Серпневі іменинники – бранці Кремля чекають на ваші листи

Дата: 23 Серпня 2021 Автор: Микола Мирний
A+ A- Підписатися

Газета “День” та Центр прав людини ZMINA продовжують розповідати про громадян України, яких Російська Федерація незаконно утримує на своїй території або в тимчасово окупованому Криму. Ми просимо вас писати їм листи підтримки.

Серпневі іменинники – бранці Кремля чекають на ваші листи

Як каже голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, солідарність із бранцями Кремля рятує їх і повертає додому.

Ви можете писати в’язням Кремля все, що у вас на серці. Можна переповідати новини, інтерв’ю з цікавими людьми, писати поради зі зміцнення здоров’я в закритому приміщенні, вірші, короткі оповідання. Діти також можуть робити малюнки.

Нагадаємо, щоб пройти тюремну цензуру, потрібно дотримуватися простих правил:

  • писати російською мовою (листи, написані іншими мовами, адміністрації місць несвободи викидають);
  • додержуватися політичної нейтральності;
  • вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата.

Eскендер Сулейманов 

Ескендер Сулейманов народився 3 серпня 1973 року в Узбекистані. У шестирічному віці пішов до першого класу середньої школи №2 міста Коканда, де закінчив дев’ять класів. 1988-го вступив до харчового технікуму за спеціальністю “механік холодильних установок”.

У 20-річному віці, а точніше, 1993 року, разом з родиною переїхав до Криму. На півострові він влаштувався електриком у колгоспі. Через рік чоловіка призвали до армії на півтора року. Починаючи з 2012-го він працював в організації кабельної мережі “Ardinvest” технічним інженером.

До свого арешту Сулейманов активно відвідував суди за політично вмотивованими справами в Криму, робив передачі в СІЗО політв’язням-співвітчизникам, а також водночас дбав про батьків.

Ескендера затримали за необґрунтованими звинуваченнями 10 червня 2019 року, після того як у його спільному з молодшим братом Русланом будинку в селі Строгановці Сімферопольського району відбулись обшуки. 

Сулейманова звинувачують за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ – “участь у діяльності терористичної організації”, а саме в релігійній організації “Хізб ут-Тахрір”. 2013 року Верховний суд РФ визнав цю організацію терористичною без жодних доказів її терористичної діяльності. Окупаційна влада інкримінує цю статтю також на тимчасово окупованій українській території Криму. В Україні ця організація діє легально.

Сімферопольське СІЗО відмовлялося надавати чоловікові медичну допомогу, необхідну через його виразку та потребу змінити зубний протез. Крім того, його посадили в одну камеру з хворим на туберкульоз громадянином. 

Політв’язню загрожує від 15 до 20 років ув’язнення. 

Наразі Росія утримує чоловіка в СІЗО-1 Ростова-на-Дону. Він потерпає від періодичних болів у шлунку.

Російський правозахисний центр “Меморіал” визнав Сулейманова політв’язнем. 

Эскендеру Серверовичу Сулейманову

03.08.1973 г. р. 

ФКУ СИЗО-1 ГУФСИН России по Ростовской обл.,

ул. Максима Горького, 219,

г. Ростов-на-Дону,

Ростовская обл.,

344022, Россия

Енвер Аметов 

Фігурант другої сімферопольської справи “Хізб ут-Тахрір” Енвер Аметов народився 2 серпня 1975 року в місті Фергана на Сході Узбекистану. Закінчив лише вісім класів місцевої школи, бо був змушений піти працювати, щоб допомагати матері, яка залишилася з п’ятьма дітьми без годувальника.

Його родина переїхала до Криму 1992 року, і вже наступного Енвера призвали служити до Військово-морського флоту в Севастополі. Після закінчення служби почав працювати будівельником. Також пізніше відучився на водія та отримав посвідчення категорії В.  

2019 року чоловіка арештували разом з іншими 24 громадськими активістами за необґрунтованими звинуваченнями після масштабних обшуків у будинках кримських татар в мікрорайонах Кам’янка та Строганівка міста Сімферополя. Із 27 березня 2019 року перебуває в ув’язненні.

Йому інкримінують порушення ч. 2 ст. 205.5 КК РФ (“участь у діяльності терористичної організації”) через участь у  “Хізб ут-Тахрір”, утім, як наполягає адвокат Рефат Юнус, “слідчі” не мають якихось доказів причетності Аметова до будь-яких протиправних дій.

Чоловікові загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 20 років. Правозахисний центр “Меморіал” визнав Аметова політв’язнем. 

Одружений, має трьох дітей – Ельвіру, Ервіна та Аліма.  

Энверу Эфиндияровичу Аметову

02.08.1975 г. р. 

ФКУ СИЗО-1 ГУФСИН России по Ростовской обл.,

ул. Максима Горького, 219,

г. Ростов-на-Дону,

Ростовская обл.,

344022, Россия

Зеврі Абсеїтов

Фігурант першої бахчисарайської групи “Хізб ут-Тахрір” Зеврі Абсеїтов народився 12 серпня 1975 року в селищі Гульбахор, що в Узбекистані. Після закінчення школи, а точніше, наприкінці 80-х, переїхав разом з родиною до Криму, де разом з братом почав зводити будинок у Білогірському районі.

Пізніше молодика забрали до армії: два роки відслужив у Військово-десантних військах. Після повернення з армії Зеврі вступив до Сімферопольського медичного університету на стоматологічний факультет.

Закінчивши вищий навчальний заклад, попри численні пропозиції щодо роботи, зокрема в Польщі, політв’язень залишився на інтернатурі в Криму. Одна з причин цього – батьки, яким він у вільний від навчання час допомагав. Після отримання медичної освіти Зеврі проживав і працював у Бахчисараї дантистом. 

Затримали Зеврі 12 травня 2016 року також за підозрою в причетності до забороненої в Росії організації “Хізб ут-Тахрір”.

Його засудили до восьми років та дев’яти місяців колонії суворого режиму з одним роком обмеження волі за ч. 2 ст. 205.5 (“участь у діяльності терористичної організації”) і ч. 2 ст. 35, ч. 1 ст. 30 та ст. 278 КК РФ (“підготування насильницького захоплення влади організованою групою за попередньою змовою”).

Згідно з матеріалами справи, засуджені фігуранти цієї справи не мали зброї, вибухівки, боєприпасів, не планували вчиняти терористичний акт і не закликали інших до скоєння терористичних дій. Відсутні також будь-які докази, що свідчать про спробу повалення конституційного ладу Російської Федерації і захоплення влади. Матеріали справи ґрунтуються на таємних аудіозаписах, на яких зафіксовано дискусії засуджених на релігійні й політичні теми.

Чоловік страждає на гіпертонію, скаржиться на регулярні зубні болі та болі в нирках.

Одружений, має чотирьох дітей – Акіма, Сабріє, Ісляма та Сердара. 

Зеври Сердаровичу Абсеитову

12.08.1975 г. р. 

ФКУ Исправительная колония № 1 УФСИН России по Ставропольскому краю,  

с. Кочубеевское, 

357000, РФ

Енвер Мамутов 

Ще один фігурант першої бахчисарайської групи “Хізб ут-Тахрір” Енвер Мамутов народився 28 серпня 1975 року в Самарканді, що в Узбекистані. Після восьми класів місцевої школи, 1989 року, вступив до Ташкентського будівельного училища № 43 за фахом “штукатур-маляр 2-го розряду”.

1994 року разом зі своєю родиною повернувся до Криму, проживав разом з бабусею і дідусем у селі Вікторівка Бахчисарайського району. Там допомагав рідним у будівництві. 

У травні 2002 року Енвер із сім’єю переїхав до міста Бахчисарая, де через певний час розлучився з дружиною. Взимку 2003-го Мамутов одружився вдруге. У другому шлюбі в нього народилося троє синів та дві доньки.

Був затриманий унаслідок масових обшуків у будинках кримських татар, які відбулися 12 травня 2016 року. Йому безпідставно інкримінували звинувачення за ч. 1 ст. 205.5 (“організація діяльності терористичної організації”), що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 25 років до довічного ув’язнення. Зараз він перебуває в СІЗО м. Ростова-на-Дону, де розглядається його справа.

Одружений, має п’ятьох дітей – Мадину, Саміру, Сахібу, Сулеймана та Умара.

Энверу Шевкетовичу Мамутову

28.08.1975 г. р. 

ФКУ Исправительная колония №11 УФСИН России по Ставропольскому краю,

г. Ставрополь-44, 

355044, РФ

 

Євгеній Каракашев

Євгеній Каракашев народився 21 серпня 1978 року в селищі Велика Олександрівка на Херсонщині. Коли йому було три роки, він разом з батьками переїхав до Євпаторії. 

Після армії Каракашев вступив до медичного коледжу, а після закінчення – до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, влаштувався на роботу в євпаторійський санаторій. Там він займався реабілітацією дітей з ДЦП. Також чоловік працював фізіотерапевтом у санаторії Міноборони та відновлював людей після інсультів.

Антифашиста затримали в лютому 2018 року в Євпаторії після обшуку його помешкання. Підставою для порушення кримінальної справи став опублікований у соціальній мережі “Вконтакте” відеоролик “Останнє інтерв’ю Приморських партизан”, який визнано рішенням російського суду екстремістським, а також інші записи активіста, в яких слідча експертиза ФСБ побачила заклики до ведення терористичної діяльності.

Каракашева звинувачують відразу за двома статтями: 282 ч. 2 (“Розпалювання ненависті або ворожнечі”) і 205.2 ч. 2 (“Публічні заклики до ведення терористичної діяльності або публічне виправдання тероризму”) КК РФ.

Сам Каракашев провину заперечував і стверджував, що зазнає переслідувань у відповідь на свої протести проти забудови узбережжя Євпаторії. У день затримання активіста мали відбутися публічні слухання про будівництво готельного комплексу на березі моря, проти чого він активно виступав і мав намір заявити про це на слуханнях.

У квітні 2019 року Південний окружний військовий суд засудив чоловіка до шести років ув’язнення.

Російський “Меморіал” визнав активіста політв’язнем.

Евгению Витальевичу Каракашеву 

21.08.1978 г. р. 

ул. Д. А. Мизиева, 1, 

п. Каменка,

 Чегемский район, КБР,

361424, Россия

Еміль Джемаденов

Еміль Джемаденов народився 19 серпня 1980 року в місті Самарканд в Узбекистані. Своє навчання він розпочав у місцевій школі, але через переїзд родини до Криму закінчив його в одній зі шкіл Сімферополя. 

Після закінчення навчального закладу молодик поїхав здобувати освіту за кордоном, де вступив до одного з університетів Туреччини на факультет “готельна справа”. Після повернення до Криму Еміль вступив до Таврійського екологічного інституту на факультет політології.

Політв’язня зараховують до першої сімферопольської справи “Хізб ут-Тахрір”. Його затримали 12 жовтня 2016 року, після того як працівники силових структур провели обшук у його помешканні. Йому також приписують участь у діяльності терористичної організації (ч. 2 ст. 205.5 КК РФ). 

На судових засіданнях політв’язень відкидав обвинувачення російських силовиків, наполягаючи, що тероризм, у якому його звинувачують, є страшним злочином і це неприйнятно як для нього, так і для всіх мусульман.

Правозахисники наполягають, що, згідно з матеріалами справи, засуджені не мали зброї, вибухівки, боєприпасів, не планували вчиняти терористичний акт і не закликали інших до скоєння терористичних дій. Відсутні також будь-які докази, які свідчать про намагання повалення конституційного ладу РФ.

Північно-Кавказький окружний військовий суд Ростова-на-Дону засудив політв’язня до 12 років ув’язнення в колонії суворого режиму. Того ж року Верховний суд РФ в апеляції пом’якшив вирок політв’язню лише на пів року.  

Раніше Омбудсман Людмила Денісова повідомляла, що адміністрація виправної колонії часто поміщає Джемаденова до штрафного ізолятора, щоб отримати формальні приводи для зміни умов тримання на жорсткіші. Лишень минулого року політв’язня помістили в ШІЗО на 92 дні. Це зрештою погіршило стан здоров’я політв’язня. 

Одружений, має трьох дітей – Асію, Юнуса та Юсуфа.

Джемаденову Эмилю Энверовичу

19.08.1980 г. р. 

ФКУ ИК-16 ГУФСИН России по Республике Башкортостан,

г. Салават, 

Республика Башкортостан,

453256, Россия

 

Валентин Вигівський 

Валентин Вигівський народився 3 серпня 1983 року в місті Прип’ять. Після Чорнобильської катастрофи його родина переїхала до Києва, де він закінчив факультет електроніки Київського політехнічного інституту. Пізніше, після закінчення навчання, чоловік відкрив невеликий власний бізнес, пов’язаний з ремонтом автомобілів. Брав участь у Євромайдані

17 вересня 2014 року Валентин поїхав на виставку, пов’язану з авіацією, адже він сам був авіалюбителем ще з дитинства. Планував поїхати на півострів лише на один день та навіть придбав зворотний квиток. Однак повернутися Валентину не судилося. Спочатку він не виходив на зв’язок, а вже через місяць з’ясувалося, що його затримали представники ФСБ та незаконне формування “Кримська самооборона” для перевірки документів.

Чоловіка таємно вивезли до московського слідчого ізолятора “Лефортово”, в якому Валентин перебував близько 15 місяців. Примітно, що протягом більш ніж восьми  місяців до киянина не допускали українського консула.

До моменту оголошення вироку про зміст звинувачень нікому не було відомо. За словами Вигівського, під час затримання в Криму та Москві його били, надягнувши мішок на голову, роздягали та імітували розстріл біля свіжовикопаної могили в лісі під Москвою

Українця звинуватили в “економічному та військовому шпигунстві в авіакосмічній галузі Росії”. Судові засідання в цій справі відбувались у закритому режимі. У грудні 2015 року Московський обласний суд засудив його до 11 років колонії суворого режиму. 

Відомо, що російські спецслужби намагалися завербувати Вигівського, утім він відмовився, через що йому погіршили умови утримання, перевівши в приміщення камерного типу.

На сьогодні чоловік відбуває покарання у виправній колонії №11 у селі Утробіно, неподалік Кірово-Чепецька, що в Кіровській області РФ.

За словами матері політв’язня Галини Вигівської, її сина також ізолювали від інших в’язнів, залишивши без інформації із зовнішнього світу. Його утримували в маленькій холодній камері з цілодобовим відеонаглядом, де туалет був прикритий лише на пів метра. У приміщенні не було тумбочки, ліжко прив’язувалося до стіни. Постійно вночі Вигівського будили тюремники для перевірки. Через холод чоловік змушений був спати в одязі, а в літній період потерпав від спеки та укусів великої кількості комарів. Відомо, що за час ув’язнення в нього погіршилося здоров’я, зокрема з’явилися проблеми з ногами, зором та зубами.

“Після катувань у нього довгий час були головні болі та болі в ногах. Потім у нього розкришилися кутні зуби, які боліли. Але він не дав лікувати, бо в медчастині заносять інфекцію. Він мучився з тими зубами, аж допоки вони не вигнили. Він також на ногах переніс коронавірус”, – повідомила Галина Вигівська.   

Валентин повідомив батькам, що адміністрація колонії забирала в нього кошти, які вони надіслали, через те, що він відмовлявся працювати в колонії. Місце несвободи оголосило його злісним порушником через 42 порушення, які він нібито вчинив у колонії. Батьки скаржилися до російської прокуратури через неналежні умови утримання. 

У відповідь вона розписала, що він узагалі ледь не на курорті. І книжки читає, і на прогулянки ходить. Написали, що за п’ять років у нього 95 годин телефонних дзвінків, хоча він жодного разу в цей період так і не додзвонився. 

В останніх листах він писав: “Хто мені відповість і віддасть ці сім років, які я даремно просидів? І де ще гарантія, що вони ще 15 років не накинуть. Співробітники колонії йому постійно повторювали, що ти нікому не потрібен, тому він сказав, що краще померти”, – розповідає Галина Вигівська.  
 
За сім років ув’язнення чоловік жодного разу так і не потрапив до обмінних списків. Через жахливі умови утримання і погіршення психологічного стану чоловік оголосив, що збирається голодувати до смерті. 
 
Через це та тиск громадськості як в Україні, так і за кордоном йому таки змінили режим утримання на спеціальний. За словами батьків, свою думку про голодування він не полишив, а лише відтермінував.  
 
Галина Вигівська характеризує свого сина як щедру, турботливу, жадібну до знань, принципову, зі своєю думкою людину. 
 
“Він завжди нам допомагав. Не дозволяв мені носити сумки. Він навіть приходив до мене на роботу мити вікна. Каже, щоб ти не впала, я сам помию”, – згадує матір. 

Валентину Петровичу Выговскому

03.08.1983 г. р. 

ФКУ ИК-11, УФСИН России по Кировской области,

пос. Утробино, Кировской обл.,

613040, Россия 

 

Осман Аріфмеметов

Народився Осман 28 серпня 1985 року в Ташкентській області Калінінського району (Узбекистан). Через кілька років разом з родиною переїхав до Бахчисарая. Свого часу навчався в місцевій школі, а після її закінчення вступив до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, де отримав вищу освіту за спеціальністю “математика”.

Працював репетитором математики, а також навчав дітей мови програмування Scratch. Планував з ними зробити проєкт для “Кримського дитинства”, щоб навчати дітей кримських політв’язнів.

Із 2015 року Осман активно висвітлював обшуки, судові процеси та допомагав робити передачі в СІЗО для несправедливо засуджених кримських татар. Його переслідування почалися ще 2017 року. Зокрема, його та низку інших кримських татар затримали на п’ять діб за те, що вони прийшли підтримати Марлена Мустафаєва, в будинку якого силовики проводили обшук.

Через два роки, 27 березня 2019 року, силовики нагрянули з обшуками й до будинку Османа. А вже наступного дня за рішенням незаконного “Київського районного суду” його заарештували. Османа також звинувачують в участі в діяльності “Хізб ут-Тахрір” (ч. 2 ст. 205.5 КК РФ). Йому загрожує до 20 років позбавлення волі.

Одружений, має двох дітей – Фатіму та Мустафу. 

13 грудня 2019 року політв’язень переміг у другому літературному конкурсі “Кримський інжир” у номінаціях спеціальної відмінності “Свобода слова”.

Осману Фератовичу Арифмеметову

28.08.1985 г. р. 

ФКУ СИЗО-1 ГУФСИН России по Ростовской обл.,

ул. Максима Горького, 219,

г. Ростов-на-Дону, Ростовская обл.,

344022, Россия

 

Фарход Базаров

Фарход народився 22 серпня 1986 року в місті Шахрисабз Кашкадар’їнської області Узбекистану. 1992 року разом з майже всією родиною переїхав до Криму. Батько залишився в Узбекистані, де працював директором будівельної організації.

Уже наступного року після переїзду почав навчатися в Сімферопольській школі №33. Після її закінчення, 2003 року, у зв’язку з потребою в догляді за матір’ю відразу пішов працювати робітником на будівництві, виконував оздоблювальні роботи.

Заарештували Базарова 27 березня 2019 року. Саме тоді, коли одночасно в мікрорайонах Кам’янка та Строганівка міста Сімферополя в будинках кримських татар відбулися масові обшуки. Відтоді він перебуває в ув’язненні. Його звинувачують за ч. 1 ст. 205.5 КК РФ (“організація діяльності терористичної організації”), що передбачає 15 років або довічне позбавлення волі.

Фарходу Эгамбердиевичу Базарову

22.08.1986 г. р. 

ФКУ СИЗО-5 ГУФСИН России по Ростовской области, 

ул. Тоннельная, 4, 

г. Ростов-на-Дону,

344064, Россия

Микола Мирний, Валентин Марчук для газети “День”.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: