Як навчити поліцейських не боятися офіційно затримувати?

Дата: 08 Жовтня 2019 Автор: Ірина Виртосу , Євген Крапивін
A+ A- Підписатися

Років зо два тому до відділку поліції доставили п’ятьох підлітків за те, що шумно поводилися.

Їх тримали у відділку, але ніхто – ані патрульні поліцейські, ані слідчі – не поспішали оформляти затримання. Допоки не втрутився регіональний координатор Уповноваженого ВР з прав людини. Тоді шокувало, що батьків неповнолітніх осіб про затримання ніхто не повідомив, що не було складено протоколу затримання, дітей у відділку тримали “просто так”…

Цю історію можна було б вважати статистичною похибкою, адже все закінчилося добре – підлітків відпустили. Вони не стали жертвами катувань чи підозрюваними у сфальсифікованому кримінальному провадженні. Хоча їхні родичі добряче понервували. Однак, копнувши трохи глибше, з’ясовується, що в Україні більшість затримань, здійснених правоохоронцями, належно не реєструється. Затримані особи перебувають “у тіні”: про порушення їхніх прав ніхто не довідується.

Насамперед ідеться про затримання за статтею 208 Кримінального процесуального кодексу України – про затримання осіб, підозрюваних у скоєнні злочину, без ухвали суду. Тобто на місці скоєння злочину або одразу після нього.

Причин тому чимало. Частина з них законодавчого характеру, інші – через інфраструктуру або управління в самій поліції.

“Відсутність єдиного розуміння ролей: хто здійснює затримання, хто – слідчі дії, хто – прокурорський нагляд та судовий контроль. Різняться й практики: з якого моменту особа вважається затриманою, хто повинен складати протокол про затримання тощо”, – розповідає доцентка Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Вікторія Рогальська.

Коли затримання все ж таки оформлено, до моменту, коли особа постане перед слідчим суддею для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, вона перебуває у відділку поліції або в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ). У цей час їй має бути надано правову допомогу, за потреби – медичну, родичів повинні повідомити про її місцеперебування тощо. Не кажучи вже про неприпустимість маніпулювання вразливим становищем затриманої особи, щоб “витягнути” з неї свідчення.

Задля контролю дотримання цих умов уся інформація щодо затриманої особи фіксується в… купі журналів. Щонайменше – в 11 журналах, і це тільки в ІТТ.

“Часто інформація в них дублюється, що жодним чином позитивно не впливає на ефективність співробітників правоохоронних органів, не полегшує їхньої роботи і не сприяє забезпеченню прав затриманих осіб”, – додає Рогальська.

Як це змінити? Рішення спільно шукають представники поліції та прокуратури, судді й адвокати, юристи і правозахисники на відкритому майданчику для професійної дискусії про кримінальну юстицію JustTalk (за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”). На одній з таких дискусій обговорювали стандарти належної фіксації затримання, зокрема за допомогою такого інструменту, як Custody Records, – системи електронної фіксації всіх дій, що відбуваються із затриманими особами.

Ця система діє з 2017 року в ІТТ Дніпра, Херсона, Кропивницького та міста Сарни. Найближчим часом заплановано її впровадження ще в трьох містах – Харкові, Сєвєродонецьку й Пустомиті (Львівська область).

У ній ключова особа – інспектор з дотримання прав людини (сustody officer), який вводить в єдину електронну базу інформацію про час та умови затримання особи, її переміщення, наявні ушкодження тощо. Також офіцер проводить первинне інтерв’ю із затриманою особою – чи має вона скарги, як із нею поводилися працівники поліції, чи мала вона доступ до адвоката та лікаря. Водночас сustody officer не є слідчим чи оперативним працівником, тож не зацікавлений у зловживаннях в “інтересах правильного розслідування злочину”.

Як показує досвід роботи ІТТ, де вже впроваджено Custody Records, ситуація з дотриманням прав затриманих осіб поліпшилася.

“Ми говоримо про фіксацію місця, часу фактичного затримання. Фіксацію всіх переміщень затриманої особи та її перебування в ІТТ, а також усіх слідчих процесуальних дій… Але найголовніше – уже про перший контакт із поліцейським у процесі затримання особи. Ясна річ, що цей поліцейський має бути натренованим: не просто провести затриманого до камери, а й запитати про всі обставини затримання, перевірити, чи не були порушені права”, – коментує експерт антикорупційної ініціативи Європейського Союзу Сергій Деркач.

“Відеофіксація всіх поліцейських дій дуже збільшує рівень довіри населення до поліції”, спираючись на американське дослідження, додає експерт. Під час відеофіксації поліцейські працюють більш професійно. А в разі надходження скарг від затриманої особи, їй або її захисникові надається доступ до відеозапису.

Виконавчий директор Експертного центру з прав людини Юрій Бєлоусов додає, що важливо запровадити зручні саме для поліцейських практики, щоб “вони не боялися називати затримання затриманням”:

“Ми всі чудово розуміємо, що просте запровадження на рівні райвідділку системи Custody Records без зміни практики роботи призведе до того, що затримань у цьому відділку не буде. Будуть чудові відеокамери, інспектор, який куритиме цигарки й питиме каву, бо немає затриманих. Щоправда, в сусідніх райвідділках статистика за 208-ю полізе вгору, бо всі почнуть тягти затриманих туди…”

Звісно, постає питання економічного складника таких реформ. Експерти прихильники Custody Records стверджують, що ця система в довгостроковій перспективі (за 510 років) однозначно дасть можливість заощадити кошти (зменшуватимуться витрати на конвой, понаднормову роботу дільничних, пальне тощо), зменшити кількість скарг (а це вже й про захист правоохоронців), зрештою підвищити рівень довіри до поліції.

Ірина Виртосу, Євген Крапивін для ДТ

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: