Після Кравченка – за старими правилами? У ЦПК закликали змінити порядок призначення генпрокурора

Після заяви генерального прокурора Руслана Кравченка про відставку в Центрі протидії корупції (ЦПК) закликали змінити саму систему призначень у прокуратурі. В організації вважають, що проста заміна генпрокурора не розв’яже системних проблем, якщо влада не запровадить прозорого конкурсу на цю посаду та не поверне конкурсні процедури для інших керівних посад у прокуратурі.

Про це керівниця юридичного відділу ЦПК Олена Щербан написала у колонці для ZN.UA.

Фото: Тетяна Джафарова / AFP

Кравченко подав заяву про відставку на тлі спецоперації НАБУ і САП “Карфаген”. За версією слідства, учасники ймовірної злочинної організації в Офісі генерального прокурора систематично отримували неправомірну вигоду за те, щоб не втручатися в діяльність шахрайських кол-центрів.

Щербан звернула увагу, що оприлюднені в межах розслідування записи почали створювати політичні ризики вже безпосередньо для президента Володимира Зеленського. Ще вдень Кравченко заявляв, що не планує залишати посаду, однак після зустрічі з президентом подав заяву про відставку.

Авторка колонки припускає, що рішення могло стати прямою реакцією Зеленського на розвиток ситуації після того, як влада тривалий час публічно не реагувала на факти, що з’являлися в антикорупційних розслідуваннях. Щербан називає це другою настільки прямою кадровою реакцією президента на розслідування НАБУ і САП після відставки колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака.

За її словами, Кравченко до останнього мав підтримку у Верховній Раді. Щербан пов’язує це, зокрема, з особливими повноваженнями генерального прокурора щодо народних депутатів. Саме генпрокурор або людина, яка виконує його обов’язки, вносить до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення з боку народного депутата.

Джерела ZN.UA в правоохоронних органах стверджують, що Кравченко неодноразово відмовлявся реєструвати такі провадження. За їхніми даними, йшлося, зокрема, про можливі провадження щодо керівника парламентської фракції “Слуга народу” Давида Арахамії.

За інформацією джерел видання, підтримував Кравченка і виконувач обов’язків голови Служби безпеки України Олександр Поклад.

Як Офіс генпрокурора міг стати центром впливу на розслідування

У ЦПК вважають, що спецоперація “Карфаген” показала не лише можливу корупційну схему в правоохоронній і судовій системах, а й масштаби повноважень та впливу, які зосередив Офіс генерального прокурора.

Як зазначає Щербан, оприлюднені записи показують, як прокурорські повноваження та можливості впливати на систему правосуддя учасники ймовірної схеми могли використовувати для отримання грошей.

Окремо авторка звертає увагу на проблему шахрайських кол-центрів, від діяльності яких протягом років потерпають не лише українці, а й громадяни країн Європейського Союзу. За її словами, цей незаконний бізнес став настільки прибутковим, що різні правоохоронні структури могли конкурувати за контроль над ним.

В адвокатських і політичних колах, за словами Щербан, роками розповідали про кол-центри, які відкрито працювали в центрах міст. Навіть після рейдів правоохоронців деякі з них уже за тиждень могли відновлювати роботу в тих самих приміщеннях.

За даними ZN.UA, в Україні можуть працювати близько двох тисяч шахрайських кол-центрів. Понад тисячу з них у цьому середовищі нібито називають “білими”. Йдеться не про законну діяльність, а про кол-центри, які, за даними співрозмовників видання, мали силове прикриття та щомісяця платили за можливість працювати без втручання правоохоронців.

За інформацією джерел видання, кожен такий кол-центр міг щомісяця передавати близько 20 тисяч доларів через так зване “єдине вікно”. Якщо ці оцінки відповідають дійсності, загальна сума могла перевищувати 20 мільйонів доларів щомісяця.

Співрозмовники видання також стверджують, що раніше з кожних 20 тисяч доларів близько трьох тисяч могли отримувати представники прокуратури. Після призначення Кравченка генпрокурором цю частку нібито намагалися збільшити до семи тисяч доларів, а загальну щомісячну плату з одного кол-центру – до 24 тисяч.

Щербан припускає, що спроба перерозподілити ці гроші могла порушити усталений баланс і стати одним із чинників, які привели НАБУ до ймовірної схеми в прокуратурі.

Юристка наголошує, що поліція, СБУ та Бюро економічної безпеки могли по-різному розподіляти вплив на цей незаконний ринок, однак без участі прокурорів така система прикриття не могла б ефективно працювати. Повноваження Офісу генпрокурора дозволяють отримувати інформацію про кримінальні провадження та централізовано впливати на хід розслідувань.

За даними, які НАБУ оприлюднило в межах “Карфагена”, для централізації такого впливу в Офісі генпрокурора могли готувати спеціальні накази та зосереджувати в установі контроль за розслідуваннями у сфері кібербезпеки. Також учасники ймовірної схеми могли відстежувати провадження щодо кол-центрів, перевіряти їх і розподіляти на “свої” та “чужі”.

Ризики для міжнародного співробітництва

Окремою проблемою Щербан називає можливий вплив на міжнародну співпрацю правоохоронних органів.

Офіс генерального прокурора відіграє ключову роль у виконанні запитів іноземних правоохоронців, які надходять на підставі міжнародних договорів. Вони можуть стосуватися, зокрема, екстрадиції, затримання, обшуків або допитів фігурантів кримінальних справ.

Саме в департаменті міжнародної співпраці ОГП заступником керівника працював один із ключових підозрюваних у справі – Сергій Кропива, якого також називають “Канцлером”.

За даними НАБУ і САП, учасники ймовірної схеми могли фільтрувати й запити іноземних правоохоронців залежно від того, чи стосувалися вони “своїх” або “чужих” кол-центрів.

Щербан звертає увагу, що через департамент міжнародної співпраці ОГП проходить більшість іноземних запитів, за винятком переважної частини проваджень НАБУ. Тож можливий вплив міг стосуватися і спроб європейських правоохоронців розслідувати діяльність шахрайських кол-центрів.

На її думку, це створює ширший ризик: якщо посадовці могли впливати на виконання міжнародних запитів щодо кол-центрів, необхідно перевірити, чи не могли вони так само втручатися в інші справи – наприклад, щодо тероризму, наркотрафіку або інших міжнародних злочинів.

Джерела ЦПК у правоохоронних органах також звернули увагу на такий ризик. Водночас Щербан наголосила, що наразі це лише гіпотеза, яка потребує окремої перевірки.

Детективи, зокрема, зафіксували зустріч із родичкою хакера, якого розшукують у США. У ЦПК застерігають, що зловживання такими повноваженнями може створити ризик перетворення України на безпечне місце для людей, яких розшукують за міжнародні злочини.

“Ручні” призначення та лояльні кадри

Однією з передумов для виникнення таких ризиків Щербан називає кадрову політику Кравченка.

Після призначення генеральним прокурором він у червні 2025 року скасував положення про кадровий резерв на керівні посади в Офісі генпрокурора.

У липні 2025 року, коли парламент ухвалив суперечливі законодавчі зміни, що обмежували процесуальну незалежність САП, законодавці також змінили правила призначень у прокуратурі. Після суспільних протестів Верховна Рада скасувала норми щодо обмеження незалежності НАБУ і САП, однак положення, які спростили кадрові призначення в прокуратурі, залишилися чинними.

У результаті конкурси на прокурорські посади не повернули, що, за оцінкою Щербан, відкрило більше можливостей для кадрових рішень, що здійснювались у ручному режимі.

НАБУ оприлюднило фрагменти розмов, у яких Кропива та інші фігуранти обговорюють кадрові питання, хоча за своїми посадовими обовʼязками він не мав відповідати за такі рішення.

За інформацією ZN.UA, Кропива міг особисто проводити десятки або навіть сотні співбесід та сприяти працевлаштуванню до Офісу генпрокурора лояльних людей. Видання стверджує, що заради звільнення керівних посад для потрібних кандидатів чинних працівників могли змушувати звільнятися або погоджуватися на нижчі посади.

У ЦПК зазначають, що негативні наслідки такого підходу стали для організації очевидними ще під час атаки на незалежність НАБУ і САП у липні 2025 року. Щербан згадує, зокрема, підозри детективам НАБУ, які в організації вважали сфальсифікованими.

На думку авторки, саме готовність Кравченка брати участь у тиску на НАБУ і САП була однією з причин його призначення на посаду генпрокурора та дозволила йому швидко запровадити власну кадрову політику в прокуратурі.

Особливі повноваження генпрокурора щодо кримінальних проваджень проти народних депутатів, за оцінкою Щербан, водночас допомагали йому зберігати підтримку парламенту.

Авторка також нагадала, що раніше Кравченко брав участь у відкритих конкурсах на посаду директора НАБУ та прокурора САП і двічі не пройшов перевірки на доброчесність.

Тепер він став першим чинним генеральним прокурором України, в якого правоохоронці провели обшуки вдома та в робочому кабінеті через розслідування можливої корупційної схеми.

Сам Кравченко наголошував, що в цьому провадженні не має статусу ані підозрюваного, ані свідка. Водночас Щербан вважає цей аргумент недостатнім. Вона звертає увагу, що генпрокурор несе політичну та управлінську відповідальність за систему, якою керує, а на оприлюднених записах фігуранти неодноразово згадують “шефа Андрєєвіча” в різних контекстах.

Крім того, саме Кравченко затверджував кадрові призначення, які, за даними слідства, міг фактично координувати Кропива. Щербан також звернула увагу, що дозвіл на обшуки надав Вищий антикорупційний суд, який мав оцінити надані детективами підстави для проведення слідчих дій.

Водночас у ЦПК наголошують, що проблема не обмежується Русланом Кравченком. Організація вважає системною саму модель, за якою в Україні призначають та звільняють генеральних прокурорів.

Нині закон не передбачає незалежного конкурсу на цю посаду. Кандидатуру генерального прокурора вносить президент, а Верховна Рада має дати згоду на призначення.

Тому, на думку Щербан, заміна Кравченка іншою лояльною до влади людиною не змінить ситуації. Для реальної реформи вона пропонує змінити процедуру призначення генерального прокурора та повернути прозорі конкурси на рядові й керівні прокурорські посади.

У Верховній Раді вже зареєстрували законопроєкт №15343, який передбачає конкурсний відбір кандидата на посаду генерального прокурора. Наразі документ опрацьовує парламентський комітет. Запровадження такої процедури також належить до вимог, пов’язаних з європейською інтеграцією України.

У ЦПК вважають, що на тлі відставки Кравченка дискусія про нову процедуру призначення генпрокурора набула практичного значення.

Щербан зазначила, що під час війни, коли виборчі процеси в Україні призупинені, законодавче запровадження прозорого конкурсу могло б стати сигналом про готовність влади змінювати підходи до управління державою. Насамперед – для українського суспільства, антикорупційних органів, медіа та міжнародних партнерів.

Якщо ж після відставки Кравченка президент знову обере кандидата передусім за принципом особистої лояльності, у ЦПК не очікують системних змін у прокуратурі. У такому разі, на думку Щербан, відставка нинішнього генпрокурора залишиться лише кадровою заміною, а не початком реформи.

Нагадаємо, що питання незалежності прокуратури та антикорупційних органів особливо загострилося після подій липня 2025 року, коли в Україні ухвалили зміни, що обмежували незалежність НАБУ і САП. Після масштабних протестів парламент повернув незалежність антикорупційним органам, однак частина змін у системі прокуратури залишилася чинною.