Ганна Давиденко – мама підлітка з аутизмом. Нині є керівницею програми "Autism friendly space" Асоціації Child.ua в Києві. А ще кілька років тому заради сина створила в Кривому Розі громадську організацію "Фонд об’єднаних сердець".
Микола Ябченко – фемініст, тато двох синів, прихильник руху HeforShe. Нині працює у Програмі розвитку ООН фахівцем з комунікацій. До фемінізму Микола прийшов не одразу. Вирісши разом з двома братами, він навіть не здогадувався, з якими проблемами зіштовхуються дівчата...
Наталя Гладких – керівниця інклюзивних проєктів "Бачити серцем", у 2019 році як педагог увійшла до ТОП-50 світової премії Global Teacher Prize. Вона переконана: усі діти мають навчатися разом, відвідувати школу, зокрема, й учні з глибокими комплексними порушеннями. Адже спочатку – дитина, а потім уже її діагноз чи особливості.
ZMINA розпочинає публікацію серії матеріалів з проєкту "Амбасадори інклюзії" журналістки Ірини Виртосу. Його мета – показати різноманіття нашого суспільства й неймовірних людей, які роблять його безпечнішим та кращим. Перша історія – це розповідь про Владислава Мірошниченка, старшого солдата, командира самохідної артилерійської установки "Піон", учасника об'єднання ЛГБТ-військових та ветеранів, відкритого гея.
Твереза правда про материнство, про яке не прийнято говорити. Любов до дитини – за замовчуванням.
Україну у найближчому майбутньому може чекати кілька хвиль карантину. І нам усім слід підготуватися до них – щоб не повторити помилки першого, який запроваджувався раптово, різко, без адекватної комунікації з боку уряду.
Ми переконані, будь-яка праця будь-якої жінки – цінна, і про це варто говорити. Нас непокоїть, що комунікація уряду – це здебільшого брак зрозумілої інформації, посилення страху замість чітких інструкцій, як діяти.
Андрій, маючи ампутовану ногу, руйнує всі стереотипи про “залежних, нещасних, неспроможних на успіх” людей з інвалідністю…
Чи справді жінкам з інвалідністю доводиться працювати на 110%, щоб їх помітили і сприймали як рівноправну і рівноцінну громадянку, і чи потрібно бути саме депутатами, щоб робити зміни в державі?
Її важко не помітити з-поміж народних депутатів IX скликання – цілеспрямована, рішуча, самодостатня. Яна Зінкевич обрана народною депутаткою від партії «Європейська солідарність», йшла номером 7 у списку як безпартійна. Членкиня однойменної фракції, секретар Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування.
У пошуках інформації гортаю новинні видання. І як у «кращих» традиціях, до молодої політикині (а нині народній депутатці 29 років) пильна увага, чия вона дружина.
“Коли нам сказали, що йдемо в музей дивитися картини, я іронічно подумала: “Ну, клас, мабуть, буде цікаво…””. Так почала свою розповідь Тетяна Антоненко про знайомство з Національним музеєм мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.
З'ясовується, що в Україні більшість затримань, здійснених правоохоронцями, належно не реєструється. Затримані особи перебувають "у тіні" — про порушення їхніх прав ніхто не довідується.
Те, що потрібно для незрячої людини, усе це прекрасно і для дітей, і для старших людей, які не так гарно бачать, загалом усіх, хто захоче цю річ узяти в руки...
Мені здається, я була хорошою юристкою школи-інтернату... Якщо ти професійна, у тебе більше шансів не потрапити в ситуацію "дівчинки"
У пошуках відповідей я вирішила зазирнути в програми партій...
"Ти не зможеш всім допомогти. Але ти зобов’язана спробувати", – згадує депутатка слова свого батька.
Серед моїх знайомих багато тих, хто має інвалідність. І їх об'єднує одне: щоб скористатися правом голосу, їм доводиться долати додаткові перешкоди. Що і як з цим можна зробити?
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.