“Кривава арка” в Полтаві: суд три роки не може ухвалити вирок нападникам на активістів – ветеранів АТО

Дата: 18 Березня 2021 Автор: Наталія Адамович
A+ A- Підписатися

У Полтаві суд, що триває вже три роки, не може ухвалити вирок у справі про напад на місцевих активістів, ветеранів АТО Олександра Кобу та Дмитра Юденка. Підозрювані в скоєнні злочину колишні працівники охоронної фірми “Скорпіон-2016” Анатолій Прядко та Євген Усенко 5 квітня 2017 року під час мирної акції місцевих мешканців проти забудови арки житлового будинку завдали Кобі 11 ножових поранень, у Юденка пробито діафрагму та зачеплено ліву легеню.

Востаннє судове засідання було заплановане на 2 березня, під час нього мали оголосити вирок підозрюваним. Але суд знову перенесли – тепер на 12 травня.

Що трапилося під час акції та чому потерпілі роками не можуть домогтися покарання винних у нападі, розбиралася ZMINA.

Скандал у “газетному ряді”

Конфлікт стався через одну з трьох арок у сталінському будинку на вул. Соборна, 27, міста Полтави. Дві забудували вже давно, в них працювали кав’ярні. Остання відкрита для проходу, з’єднувала внутрішній дворик будинку з центром міста, водночас тут продавали пресу. Саме за це місцеві мешканці прозвали арку “газетною”.

Арка будинку на вул. Соборній, 27, у Полтаві, де сталися сутички між активістами та представниками охоронної фірми. Фото: Громадське

Будівля має ще один вихід з двору на центральну вулицю, проте він вузький, незручний і проходить над теплотрасою. Тож, коли Полтавська міськрада в серпні 2016 року не продовжила співпраці з колишніми орендарями та погодила оренду арки з місцевим підприємцем Віктором Степаненком, братом депутатки Полтавської міськради Ірини Степаненко, місцеві жителі обурилися: забудова фактично ізолювала їх від міста.

Тоді Максим Пістряк адвокат, який представляв інтереси орендаря, – стверджував, що забудова є законною. Степаненко мав дозвіл від міськради на розміщення тимчасових споруд в арці. За його словами, мешканці будинку тоді створили ОСББ, але на момент протестів не отримали майна, будинку та прибудинкової території, на баланс. Тож, на переконання адвоката, міська влада як балансоутримувач мала повне право передати на правах сервітуту і Сервітут – це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої зацікавленої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) відповідно до статті 98 Земельного кодексу України. ділянку під аркою Степаненкові.

Проте вже невдовзі договір з міськрадою мав завершитись, і орендарю в будь-якому разі треба було домовлятися з жителями будинку. Тож, за словами Пістряка, новий орендар арки підготував договір про співпрацю, в якому, він, зокрема, зобов’язувався сприяти ремонту каналізації та покрівлі будинку, а також перерахувати гроші на рахунок ОСББ.

Але діалог між сторонами не відбувся, й саме його відсутність стала причиною конфлікту, наголосив тоді адвокат.

Водночас в ОСББ із законністю забудови не погодилося, заявивши, що арка – це нібито пожежний вихід, а прохід з двору, згідно з Державними будівельними нормами, має бути в будинку через кожні 100 метрів.

Люди виходили на акції протесту, судилися з міською радою, програли суд, подали апеляцію, знов програли, але не змирилися та навіть кілька разів зносили ворота, які встановив новий орендар.

Коли арку наглухо заварили, люди обурилися й 5 квітня 2017 року організували черговий масовий протест, який переріс у різанину.

Джерело: poltava.to

“Скорпіон-2016”: охоронці з ножами

Учасники акції намагалися болгаркою зрізати ворота, які перекривали вхід до арки. Спочатку будівельники застосували проти них сльозогінний газ, а близько восьмої години вечора на акції з’явилися “міцні хлопці” в амуніції, які спробували розігнати протестувальників. Внаслідок бійки поранення отримали активісти Коба та Юденко.

Нападниками виявилися представники приватної охоронної фірми “Скорпіон-2016” з Кременчука (на той час її директором був Сергій Горбатюк), які представляли інтереси орендаря Степаненка. 

Поранених з натовпу вивели учасники акції протесту. Кобу швидка допомога одразу забрала до реанімації. Юденко повернувся додому і вже там зрозумів, наскільки серйозні отримав ушкодження. Обом потерпілим довелося пережити складні операції та реабілітацію.

За інформацією речника поліції Полтавщини Юрія Сулаєва, під час сутичок біля “газетної арки” також постраждав один правоохоронець, його госпіталізували після сильного удару в обличчя.

Про отримані ушкодження також заявляли в суді представники “Скорпіону-2016” Дмитро Гусєв і Володимир Кулинич.

О дев’ятій вечора того ж дня жителі будинку остаточно зняли металеву огорожу.

Після резонансних подій Степаненко звернувся до мера міста Олександра Мамая із заявою про те, що зупиняє будь-які будівельні роботи в арці житлового будинку на Соборності, 27. 

Джерело: poltava.to

Згодом на арці встановили нові ворота, проте прохід через них вільний, жодних спроб забудови відтоді не було.

Коба: “Треба було прийти та захистити місцевих”

Олександр Коба на акції протесту щодо “газетного ряду” опинився не випадково. Корінний полтавець, він зі студентських років брав активну участь у громадському житті. Під час навчання на історичному факультеті Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка заснував громадський рух “Злам стереотипів”, учасники якого проводили багато просвітницьких акцій – самостійно або разом з іншими молодіжними об’єднаннями. Пізніше саме цей осередок став засновником полтавського Євромайдану.

Олександр Коба. Фото з фейсбук-сторінки

За час Революції гідності багато разів бував у столиці, брав участь у сутичках із силовиками, зокрема на вулицях Інститутській і Грушевського. Їздив на всеукраїнські форуми Євромайдану в різних містах України. 

У 2014 році з початком збройної агресії РФ проти України Олександр пішов добровольцем на фронт, воював у складі батальйону “Дніпро-1”. Захищав Піски біля Донецького аеропорту. 

Навесні 2016 року звільнився й повернувся додому. Повернення до мирного життя було складним: за його словами, шоковий стан тривав до двох років. Кілька місяців чоловік не хотів виходити з квартири, спілкуватися навіть з рідними. Ситуація змінилася після того, як Олександр за порадою волонтерів пішов на курси від громадської організації “Побратими”. Каже, там допомогли зрозуміти, що саме з ним відбувається. 

Свою справу знайшов, коли пішов на курси з програмування. Професія сподобалася настільки, що пізніше ветеран заснував свою IT-компанію BRO. 

На той момент Олександр гадав, що громадською діяльністю більше не займатиметься. Але виявилося, що це не так. Про протести проти забудови арки дізнався з повідомлень у соцмережах.

“Розумів, що маю прийти туди й захистити місцевих жителів, – згадує він. – Уже під час сутички відштовхнув когось із нападників і майже одразу відчув перший удар ножем. Після цього думка була така: максимально відтягнути охоронців зі зброєю на себе, щоб місцеві жителі могли якось відійти. Залишався на ногах, поки не отримав понад 10 ножових поранень. Знаю, що мене били кілька людей. У якийсь момент я просто впав, а охоронці продовжували добивати мене арматурою, ногами з криками “Вбивай!”.

Наслідки чоловік відчуває досі, й це вже на все життя. Після лікування отримав інвалідність, проте продовжувати статус не став. 

“Відмовився, щоб не бути в лікарнях. Стан здоров’я поганий, але я намагаюся про це не думати й продовжую займатися своїм проєктом. Не знаю, скільки мені ще залишилося жити, але й перебувати в лікарні місяць для того, щоб підтвердити інвалідність… Мені не хочеться втрачати час”, – каже він.

Наразі Олександр займається запуском у Полтаві групи підтримки ветеранів онлайн. Адже це, за його словами, потрібно, щоб ті, хто пройшов війну, “не залишалися сам на сам з людьми, які не можуть їх до кінця зрозуміти”. 

Пораненого Олександра Кобу виводять з натовпу. Джерело: poltava.to

Позиція захисту обвинувачуваних

У липні 2020 року адвокати обвинувачених Максим Дашко та Михайло Самойленко під час судових дебатів заявили про низку процесуальних порушень і підроблень документів, які нібито допустили слідчі. Зокрема, вони попросили суд вважати недійсними такі докази: фотознімки пізнання, слідчий експеримент, висновки експертів, покази деяких свідків.

Вони наголосили на тому, що ФОП Степаненко мав усі дозвільні документи на забудову, а договір на захист майна зі “Скорпіоном-2016” підписав після перших протестів місцевих жителів проти забудови. Тож, на думку адвокатів, охоронці відповідали за здоров’я працівників ФОП і мали право бути біля арки. Також, за їхніми словами, учасники акції протесту мали палиці та кийки, які застосовували проти охоронців.

Співробітники охоронної фірми “Скорпіон-2016” Прядко та Усенко на лаві підсудних. Джерело: poltava.to

Суди тривають уже три роки

Попри свідчення Коби про те, що на нього напали троє людей, під судом опинилися лише двоє.

Анатолія Прядка затримали 6 квітня й узяли під варту до 5 червня 2017 року.

Євгеній Усенко після цього зник, його оголосили в розшук і затримали в Кременчуці 26 квітня того ж року.

Обвинувальний акт ексохоронцям зачитали в суді 11 липня 2017-го.

Першого звинуватили за ч. 2 ст. ст. 121 КК України – заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень. Йому загрожує позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

Другий отримав обвинувачення за чч. 1 і 2 ст. 121 КК України – заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень групою осіб. Санкція статті передбачає для зловмисника позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

За час розгляду справи свідчення дали обвинувачувані та потерпілі, опитано свідків та учасників подій, була проведена судово-медична експертиза Харківським НДІ ім. Бокаріуса щодо визначення розміру моральної шкоди для постраждалих. Встановлено, що їхні моральні страждання є суттєвими: вони пережили страх смерті, порушено їхнє соціальне життя, залишилися негативні спогади. За висновками експертів, потерпілі Коба та Юденко в цивільному позові вимагають від обвинувачуваних компенсації моральної шкоди в розмірі близько 1 мільйона та 250 тис. гривень відповідно.

Майже весь час розслідування обвинувачувані перебували під домашнім арештом: з 23:00 до 6:00 їм заборонялося залишати домівки. Цей запобіжний захід Усенку та Прядку продовжували шість разів. Але 13 вересня 2019 року Жовтневий райсуд Полтави змінив його, відпустивши обох під особисте зобов’язання.

У липні 2020 року судді допитали Усенка, який визнав свою провину частково, й після цього сторони перейшли до судових дебатів.

Прокурор Полтавської місцевої прокуратури Руслан Пічугін просив суд призначити Прядку вісім років позбавлення волі, Усенку – 10 років.

Біля будівлі суду в березні 2021 року: призначене засідання в справі так і не відбулося. Джерело: Facebook Oleksa Koba

Вироків досі немає

Із 6 жовтня 2020 року почалися нескінченні перенесення судових засідань. Спочатку на 24 грудня 2020 року нібито через хворобу Усенка, хоча документального підтвердження цього прокурор не отримав. Далі на 2 березня 2021-го, тепер через коронавірусну хворобу підозрюваного.

Утім, цього дня засідання також не відбулося: сторона захисту подала клопотання про відкладення розгляду справи по суті нібито через зайнятість в інших процесах правозахисників Прядка. Тепер його перенесли на 12 травня.

Адвокатка Олександра Коби Аліна Самарець вважає це спробою затягування процесу з боку захисту обвинувачуваних. На її думку, мета повернутися до судового розгляду та дослідження доказів, щоб надати суду якісь нові характеризувальні відомості в справі. Хоча, на її переконання, на нинішньому етапі цього робити вже не можна.

“Адвокати Усенка та Прядка, ймовірно, шукають шляхи для того, щоб їхні підзахисні уникнули відповідальності, зокрема ставлять питання щодо перекваліфікації справи”, сказала адвокатка. 

Наразі цю справу кваліфіковано за частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України: “Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого”.

Такий злочин карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Захист обвинувачуваних просить одного з них узагалі виправдати, а для другого – вилучити пункт про групу осіб, щоб вийти на умовний термін, пояснила юристка.

Натомість захист потерпілого Коби вимагає по 10 років кожному обвинувачуваному в нападі на активіста плюс цивільний позов до обох. Вони не готові йти на жодні компроміси, хоча спроби “домовитися” з ними були.

Так, улітку 2020 року перед черговим судовим засіданням до Самарець звернувся захисник обвинувачуваних і запропонував прийняти “частину завданої моральної шкоди”. 

“Я передала його слова Олександру, але той від зустрічі прогнозовано відмовився. Однак сторона обвинувачення все одно перерахувала кошти на рахунок його батьків”, розповіла Самарець. 

Про переказ адвокатка та її підзахисний дізналися лише під час судового засідання, коли про це заявив захист обвинувачених.

“Я не бачу в цьому вчинку бодай якогось каяття, лише бажання пом’якшити вирок”, – наголосила юристка.  

Якщо суд не призначить покарання, яке задовольнить Олександра Кобу та Аліну Самарець, вони подаватимуть апеляцію на судове рішення та надалі – касацію:

“М’якше покарання, ніж просимо ми, може слугувати сигналом, що людей можна різати без жодних для себе наслідків. Цього допустити не можна”.

За наслідками інциденту в “газетній арці” міська рада Полтави ухвалила рішення про безстроковий мораторій на встановлення тимчасових споруд в історичній частині міста. На жаль, зроблено це було ціною здоров’я місцевих активістів.

А сама ситуація стала яскравим прикладом того, як бездумні рішення можновладців стають причиною кривавих конфліктів, яких, безумовно, можна й треба було уникнути. 

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: