На прикладі історії адвоката Дмитра Жарого розповідаємо, як страхові компанії в Україні, попри те, що люди справно сплачують кошти за умовами договору, відмовляють у виплатах через інвалідність I та II груп.
Дискримінація – це явище, яке має негативне значення. Утім, іноді можна натрапити на словосполучення "позитивна дискримінація" як позначення певних “бонусів” для якоїсь групи, яка в силу обставин, зазвичай історичних, перебуває у більш вразливому становищі, ніж інші групи. Що ж це таке? І яка дискримінація може бути позитивною?
Чому інклюзивність – це для кожного з нас? Про це розказують "звичайні" люди, які своїм досвідом – часом вдалим, часом – більш успішним, - змінюють свою громаду і Україну.
Про те з чим стикаються у школі ЛГБТ-підлітки, хто такі шкільні ґендерні експерти і ґендерний аудит шкіл, та як зі школи можна прививати повагу до різноманіття розповідають вчителька, фіналістка Global Teacher Prize Ukraine Людмила Таболіна та Ольга, яка ще зі школи почала своє гендерне усвідомлення і зараз ідентифікує себе як пансексуальну небінарну особистість.
Олена Полозок – підприємиця, власниця бізнесу DOBRA з виготовлення корисної продукції без цукру, глютену, молочних продуктів тощо. Є головою Центру громадянських ініціатив "Ми разом", ініціаторкою освітнього простору з вивчення жестової мови "Вільна школа". У її команді працюють люди з порушеннями слуху, тож за замовчуванням тут використовують ще одну мова спілкування – жестову.
Юлія Кондур – громадська активістка, мисткиня, мати великої родини правозахисників Кондурів в Україні. З 1993 року розпочала свою громадську діяльність – спочатку в Асоціації ромів Ізмаїла, а згодом заснувала й очолила Міжнародний благодійний фонд "Ромський жіночий фонд "Чіріклі" ("Пташка"). Нині для неї відчинені двері до будь-якої ромської родини: її знають, і їй довіряють...
Разом зі своєю командою – дружиною Уляною Пчолкіною, колегами з ГАРу та "ІнваФішки" – йому досить успішно вдається виганяти "внутрішнього інваліда". Бо не менш, ніж розповісти всьому світу, що люди з інвалідністю – це не "якісь там неземні істоти", він прагне саму спільноту людей з інвалідністю спонукати до дій.
Ганна Давиденко – мама підлітка з аутизмом. Нині є керівницею програми "Autism friendly space" Асоціації Child.ua в Києві. А ще кілька років тому заради сина створила в Кривому Розі громадську організацію "Фонд об’єднаних сердець".
Микола Ябченко – фемініст, тато двох синів, прихильник руху HeforShe. Нині працює у Програмі розвитку ООН фахівцем з комунікацій. До фемінізму Микола прийшов не одразу. Вирісши разом з двома братами, він навіть не здогадувався, з якими проблемами зіштовхуються дівчата...
Наталя Гладких – керівниця інклюзивних проєктів "Бачити серцем", у 2019 році як педагог увійшла до ТОП-50 світової премії Global Teacher Prize. Вона переконана: усі діти мають навчатися разом, відвідувати школу, зокрема, й учні з глибокими комплексними порушеннями. Адже спочатку – дитина, а потім уже її діагноз чи особливості.
ZMINA розпочинає публікацію серії матеріалів з проєкту "Амбасадори інклюзії" журналістки Ірини Виртосу. Його мета – показати різноманіття нашого суспільства й неймовірних людей, які роблять його безпечнішим та кращим. Перша історія – це розповідь про Владислава Мірошниченка, старшого солдата, командира самохідної артилерійської установки "Піон", учасника об'єднання ЛГБТ-військових та ветеранів, відкритого гея.
На этом видео вы можете увидеть, как выносят Александра - человека незрячего, не имеющего возможности передвигаться самостоятельно.
За будь-якої кризи страждають найбільш незахищені верстви населення. На жаль, в Україні до таких груп належать й жінки, які складають майже 54% від загальної кількості людей...
Твереза правда про материнство, про яке не прийнято говорити. Любов до дитини – за замовчуванням.
Україну у найближчому майбутньому може чекати кілька хвиль карантину. І нам усім слід підготуватися до них – щоб не повторити помилки першого, який запроваджувався раптово, різко, без адекватної комунікації з боку уряду.
Ми переконані, будь-яка праця будь-якої жінки – цінна, і про це варто говорити. Нас непокоїть, що комунікація уряду – це здебільшого брак зрозумілої інформації, посилення страху замість чітких інструкцій, як діяти.
Андрій, маючи ампутовану ногу, руйнує всі стереотипи про “залежних, нещасних, неспроможних на успіх” людей з інвалідністю…
Чи справді жінкам з інвалідністю доводиться працювати на 110%, щоб їх помітили і сприймали як рівноправну і рівноцінну громадянку, і чи потрібно бути саме депутатами, щоб робити зміни в державі?
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.