68% українців підтримують люстрацію як один з інструментів відновлення справедливості – соцопитування
У досягненні справедливості 68% українців вважають ефективною люстрацію як інструмент обмеження доступу до державних інституцій осіб, які скомпрометували себе, співпрацюючи з окупантами.
Про це сказала правозахисниця, партнерка Адвокатського об’єднання “Azones” Дарʼя Свиридова під час презентації результатів масштабного соціологічного дослідження “Правосуддя в контексті російської збройної агресії”, проведеного Соціологічною групою “Рейтинг” на замовлення Центру прав людини ZMINA, передає кореспондент видання ZMINA.
Правозахисниця Дар’я СвиридоваВона нагадала, що українці в різних соціологічних опитуваннях зазначали, що для них украй важливе правосуддя в питанні міжнародних злочинів, скоєних в Україні.
Утім, як показують різні дослідження, до прикладу, в питанні колабораціонізму міститься занадто криміналізована практика, низка кримінальних проваджень розглядаються заочно і суспільство не сприймає таке правосуддя.
Читайте також: Human Rights Watch просить ЄС пріоритезувати реформу законодавства про колабораціонізм в Україні в євроінтеграції
Правозахисники неодноразово раніше говорили, що держава має не ігнорувати інші, різні інструменти правосуддя та втілювати їх. Один із цих інструментів – люстрація.
У своєму масштабному дослідженні соціологи поцікавилися ставленням українців до цього інструменту і виявили, що суспільство усвідомлює необхідність очищення державних органів від тих, хто співпрацював з окупаційною владою, але водночас очікує чітких і прозорих механізмів проведення люстрації.
“Справедливість за наслідками війни наразі здебільшого зведена до правосуддя, що очевидно дуже обмежує інструменти досягнення такої справедливості. Опитування останніх років демонструють тривалу тенденцію – більшість опитаних вважають, що люстрація може бути використана як один з інструментів досягнення справедливості. А саме через обмеження доступу до органів влади окремим особам, які скомпрометували себе саме активною співпрацею з РФ, а не просто життям та роботою в окупації”, – розповіла Дар’я Свиридова.
Майже 70% опитаних сказали, що використання люстрації є одним з ефективних інструментів відновлення довіри до органів влади в контексті подолання наслідків війни.
“Незважаючи на те що в зоні бойових дій цей відсоток трохи менше, але навіть там більш ніж 50% опитаних вважає, що це може бути ефективним інструментом досягнення справедливості”, – додала правозахисниця.
Українці визначилися з категоріями, кого люстрація мала б зачепити насамперед.
На думку респондентів, передусім треба застосовувати люстрацію:
- до осіб, які перебували на підконтрольній Україні території та співпрацювали або підтримували РФ (53%);
- до осіб, які були обрані депутатами або головами незаконно створеного органу місцевого самоврядування на окупованій території (51%);
- до осіб, що працювали в незаконно створених окупаційних органах та адміністраціях (50%).
“Саме ось ці три категорії громадяни ідентифікують достатніми для того, щоб обмежити доступ до владних інституцій Української держави. Цю тенденцію ми спостерігаємо й в інших соціологічних дослідженнях тривалий час”, – додала правозахисниця.
13% респондентів сказали, що варто застосовувати люстрацію до тих, хто вів бізнес в окупації та сплачував там податки. 8% вважають, що цей інструмент потрібно застосовувати до тих, хто залишився жити в окупації.
Читайте також: Кого мешканці звільнених територій вважають колаборантами, і які є нюанси
“Як бачимо, ці результати показують, що кримінальна практика [щодо колабораційної діяльності] не відповідає баченню суспільства та запиту на справедливість. Консенсус суспільства полягає в тому, що ведення бізнесу в умовах окупації, проживання на ТОТ не є таким, що засуджується суспільством”, – прокоментувала Дар’я Свиридова.
Соціологи попросили громадян визначитися з посадами, щодо яких мали б застосовуватися люстраційні обмеження.
Понад 57% говорять, що такі обмеження мають стосуватися посад у державних органах, судах, правоохоронних органах, політичних і військових посад.
За словами правозахисниці, таке бачення громадян дещо збігається із загальними підходами та стандартами застосування люстрації.
“Адже люстрація має стосуватися тих посад, які насамперед у державі забезпечують довіру до державного апарату, до апарату, який гарантує безпеку в державі, і до тих інституцій, які реалізують і захищають права людини на рівні держави”, – пояснила Дар’я Свиридова.
Попри те що люстрація здебільшого стосується доступу до державних посад або судових, правоохоронних органів, соціологи дослідили, як люди ставляться до люстрації в професійних та самоврядних спільнотах, де втручання держави не мало б відбуватися.
Дар’я Свиридова вказує: понад 70% опитаних вважають, що не потрібно застосовувати в майбутньому обмежень до громадянина, який залишився жити в окупації або продовжив свою адвокатську діяльність. Проте обмеження його прав може бути оцінене індивідуально з урахуванням його дій, якщо така особа співпрацювала з окупаційними адміністраціями.
Водночас, за словами Дар’ї Свиридової, запровадження люстрації потребуватиме від держави створення такого механізму, що буде заснований на дотриманні принципу верховенства права та високому рівні довіри від суспільства.
Правозахисники наголошують, що від того, як будуть розбудовані інструменти та механізми люстрації, залежатиме рівень довіри суспільства з відповідними наслідками цього процесу.
Правозахисники пояснюють: у них було припущення, що в суспільстві є негативне ставлення до люстрації через попередній досвід люстрації як не до кінця реалізованого процесу, який почався 2014 року відповідно до Закону “Про очищення державної влади”. Утім, результати опитування їх здивували.
Так, 67% опитаних знають або добре знають про те, що така люстрація відбувалася в Україні та які її наслідки.
60% з тих громадян, які обізнані з цим процесом, заявили, що позитивно ставляться до люстрації та її наслідків.
“Тобто суспільство бачить, що цей механізм дозволяє відновлювати справедливість і довіру до органів влади, скомпрометованих, у випадку російсько-української війни, співпрацею з окупаційними органами влади або Російською Федерацією”, – резюмувала правозахисниця і вказала при цьому на високий показник готовності громадян повідомляти відому їм інформацію про факти співпраці співгромадян з окупаційної влади до органу, що буде проводити люстрацію.
Дослідження виявило, що суспільство не довіряє жодному з існуючих органів влади достатньо, щоб делегувати їм проведення люстрації. Тому 43% опитаних вважають, що для реалізації люстрації необхідно створити новий державний орган з високим рівнем суспільної довіри.
Важливо, щоб процес люстрації базувався на міжнародних стандартах, включаючи колегіальний орган за участі правозахисників та індивідуальну оцінку дій кожної особи. Дарʼя Свиридова наголошує що не можна застосовувати обмеження лише на підставі факту перебування на окупованій території.
Олексій Антипович, директор Соціологічної групи “Рейтинг”, резюмував: результати дослідження засвідчили, що в суспільстві є запит на люстраційний інструмент.
Дослідження також вивило, що українці вважають, що вшанування пам’яті про війну має бути комплексним та охоплювати різні форми – від створення музеїв та меморіалів до програм підтримки родин загиблих. Експерти наголошують на важливості залучення громадськості та якісного експертного супроводу.
Правозахисники наголошують, що в підсумку люстрація та меморалізація може стати важливою складовою розбудови простору безпеки в суспільстві, яке переживає “страшні наслідки війни”.
У межах масштабного соціологічного дослідження на замовлення Центру прав людини ZMINA дослідники Соціологічної групи “Рейтинг” 3–12 січня опитали телефоном (CATI) 2 тисячі респондентів по всій Україні, за винятком тимчасово окупованих територій.
Помилка репрезентативного дослідження з довірчою ймовірністю 0,95 не більш ніж 2,2%.
Нагадаємо, 21 січня 2025 року Коаліція правозахисних організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, оголосила 13 пріоритетних кроків для Верховної Ради та Кабміну у сфері захисту прав людини в умовах збройної агресії проти України на 2025 рік.
У документі правозахисники закликали парламент внести зміни до Кримінального кодексу, які забезпечать дотримання принципу правової визначеності в питанні притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність.
Правозахисні організації констатували, що попри важливість внесення змін ґрунтовної дискусії щодо цього питання в парламенті не відбувається.
Крім уточнення формулювань статті 111-1 КК України, варто розглянути можливість виведення найменш серйозної категорії порушень зі сфери кримінальної юстиції, забезпечити люстраційні заходи та розглянути можливість розроблення законодавства про амністію.
