Міноборони проти закону про реєстровані партнерства, бо не вірить, що в армії є тисячі ЛГБТ-людей
Міністерство оборони України не підтримує законопроєкт №9103 “Про інститут реєстрованих партнерств”, у разі ухвалення якого реєстроване партнерство зможуть укласти як одностатеві, так і різностатеві пари.
Про це йдеться у пропозиціях міністерства, опублікованих на сайті уряду.
Фото: Міноборони У відповіді авторства міністра Олексія Резнікова йдеться, зокрема, про те, що “законопроєкт прирівнює реєстроване партнерство до шлюбу” всупереч Конституції, однак це не так.
У пункті 2 статті 1 проєкту закону зазначено, що “реєстроване партнерство не є шлюбом та не є перешкодою для укладення шлюбу між реєстрованими партнерами за умови дотримання інших вимог, встановленим законодавством України”. Якщо реєстровані партнери у майбутньому отримають можливість зареєструвати шлюб, то партнерство між ними припиниться.
У зауваженнях до законопроєкту Міноборони також називає дещо дискримінаційним положення статті 13. Ця стаття передбачає, що у разі бажання військового зареєструвати партнерство подана заява про реєстрацію вважатиметься підтвердженням факту надання згоди на це. Передбачили таку можливість через ситуації, коли військові не можуть бути присутніми на реєстрації, бо виконують свої обов’язки.
Посадовці не зазначили, що саме вважають дискримінацією. Водночас з березня минулого року військові різних статей в Україні можуть укласти шлюб дистанційно. Як це зробити, можна прочитати за посиланням.
Висловили невдоволення у міністерстві й статтею 14 законопроєкту, яка пропонує наділити командирів (керівників) військовослужбовця правом складати та засвідчувати акт реєстрації реєстрованого партнерства у випадках, якщо один чи обоє реєстрованих партнерів є військовослужбовцями, а також скріплювати такий акт гербовою печаткою відповідного військового формування.
“Запропоновані норми статті 14 законопроєкту не відносяться до загальних обов’язків командирів (начальників), передбачених розділом 2 Закону України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України”, – зауважують посадовці.
В умовах воєнного стану сам факт реєстрації шлюбу між різностатевими військовими може засвідчуватись актом про укладення шлюбу, який складає безпосередній командир військовослужбовця.
Зауваження у міністерстві мають й до пояснювальної записки законопроєкту, а саме до твердження “про тисячі військовослужбовців, які не можуть офіційно оформити свої стосунки з одностатевими партнерами чи партнерками”.
“Інформація … потребує додаткового вивчення у зв’язку із відсутністю в Міністерстві оборони України відповідних даних”, – йдеться у відповіді.
Тема ЛГБТ-військових уперше голосно пролунала в Україні 2018 року, коли в Києві відбулася виставка “Ми були тут”, де художник Антон Шебетко розповів історії гомосексуальних людей, які воюють на Донбасі. Вже у 2019 році на Марші рівності ЛГБТ-військові пройшли окремою колоною.
Торік петицію про те, аби надати право реєструвати партнерства ЛГБТ-українцям, підтримало об’єднання ЛГБТ-військових. Голова об’єднання Віктор Пилипенко тоді закликав усіх небайдужих підписати петицію, а парламент та президента – зробити все, щоб відповідні закони ухвалили.
Правозахисники вважають, що 10% дорослих представників та представниць ЛГБТ-спільноти були призвані або добровільно пішли на військову службу після початку повномасштабного вторгнення Росії. Ще до початку вторгнення ZMINA писала, як Генштаб допомагав у розв’язанні проблем ЛГБТ-військових, які стикались, наприклад, із цькуванням.
Шеврон українських ЛГБТ-військових. Фото: Reuters Міноборони, висловлюючи незгоду із законопроєктом, звернуло увагу, що запровадження інституту зареєстрованого цивільного партнерства передбачено як Національною стратегією у сфері прав людини, так і Планом пріоритетних дій уряду на поточний рік, тож цим вже займається уряд.
Раніше законопроєкт №9103 підтримав парламентський Комітет молоді та спорту, члени якого вважають створення нового інституту цивільних партнерств “важливим кроком на шляху до європейської інтеграції України”. Підтримує ініціативу й Міністерство фінансів та Держприкордонслужба, а проти виступає, наприклад, Державна міграційна служба та Рада церков.
Нагадаємо, що в ЄСПЛ перебуває справа гей-пари з України, яка поскаржилася на неможливість укласти шлюб на батьківщині. Заперечувати дискримінацію в ній буде складно, бо в практиці суду є чимало подібних справ, у яких визнавали порушення.
У ЄС, куди рухається Україна, одностатевих батьків та їхніх дітей мають визнавати сім’ями на всій території союзу.
