Не ширте зраду: чому діти з окупованих територій мають вступати до вишів без ЗНО

Дата: 24 Червня 2020 Автор: Марія Суляліна
A+ A- Підписатися

Цими днями в мережі “Фейсбук” шириться зрада, що діти з окупованих територій зможуть вступати до закладів вищої освіти без ЗНО. Водночас автори таких дописів посилаються на заяву президента Володимира Зеленського, а на адресу таких дітей, які навіть ще не стали абітурієнтами, вихлюпується величезний потік ненависті.

Та перш ніж обурюватися “вступом без ЗНО”, варто дізнатись, яка саме система вступу діє в Україні для дітей з окупованих територій і як вона працює.

Давайте все по черзі. 

Додаткове навантаження та атмосфера страху 

Спрощену систему створили не вчора. Вона існує вже декілька років саме тому, що більшість дітей з окупованих територій не має можливості вступити інакше. Адже вони навчаються в системі освіти тимчасово окупованих територій, де вчителі не викладають української мови, літератури та історії України. Там навіть відрізняється викладання математики. Адже російські стандарти відрізняються від українських. 

У цих дітей нема такого доступу до середньої освіти, як у їхніх однолітків з підконтрольної українському уряду території.

Також Україна не визнає освітніх документів цих дітей. Якщо вони хочуть мати можливість скласти ЗНО, то повинні паралельно навчатися дистанційно чи екстерном. Тобто вони мають паралельно навчатись і на окупованій, і на підконтрольній Україні території. Для цього вони зобов’язані складати контрольні, виходити на скайп-зв’язок, що не завжди можливо через нестабільну мережу зв’язку з Україною, та й вчителі з українського боку не завжди виходять на зв’язок. Адже людський фактор є всюди.

І уявіть собі ситуацію: учні живуть в умовах, коли небезпечно казати, що ти збираєшся вступати до українського університету, коли неймовірно складно знайти репетитора навіть з української мови. Не завжди вчитель викладатиме історію України через події 2014 року. Бо як скаже, приміром, що Крим – це Україна, то може за це отримати кримінальну справу та 14 років ув’язнення. 

Ці діти приховують від своїх однолітків, куди вони планують вступати. Ми знаємо про випадки, коли кримські діти з одного класу зустрічалися вже на підконтрольній Україні території під час іспитів. Нам також відомі випадки, коли вчителі в окупації доносили на таких дітей ФСБ

Система вступу спрощена, але з обмеженнями

За шість років Україна так і не створила для окупованих територій якісного дистанційного навчання. Ось коли почався карантин, то виявилося, що не так і складно записати уроки онлайн, та навіть показувати по телебаченню. Але всі 6 років до карантину зробити те саме для дітей з окупованих територій, мабуть, було складно. Я гадаю, що батьки та їхні діти зрозуміли, що таке навчання не те саме, що й офлайн-школа. А діти з окупованих територій весь цей час були в гірших умовах. 

Коли в них немає визнаних Україною освітніх документів, то для них єдиний варіант – вступити за спрощеною системою, склавши іспити. Такі діти могли подати документи лише до одного з університетів, обмежених виключним списком. До цього переліку довгий час не входили медичні університети та університети, підпорядковані Міністерству культури.

Та й не багато абітурієнтів обирають спрощену систему вступу. Більшість усе ж таки вирішує пройти всі кола пекла дистанційного навчання, з відімкненнями інтернету, подвійним навантаженням, і вступати через ЗНО. Бо це зрозуміліше і дає більший вибір університетів.

Чому цього року спрощену систему розширили

Цього року держава вирішила розширити спрощену систему, бо діти з окупованих територій просто не  можуть потрапити на ЗНО найближчими днями. До нашої організації і Центр громадянської просвіти "Альменда"., як і до багатьох інших, починаючи з травня щодня телефонують з окупованих територій і цікавляться, як можна виїхати, щоб скласти ЗНО. 

Донедавна вони повинні були проходити двотижневу обсервацію. Потім уряд зробив виняток для дітей та одного з батьків, які супроводжують дитину. Такі подорожні, згідно з постановою Кабміну від 29 травня 2020 року № 424, не мають проходити обсервацію. 

Але є ще й окупаційна влада, у якої свої правила щодо перетину лінії розмежування та адмінмежі з Кримом. І діти, які в умовах окупації всі ці місяці готувалися до вступу, можуть втратити можливість вступу в омріяний університет. Вони можуть не вступити цьогоріч нікуди, залишившись у такий спосіб ще на рік на окупованій території, в умовах пропаганди, з думками, що всю їхню підготовку злито в унітаз, з розчаруванням та відчуттям, що держава їх знову кинула. Як думаєте, який відсоток спробує вступити знову наступного року?

Саме тому рішення на цей рік про можливість вступу за спрощеною системою до широкого кола університетів – це адекватне рішення, якщо ми хочемо витягувати українських дітей з окупації, якщо хочемо показати, що не кинули їх та не забули. 

Україні потрібні агенти змін

Варто не забувати, що наші діти шість років живуть в умовах жорсткої пропаганди та мілітаризації і все ж вирішують готуватися та вступати до українського університету. Їх треба в цьому підтримувати та працювати з ними тут. Бо саме вони – наш зв’язок з окупованою територією. Там у них лишаються друзі, родичі, яким вони розповідатимуть те, що дізнаються тут. І це наша відповідальність на питання, чого саме ми їх тут вчитимемо. Якщо ми хочемо, щоб Україна знову була цілісна, то треба зберігати зв’язки, працювати над знищенням міфів, які успішно плете Росія. Необхідно створювати тут агентів змін, які потім повертатимуться та розбудовуватимуть знову Україну на деокупованих територіях.

Деякі співвітчизники пишуть, що на окупованих територіях – одні зрадники та колаборанти. Але, вибачте, в Києві також є “зрадники”, які народилися тут, навчалися в українських школах, для яких Росія – все ще братський народ, а війни не існує.

Звісно, можна й надалі називати певну групу людей за певною ознакою, як то за територіальною належністю, зрадниками, або можна бути розумнішими та прийняти, що люди різні – як на окупованих, так і на неокупованих територіях. Є ті, хто хоче бути частиною “руського міра”, а є й патріоти. 

Тож перестаньмо заочно ненавидіти всіх, хто вступає з окупованих територій! Бо ми зовсім не знаємо, через що конкретна пройшла дитина, щоб узагалі дійти до моменту вступу.

Фото в День прапора 2014 року, в момент окупації, у найпівденнішій точці України – мис Сарич

Марія Суляніна, правозахисниця, проєктна менеджерка Центру громадянської просвіти “Альменда”

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: