РФ засудила трьох мешканців Мелітополя за замахи на окупаційну владу: вони заявили про катування

Російський військовий суд засудив мешканця Мелітополя Артема Мурдіда до довічного ув’язнення, його матір Ганну – до 22 років колонії, а цивільну дружину Ганну Вошкодер – до 20 років. Окупанти їх звинуватили в організації вибухів та замахах на представників окупаційної влади. Усі троє провини не визнають і заявляють, що російські правоохоронці вибили з них свідчення під час катувань.

Про це повідомляє видання “Ріа-південь”.

Фото з відкритих джерел

Артем Мурдід жив у Мелітополі разом із матір’ю Ганною, цивільною дружиною Ганною Вошкодер та її дитиною. До великої війни чоловік працював інкасатором “Ощадбанку”, а у вільний час цікавився автомобілями та читав фантастику. Після окупації міста родина вирішила залишитись.

У червні 2025 року російський військовий суд засудив Артема до довічного ув’язнення, його матір Ганну – до 22 років колонії, а дружину – до 20 років. Усі троє не визнали своєї провини.

Ганну Вошкодер та Ганну Мурдід звинувачували в незаконному обігу вибухових речовин у складі організованої групи, участі в “терористичному співтоваристві”, теракті, що спричинив загибель людини, а також замаху на акт міжнародного тероризму. Артему, крім цих звинувачень, також закидали незаконне виготовлення вибухових пристроїв у складі організованої групи.

Перші вісім років довічного строку Мурдід має провести у в’язниці. Крім того, суд призначив йому штраф у 900 тисяч рублів. Його матір оштрафували на 600 тисяч рублів, а дружину – на 550 тисяч.

За версією російського слідства, у червні 2022 року Мурдід нібито встановив контакт із неназваним співробітником СБУ на ім’я Олег, який нібито керував “терористичним співтовариством” із підконтрольної Україні території. Згодом Артем начебто залучив до своєї діяльності матір та дружину Ганну.

“У червні 2022 року, будучи прихильником проукраїнської ідеології, Артем Мурдід за власною ініціативою та через неприязне ставлення до РФ почав співпрацювати з “Олегом“, – йдеться в обвинуваченні.

Як стверджує ФСБ, жінки стежили за представниками окупаційної адміністрації і рухом поїздів, а також отримували координати схованок із вибухівкою. Артему нібито передавали детонатори та мікросхеми, а також інструкції зі складання вибухових пристроїв (за версією росіян, бомб – Ред.).

Основним епізодом справи став замах на керівника окупаційного підприємства МУП “Міський транспорт” Івана Ткача. За версією слідства, 14 березня 2023 року Мурдід заклав вибухівку під автомобіль посадовця та підірвав її дистанційно. Ткач помер у лікарні, а його пасажирка, співробітниця підприємства Олена Сиващенко, отримала тяжкі травми.

Крім того, Мурдіду закидали ще кілька невдалих замахів. Один із них стосувався начальника залізничної станції Дерябіна. За версією російського слідства, у вересні 2022 року Мурдід встановив біля дверей його будинку міну з дистанційним підривачем. Вибух стався, коли Дерябін проходив повз, однак фізичних ушкоджень він не отримав.

Ще один епізод стосувався представника окупаційної адміністрації Мелітополя Миколи Волика. За версією слідства, у грудні 2022 року Мурдід підірвав вибуховий пристрій біля під’їзду посадовця. Волик дістав легкі травми – зокрема, садна на щоці та гомілці.

Сам Мурдід заявив на суді, що про суть пред’явлених йому звинувачень дізнався вже після затримання, коли російські правоохоронці піддавали його катуванням.

“Я ніколи у своєму житті не чинив протиправних дій. Про суть пред’явлених мені звинувачень я дізнався лише від представників правоохоронних органів РФ, які створили певні фізичні умови – насильство та тортури, внаслідок чого я змушений був дати свідчення, на яких ґрунтується звинувачення“, – сказав Артем під час останнього слова.

Він також наголосив, що не вважав себе винним у злочинах проти Росії і не є прихильником нацистських ідей. Мурдід попросив суд призначити йому мінімальне покарання.

“Я щиро вважав, що мешкав на території України, відповідно, на мене поширюється виключно законодавство України. Я ніколи не був прихильником нацистських ідей, жив у багатонаціональній країні, зовсім не замислюючись, що я до когось зневажливо ставлюся через його національність“, – наголосив Артем.

У листі, зміст якого оприлюднило видання The New York Times, Мурдід детально описав те, що з ним відбувалося після затримання у березні 2023 року. Він стверджує, що російські силовики неодноразово били його та застосовували електричний струм під час допитів. За словами Артема, його також змушували спостерігати за насильством над матір’ю, яку також катували.

Мурдід розповів, що під час допитів від нього вимагали зізнатися у причетності до вибухів та співпраці з українськими спецслужбами. Як він стверджував, через фізичне насильство та погрози він погодився давати потрібні слідству свідчення. Саме на них, на думку Артема, значною мірою ґрунтувалося обвинувачення.

Описуючи пережите, він також повідомляв про погрози щодо його близьких, використовуючи інших членів родини, щоб змусити його підкоритися.

Його мати Ганна заперечила закиди окупантів щодо прихильності до нацизму чи націоналізму. Жінка також заявила, що після затримання зазнала жорстоких знущань. Вона попросила суд врахувати стан її здоров’я та потребу в постійній медичній допомозі.

“Хочу заявити про застосування до мене фізичного насильства після затримання – зокрема, тортур електричним струмом та побиття“, – сказала вона.

Вошкодер під час останнього слова заявила, що ніколи не зважала на національність людей і вважає всіх рівними. Вона також просила суд врахувати, що має малолітню дитину, яка потребує материнського піклування.

“Я громадянка України. Спілкуючись із людьми, я ніколи не звертала уваги на їхню національність. Тому я не можу бути націоналісткою і прошу виключити це з матеріалів справи“, – заявила вона.

Родина подала апеляцію на вирок ще влітку 2025 року.

Нагадаємо, що торік у Росії лише Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону ухвалив майже сотню вироків щодо українців у справах про “тероризм” і “шпигунство”. Загалом майже кожен п’ятий засуджений за теракт у Росії у 2023 році – це уродженець України.

Російські високопосадовці відкрито закликають “винищувати” критиків, а українцям в окупації погрожують трудовими таборами Сибіру. Правозахисники, дослідивши сучасні практики тиску в РФ, дійшли висновку, що влада продовжує радянську практику знищення української ідентичності.