Рада ухвалила закон про декларації суддів: у DEJURE попереджають про корупційні ризики
Верховна Рада ухвалила закон про вдосконалення декларацій доброчесності суддів та їхніх родинних зв’язків. Законопроєкт № 13165-2 підтримали 242 народні депутати. Документ змінює порядок подання та перевірки декларацій доброчесності. Його автори заявляють, що нові правила мають зробити контроль за доброчесністю суддів прозорішим та встановити чіткі наслідки за подання неправдивих відомостей.
Зміни до правил перевірки декларацій доброчесності суддів викликали дискусії щодо їхньої відповідності вимогам ЄС і реального посилення контролю за судовою системою: частина експертів вважає, що закон не лише не запроваджує незалежну міжнародну перевірку декларацій суддів Верховного Суду, як це передбачав “план Качки – Кос”, а й може звузити інструменти виявлення недоброчесності.
ZMINA зібрала, що відомо наразі.
Фото: DepositphotosВідповідно до закону, усі судді щороку до 1 травня повинні подавати через сайт Вищої кваліфікаційної комісії суддів декларацію доброчесності та родинних зв’язків.
У декларації необхідно вказувати не лише інформацію про себе, а й дані про родичів, якщо вони зараз або протягом останніх п’яти років працювали на посадах, пов’язаних із судовою системою, правоохоронними органами, політикою чи державним управлінням. Йдеться, зокрема, про суддів, прокурорів, адвокатів, працівників Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Конституційного Суду, правоохоронних органів, народних депутатів, членів уряду, представників Офісу президента, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного антикорупційного бюро та інших державних установ.
Окрім цього, судді повинні підтверджувати низку обставин щодо власної діяльності та поведінки. Зокрема, вони мають зазначати, що протягом року не вчиняли корупційних правопорушень, не відвідували територію держави-агресора або тимчасово окуповані території України, не вчиняли дій для отримання громадянства іншої держави, дотримувалися Кодексу суддівської етики, використовували українську мову під час здійснення правосуддя та не мають підстав для дисциплінарної відповідальності.
Також судді повинні підтверджувати, що після 20 лютого 2014 року не співпрацювали з державою-агресором, окупаційними адміністраціями чи незаконними збройними формуваннями та визнають суверенітет і територіальну цілісність України в межах міжнародно визнаних кордонів.
Закон окремо визначає коло осіб, яких вважатимуть такими, що мають родинні зв’язки із суддею. До нього входять не лише чоловік або дружина та близькі родичі, а й особи, які проживають із суддею однією сім’єю без офіційного шлюбу, а також широкий перелік родичів з боку подружжя.
Усі декларації будуть відкритими. Вища кваліфікаційна комісія суддів публікуватиме їх на своєму офіційному сайті.
Водночас закон запроваджує принцип презумпції достовірності. Якщо немає доказів протилежного, відомості, які вказав суддя, вважатимуться правдивими.
Перевірятиме декларації Вища кваліфікаційна комісія суддів. Підставою для перевірки може стати інформація від будь-якої особи про можливі неправдиві дані в декларації або про її неподання чи несвоєчасне подання. Водночас комісія не розглядатиме анонімні звернення та повідомлення, джерело яких неможливо встановити.
Розпочати перевірку можна буде протягом трьох років після подання декларації. Після отримання інформації про можливі порушення ВККС матиме один місяць для ухвалення рішення про проведення перевірки або відмову в ній. Перевірку комісія має завершити протягом шести місяців. Якщо за цей час ВККС не ухвалить рішення, інформацію про можливі порушення автоматично вважатимуть непідтвердженою.
Під час перевірки суддя зможе надавати пояснення, документи та інші матеріали, а також ознайомлюватися з усіма документами справи. Результати розглядатимуть на засіданні ВККС із запрошенням судді. Якщо суддя не з’явиться без поважної причини, це не стане перешкодою для розгляду. Після трьох поспіль неявок комісія зможе ухвалити рішення без його участі незалежно від причин відсутності.
За результатами перевірки ВККС визначатиме, чи подав суддя недостовірні або неповні відомості, чи порушив строки подання декларації або узагалі її не подав. Суддя матиме право оскаржити рішення комісії в адміністративному суді протягом 30 днів.
Якщо рішення про порушення набуде чинності, ВККС передасть матеріали до органу, який здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів. Там розв’язуватимуть питання про відкриття дисциплінарної справи.
Закон прямо передбачає, що умисне неподання декларації, несвоєчасне подання через грубу недбалість або свідоме внесення неправдивих чи неповних відомостей можуть стати підставою для дисциплінарної відповідальності судді. Водночас навіть притягнення до дисциплінарної відповідальності не звільнятиме його від обов’язку подати декларацію або виправити недостовірні дані.
Інформацію про результати перевірок вноситимуть до суддівського досьє. Надалі її враховуватимуть під час конкурсів на суддівські посади, кваліфікаційного оцінювання та перевірок доброчесності й професійної етики.
Якщо ж суд скасує рішення ВККС, суддя зможе вимагати компенсації завданої шкоди.
Нові правила також поширюються на кандидатів на посади суддів. Вони повинні подавати аналогічні декларації доброчесності та родинних зв’язків. Для кандидатів перевірятимуть не один рік діяльності, як для чинних суддів, а п’ятирічний період до подання декларації.
Окремі положення закону стосуються оплати праці суддів. Документ встановлює, що базовий посадовий оклад судді визначатимуть виключно на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який щороку встановлює закон про державний бюджет. Використовувати інші спеціальні або занижені розрахункові показники для визначення суддівської винагороди забороняється.
Крім того, закон поширює обов’язок подавати декларації доброчесності та родинних зв’язків на членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Також аналогічні вимоги внесли до процедур конкурсного відбору та виконання антикорупційних обов’язків у системі суддівського врядування.
Адвокаційний менеджер Фундації DEJURE Антон Зелінський вважає, що законопроєкт № 13165-2 може послабити механізми перевірки доброчесності суддів. За його оцінкою, документ звужує можливості для виявлення порушень і відповідальності суддів, хоча декларує вдосконалення системи контролю. Водночас закон змінює підхід до розрахунку суддівської винагороди, що потенційно може збільшити виплати приблизно на 50%.
Зараз судді щороку подають декларації доброчесності до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, де підтверджують відповідність способу життя доходам, відсутність конфлікту інтересів та інших порушень. Однак, за словами експерта, цей механізм працює неефективно: ВККС не може перевіряти декларації з власної ініціативи, а відповідальність настає лише за умисне внесення неправдивих даних, що складно довести.
Як приклад Зелінський навів справу судді Великої палати Верховного Суду Ольги Ступак. Попри встановлені ВККС невідповідності в декларації доброчесності щодо користування нерухомістю, Вища рада правосуддя не притягнула її до відповідальності, оскільки не побачила умислу в поданні недостовірної інформації.
У DEJURE вважають, що новий закон не усуває цієї проблеми. Відповідальність, як і раніше, передбачена лише за умисну брехню, а не за грубу недбалість. Крім того, закон звужує період перевірки багатьох обставин до одного року, що може ускладнити виявлення фактів поїздок до Росії, відвідування окупованих територій або інших дій, які мають значення для оцінки доброчесності судді.
Експерти також критикують норму про шестимісячний строк перевірки декларацій. Якщо ВККС не завершить перевірку за цей час, інформацію про можливі порушення автоматично вважатимуть непідтвердженою. На думку DEJURE, це створює ризик затягування перевірок.
Окремі зауваження стосуються виключення з перевірок питань про відповідність способу життя доходам, обмеження можливості враховувати матеріали про корупційні правопорушення до вироку суду, скасування перевірки окремих фактів щодо порушення присяги та заборони розглядати анонімні повідомлення. У фонді вважають, що такі зміни можуть ускладнити виявлення недоброчесних суддів і конфліктів інтересів.
У DEJURE наголошують, що Україна взяла на себе зобов’язання посилити механізми перевірки доброчесності суддів відповідно до рекомендацій міжнародних партнерів і Венеційської комісії. На думку експертів, закон у нинішньому вигляді може не лише послабити судову реформу, а й поставити під ризик отримання близько 700 мільйонів євро за програмою Ukraine Facility та вплинути на довіру громадян і партнерів до українських реформ.
Окремо експерти “Європейської правди” звертають увагу, що зміни до механізму перевірки декларацій доброчесності є однією з вимог так званого плану Качки – Кос, який визначає перелік реформ у сфері верховенства права на шляху України до ЄС. Зокрема, восьмий пункт плану передбачає тимчасове залучення незалежних міжнародних експертів до перевірки декларацій суддів Верховного Суду.
Водночас ухвалений закон не містить норм про участь міжнародних експертів у таких перевірках. Через це частина експертного середовища вважає, що документ не повною мірою відповідає вимогам, які Україна взяла на себе в межах виконання цього плану.
Разом з тим наразі невідомо, як саме ухвалений закон оцінить Європейська комісія. Цілком можливо, що Брюссель зарахує його як виконання відповідного зобов’язання для розблокування частини замороженого фінансування ЄС. На користь такого сценарію може свідчити те, що єврокомісарка з питань розширення Марта Кос під час візиту до Києва підтримала ухвалення цього законопроєкту.
Водночас поки що немає інформації про те, чи вимагатиме Європейська комісія від України додаткових змін до закону для погодження його з європейськими стандартами та початковими вимогами реформи у сфері доброчесності суддів.
Нагадаємо, що в лютому цього року Європейський Союз передав Україні ключові документи з умовами вступу до ЄС. У них детально описано критерії, за якими перевірятимуть готовність країни. Значний акцент у цих вимогах зроблено на боротьбі з корупцією, посиленні незалежності антикорупційних органів та дотриманні верховенства права й прав людини.
