У Раді пропонують визнати українців “титульним корінним народом”: експерт пояснив, що з цим не так
Наприкінці березня у Верховій Раді зареєстрували законопроєкт № 15103 про узаконення статусу українців як титульного корінного народу України. Втім, така ініціатива з одного боку не відповідає міжнародному розумінню того, що таке “корінний народ”, а з іншого боку суперечить Конституції і не має шансів на ухвалення.
Про це у коментарі ZMINA розповів експерт Центру громадянських свобод В’ячеслав Ліхачов.
Фото: фейсбук Верховної Ради УкраїниУ законопроєкті, авторами якого є народні депутати Георгій Мазурашу і Микола Тищенко, пропонується внести зміни до закону “Про корінні народи України” щодо узаконення статусу українців як титульного корінного народу України.
Згідно з чинним законом, корінний народ України – це автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи. Цей народ самоусвідомлює себе корінним народом, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України.
Корінними народами України, які сформувались на території Кримського півострову, є кримські татари, караїми, кримчаки. У законопроєкті №15103 пропонується формулювання, що титульним корінним народом України (титульною нацією) в Україні є українці. А інші корінні народи України становлять етнічну меншість у складі населення України.
Водночас, за словами В’ячеслава Ліхачова, навіть якщо в законопроєкті йдеться про символічне закріплення ролі українців як “титульного корінного народу” України, в цьому немає потреби і це не матиме сенсу з огляду на визначення понять корінний народ і титульна нація.
“Насправді немає потреби в регулюванні юридичного статусу титульної нації. Мені здається, що немає держави, яка б проголошувала якусь титульну націю з окремим статусом”, – говрить правозахисник.
Він додає: у деяких конституціях зазначається, що країна створюється для реалізації права представників нації (наприклад, в Естонії для естонців), але навіть тоді не йдеться про окремий статус титульної нації.
“Титульна нація не є юридичним поняттям – його не треба вводити, не треба врегульовувати. Титульна нація – це неформальне позначення народу, який створює певну державу, і впроваджувати таку категорію юридично немає жодної потреби”, – додає Ліхачов.
Закріплення окремого статусу титульної нації вимагало б змін до Конституції, що наразі неможливо і не потрібно. За словами експерта, у Конституції згадуються такі поняття: народ України (як сукупність усіх громадян), національні меншини та корінні народи, українська нація.
“Закон про корінні народи був потрібен, тому що вони згадуються в Конституції. А тут навпаки пропонується ввести нову юридичну категорію, якої в Конституції немає”.
В’ячеслав Ліхачов пояснює, корінні народи у чинному законодавсті – це специфічна національна меншина, яка відповідає певним критеріям:
“Чи є титульна нація корінним народом? Ні, це не відповідає міжнародному розумінню. Хоча корінний народ може бути однією з націй, які утворюють державу – як маорі у Новій Зеландії. Згідно з міжнародним розумінням цього концепту, корінні народи і титульна нація – це різне. Титульна нація зазвичай – це просто більшість в державі. Національні меншини – це, за визначенням, меншість, а корінні народи – це специфічні національні меншини”.
Він додає, що українське законодавство визначає корінні народи як ті, у яких немає держави або державного утворення за межами України.
“Можна сказати, що концепт титульної нації і корінних народів несумісні. Це як порівнювати тепле та кисле, тому що корінні народи – це юридична категорія, а титульна нація – це символічний статус. Титульна нація не може бути корінним народом”, – наголошує експерт.
За словами Ліхачова, запропоновані зміни не вписуються й у загальну рамку державної етнополітики. На його думку, законопроєкт є беззмістовним і не має шансів бути ухваленим.
“У законі про корінні народи принаймні є гарантії статусу, захист мови і представницьких органів. А цей законопроєкт нічого не змінює, жодних додаткових прав ні в кого не з’явиться. Українцям не треба створювати якісь представницькі органи для того, щоб реалізувати право на самовизначення, вони самовизначилися, створюючи державу Україна”, – зауважує правозахисник.
За даними ООН, у світі до корінних народів належать 370 мільйонів людей у більш ніж 70 країнах, багато з них перебувають на межі зникнення. Наприклад, індійців Північної та Південної Америки, ескімоси, народ саамі з Північної Європи, аборигенів та жителів острова Торесової протоки в Австралії і маорі з Нової Зеландії. Це споконвічні народи, які жили на своїх землях до приходу переселенців, однак досі не мають власної державності. Більшість корінних народів зберегли свої соціальні, культурні, економічні, політичні особливості.
З середини 1970-х років корінні народи почали самостійно відстоювати свої права на національному та міжнародному рівнях. Згідно із декларацією ООН, корінні народи мають право на самовизначення. Вони вільно визначають свій політичний статус і вільно здійснюють свій економічний, соціальний та культурний розвиток.
Нагадаємо, ZMINA писала, що корінні народи України – кримські татари, караїми та кримчаки – на окупованих територіях перебувають у стані, коли їм загрожує знищення. Політика РФ спрямована на абсолютне витіснення всіх, хто не підкоряється російській пропаганді. Про це сказав голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
У 2021 році набув чинності Закон “Про корінні народи України”, який визначає їхнє право на дотримання, відродження та розвиток своїх духовних, релігійних та культурних традицій і звичаїв. Представницькі органи корінних народів можуть брати участь у їхньому міжнародному представництві.
3 квітня 2026 року Кабінет Міністрів України закріпив за Меджлісом кримськотатарського народу правовий статус представницького органу кримськотатарського народу. Відповідне рішення ухвалили на законодавчому рівні.