою дронів, як вони “висять” над головою і який вигляд мають затягнуті сітками міста”, – пояснила вона.
За її словами, це вже стало однією з характерних ознак роботи в прифронтових зонах.
Кущ також уточнила вартість і доступність обладнання для захисту журналістів. Вона повідомила, що один з найефективніших детекторів дронів коштує близько 25 тисяч гривень, однак придбати його непросто через черги та пріоритет для військових.
“Реально всім командам таких детекторів не вистачає, тому підтримка в їхній закупівлі була б дуже доречною”, – наголосила вона.
Водночас вона додала, що частина організацій уже надає такі пристрої в оренду, але цього не досить для покриття потреб усіх медійників. За її словами, паралельно необхідно оновлювати протоколи безпеки для журналістів, які працюють у зоні бойових дій.
Представники медіаорганізацій підтвердили, що міжнародна спільнота вже звертає увагу на проблему атак дронами. Зокрема, йшлося про заяви та рекомендації міжнародних журналістських організацій, які визнають ці загрози системними. Водночас учасники засідання запропонували розглянути питання використання антидронових рушниць, які працюють за принципом радіоелектронного придушення. Депутати зазначили, що це може стати одним з напрямів рекомендацій, хоча потребує додаткового врегулювання для використання цивільними. Також пролунала пропозиція зібрати й систематизувати всі матеріали журналістів про атаки дронів як доказову базу.
Окремим блоком засідання стало обговорення ситуації на тимчасово окупованій частині Запорізької області. Представниця релокованого медіа “Локатор Медіа” Наталя Криворучко розповіла про масштаби інформаційного контролю Росії в регіоні. За її словами, окупація супроводжувалася швидким захопленням інфраструктури зв’язку та медіа.
“Перше, що зробили окупанти, коли зайшли в Бердянськ, – пошкодили телевежу і запустили власне мовлення”, – зазначила вона.
Вона додала, що вже в перші дні росіяни почали транслювати свої звернення через захоплені радіоканали.
За даними, озвученими під час засідання, нині окуповано близько 75% території Запорізької області, включно з чотирма з п’яти міст обласного значення. Криворучко повідомила, що Росія активно розбудовує власну телекомунікаційну мережу: покриття мобільним зв’язком сягає 88%, а цифровим телебаченням – до 95%. Крім того, понад 2 тисячі соціальних об’єктів, включно зі школами та лікарнями, під’єднано до російського інтернету.
“Вони дуже швидко і системно впроваджують свої комунікації та пропагандистські канали”, – підкреслила вона.
Окрему увагу експертка звернула на нав’язування російського медіапростору через технічні засоби. За її словами, жителів змушують відмовлятися від обладнання, яке дозволяє дивитись українські канали, і встановлювати російські комплекти супутникового телебачення.
“За два роки було безкоштовно встановлено понад 42 тисячі комплектів “русского мира”, а лише за минулий рік – ще понад 9 тисяч”, – повідомила вона.
Це забезпечує трансляцію десятків російських каналів на окупованій території. Водночас окупаційна влада формує списки “дозволених” медіа, фактично контролюючи інформаційний простір.
Криворучко також наголосила на погіршенні доступу до інформації з окупованих територій. За її словами, російські структури поступово відмовляються від телеграм-каналів і переводять комунікацію у власні закриті платформи.
“Зараз поспілкуватися з людьми на окупованих територіях стає майже неможливо”, – зазначила вона.
Це, за її словами, суттєво ускладнює роботу журналістів і моніторинг ситуації. Вона також повідомила про випадки переслідування цивільних за активність в інтернеті, зокрема за звинуваченнями в “шпигунстві” чи “терористичній діяльності”.
Члени комісії наголосили, що зібрані матеріали демонструють системний характер інформаційної політики Росії на окупованих територіях. Один з депутатів зазначив, що ці дані дозволяють побачити цілісну модель впливу, яка застосовується не лише в Запорізькій області. Водночас учасники засідання підкреслили важливість документування діяльності пропагандистів і протидії російській інформаційній експансії.
“Це фактично система, як працює окупант у медійній сфері”, – зазначили в комісії.
Міжнародні організації, які долучилися до засідання Тимчасової слідчої комісії, підтвердили, що світова реакція на злочини проти журналістів в Україні залишається повільною.
Представниця Міжнародного інституту преси Кароль Лучка наголосила, що попри певні зрушення міжнародна спільнота досі не повністю розуміє нові ризики.
“Ми бачимо недостатнє розуміння ситуації, зокрема загроз, пов’язаних із дронами”, – зазначила вона.
За її словами, роль організації – передавати зібрані свідчення до міжнародних інституцій і бути “містком” між українськими реаліями та глобальними структурами. Вона закликала експертів активніше ділитись інформацією, щоб ці дані використовувалися в міжнародному правосудді.
У комісії наголосили, що такі свідчення можуть стати основою для майбутніх процесів, зокрема в межах спеціального трибуналу за злочин агресії. Голова ТСК Євгенія Кравчук повідомила, що Україна вже працює над тим, щоб представити напрацювання ТСК на міжнародному рівні, зокрема під егідою ЮНЕСКО в Парижі. Йдеться про те, щоб висновки комісії впливали на зміну міжнародних підходів до захисту журналістів і розслідування злочинів.
Також депутати порушили питання розмежування журналістики і пропаганди. Вони підкреслили, що російські інформаційні структури часто маскуються під медіа, хоча фактично є інструментами війни.
Члени ТСК закликали міжнародних партнерів виробити спільні підходи до відмежування пропагандистів від журналістів. За словами одного з депутатів, нерозуміння цієї різниці призводить до того, що російська пропаганда діє і за межами РФ, зокрема в країнах ЄС і США.
“Ми не сприймаємо удари по інституціях російської пропаганди як удари по медіа”, – наголосив він, пояснюючи, що йдеться про об’єкти, які становлять загрозу безпеці.
У відповідь представниця міжнародної спільноти зазначила, що ситуація поступово змінюється, але проблема досі існує. За її словами, навіть на рівні ЮНЕСКО інколи пропагандистів помилково зараховують до журналістів.
Представниця організації “Репортери без кордонів” Полін Адес-Мевель повідомила, що організація вже подала 11 звернень до Міжнародного кримінального суду щодо злочинів проти журналістів в Україні. Вона підкреслила, що ці матеріали містять докази систематичних атак – від обстрілів медіаінфраструктури до переслідування журналістів на окупованих територіях.
“Ми вперше подали матеріали, які кваліфікують ці злочини як злочини проти людяності”, – зазначила вона.
За її словами, організація продовжує збирати нові докази, зокрема щодо загибелі української журналістки Вікторії Рощиної. Вона додала, що співпраця з українською прокуратурою є ключовою для просування цих справ.
Полін Адес-Мевель також наголосила, що атаки на журналістів мають системний характер. За її словами, задокументовані випадки свідчать про регулярність і повторюваність таких злочинів. Водночас вона звернула увагу на нові ризики, пов’язані з використанням дронів, які вже потребують окремого аналізу.
“Це нова загроза, яка має бути врахована в міжнародних розслідуваннях і рекомендаціях”, – підкреслила вона.
Представниця RSF також підтримала необхідність чіткого розмежування між журналістикою та пропагандою.
До обговорення долучилися й українські правозахисні організації, які представили власні дані про тиск на громадянське суспільство. Проєктна менеджерка Центру прав людини ZMINA Ганна Чехович повідомила, що 2025 року зафіксовано 178 випадків атак на активістів і журналістів.
“112 з них пов’язані з діями Російської Федерації”, – уточнила вона.
За її словами, йдеться не лише про фізичні напади, а й про системні порушення прав людини, зокрема права на життя і безпеку. Вона наголосила, що навіть маркування “преса” не гарантує захисту і може, навпаки, робити журналістів мішенню.
Окрему увагу під час засідання приділили новій формі тиску – гендерно зумовленому цифровому насильству проти журналісток. Голова правління ГО “Жінки в медіа” Ліза Кузьменко закликала включити ці випадки до фокуса роботи комісії. За її словами, такі атаки охоплюють погрози, сексуалізовані образи та використання цифрових технологій для дискредитації.
“Це має охолоджувальний ефект – журналістки починають самоцензуруватися”, – зазначила вона. Вона навела приклад журналістки, яка отримала погрози під час ефіру, зокрема з використанням сексуалізованого насильства як інструменту тиску.
Журналістка Яна Чумаченко також розповіла про власний досвід переслідування з боку проросійських ресурсів. За її словами, кампанія проти її редакції триває з 2022 року й охоплює системні образи, дискредитацію та погрози.
“Нас називали “інфопомийкою”, поширювали образи й погрози фізичної розправи”, – розповіла вона.
У 2026 році, за її словами, атаки посилились і стали персоналізованими. Вона додала, що її фото та персональні дані поширювалися в телеграм-каналах окупантів.
У ТСК наголосили, що ці свідчення демонструють розширення спектра загроз для журналістів – від фізичних атак до цифрового насильства і пропагандистського тиску. Комісія розглядає можливість включення цих напрямів до свого мандата й подальшої роботи. За словами учасників засідання, протидія таким злочинам потребує координації на національному та міжнародному рівнях. Йдеться не лише про документування, а й про створення механізмів притягнення винних до відповідальності.
Зазначимо, ТСК провело засідання про те, з чим щодня стикаються редакції Суспільного мовлення в прифронтових містах.
Раніше ТСК з питань розслідування злочинів РФ проти журналістів провела перше засідання експертної ради.
До цього ТСК з питань розслідування злочинів РФ проти журналістів затвердила склад експертної ради комісії. Загалом до експертної ради тимчасової слідчої комісії ввійшло 17 людей.
Нагадаємо, 4 грудня 2025 року Верховна Рада створила Тимчасову слідчу комісію з питань розслідування злочинів, вчинених збройними формуваннями Російської Федерації проти журналістів та інших працівників суб’єктів у сфері медіа. Головою комісії обрано Євгенію Кравчук, а заступником голови комісії – народного депутата Ярослава Юрчишина.
