Кінець кругової поруки? Судді заговорили про тиск у справах Майдану

Дата: 16 Листопада 2015 Автор: Вікторія Найдьонова
A+ A- Підписатися

“Мені сказали: якщо важко розглянути цей протокол, то у вівторок на загальних зборах суддів мені “полегшать” роботу”. Суддя Шевченківського суду Києва Ірина Макаренко заявила про тиск з боку керівництва суду по справах Автомайдану.

Уперше судді почали говорити про випадки тиску разом із адвокатами та правозахисниками. І виявилося, що Адміністрація екс-президента Віктора Януковича намагалася впливати на суддів, щоб вони виносили найсуворіші рішення щодо автомайданівців. Причому – дуже швидко.

Про це розповідають самі судді та члени Колегії Адвокатської дорадчої групи, яка бере участь у розслідуванні справ щодо подій на Майдані, зокрема, переслідування активістів Автомайдану.

Свідчення, отримані у кримінальних провадженнях, та оперативна інформація вказують на те, що представники влади могли впливати на суддів, аби ті виносили неправосудні рішення.

Адвокат Роман Маселко, який займався із самого початку захистом автомайданівців, розповідає, що у справах були навіть випадки, коли притягалися до відповідальності активісти, які взагалі не були на той час у вказаному місці.

Активістів масово позбавляли водійських прав та штрафували, зокрема, за поїздку до Межигір’я, у резиденцію Віктора Януковича. Докази та документація, надані адвокатами, не сприймалися судами, натомість суди ухвалювали рішення про максимально можливі покарання на основі сфальсифікованих доказів.

Адвокати підозрювали, що суддям надають вказівки, але довести це було складно. Однак все ж існують певні матеріали, які, зокрема, Роман Маселко оприлюднив на XIII з’їзді суддів.

“Справа Мамонтової”

У першу чергу, йдеться про свідчення колишньої голови Оболонського суду Києва Ірини Мамонтової, що зараз є членом Вищої ради юстиції. За її словами, з кінця грудня 2013 року до суду почали масово надходити матеріали щодо порушень правил дорожного руху (стаття 122-2 КоАП України) – до цього і після цього матеріали за цією статтею надходили дуже рідко.

Роман Маселко цитує свідчення Ірини Мамонтової: “Наприкінці грудня 2013 року мені надійшов дзвінок від представника Адміністрації президента (АП – ред.) України. Чоловік сказав, щоб протоколи про адміністративні правопорушення якомога швидше були зареєстровані та розглянуті. А також він зазначив, що, враховуючи обстановку, що склалася в країні, необхідно за цими матеріалами обирати стосовно правопорушників максимально можливе стягнення“.

За словами судді, вона зрозуміла, що ці справи викликають підвищену увагу з боку керівництва держави. Однак Мамонтова жодних вказівок суддям Оболонського суду не надавала та не впливала на ухвалення ними рішень у цих справах – навіть не говорила про те, що такі дзвінки надходили.

Після новорічних свят представники Адміністрації президента дзвонили знову та вимагали, щоб протоколи про адмінправопорушення розглядалися швидше. 17 січня 2014 року судді ухвалили рішення за кількома справами, призначивши штрафи. І того ж дня після обіду, як розповідає Ірина Мамонтова, співробітники АП знову подзвонили: “Під час розмови мені було висловлено незадоволення такими покараннями, і було зазначено, що це суперечить інтересам держави, на що я відповіла, що не можу впливати на рішення, які приймаються суддями. У відповідь мені повідомили, що я не можу належним чином організувати роботу суду, що необхідно було визначити певних суддів, які повинні розглядати цю категорію справ“.

20 січня їй сказали, що керівництво не задоволене її роботою, на що Ірина Мамонтова запропонувала написати заяву про звільнення, що, зрештою, зробила. А вже 11 лютого 2014 року на засіданні Вищої ради юстиції ухвалили рішення про звільнення Мамонтової з посади голови суду.

Встановлено, що в той період Мамонтова отримувала дзвінки з телефону, який належить Фесенку Вадиму Івановичу, який з 1 січня 2013 року був керівником головного управління з питань судоустрою Адміністрації президента України“, – повідомив Роман Маселко.

Рішення на замовлення

Ще про одну таку ситуацію розповіла Ірина Макаренко, суддя Шевченківського суду Києва.

Коли до неї потрапила справа, яка стосувалася Автомайдану, це її здивувало. Адже в матеріалах не було пояснень порушника. Хоча стаття 122-2 КоАП України передбачає зупинку транспортного засобу та складання протоколу в присутності порушника. Суддю також попередили, що цю справу потрібно розглядати дуже швидко. При цьому порушницею була літня жінка, яка, як потім з’ясувалося, взагалі не була за кермом, автомобіль був лише записаний на неї. Хоча її син, який їздив на ньому, також не був присутній на означеному місці в той час.

Але голова суду та його заступник, за словами Ірини Макаренко, почали доводити їй, що наявних матеріалів достатньо для якнайшвидшого винесення рішення – позбавлення водійських прав на максимальний термін.

Суддя Макаренко зазначає: “Спочатку я говорила, що направлю цей матеріал на дооформлення, оскільки немає пояснень порушника. На що мені сказали, щоб я навіть не думала про це. І якщо мені важко розглянути цей протокол, то у вівторок на загальних зборах суддів мені “полегшать” роботу“.

“Полегшити роботу” означало змінити спеціалізацію судді, “запропонувавши” їй розглядати справи про стягнення боргів, наказне провадження та соціальні виплати. Це рутинна робота з майже однаковими обставинами, яка не вимагає високої кваліфікації, і для суддів з досвідом це виглядає образливим.

Ірина Макаренко зрештою закрила провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Але якихось заходів тиску до неї потім не застосовували – напевно, тому, каже вона, що почалася Революція гідності, яка розхитала ситуацію та відволікла увагу.

Відвертість – захист від самосуду

Фактично 8000 суддів, які працюють в судовій системі, зараз є заручниками тих 200-300 суддів, щодо яких є скарги у справах розслідування подій Автомайдану. Про це говорить суддя Львівського окружного адміністративного суду, екс-кандидат у судді Конституційного суду Володимир Кравчук.

Але ж при винесенні рішення кожен суддя має виявляти незалежність, якщо він професіонал.

Кожен суддя виносить рішення іменем України. Він сам, сам вирішує, яким це рішення має бути. І дійсно, одним вистачило сміливості, мужності проявити свою незалежність і сказати: “Ні”, а іншим – не вистачило. Це не питання права. Це питання професійності. Це питання вміння нести цей тягар незалежності”, – говорить суддя.

Кравчук нагадує, що незалежність суду – це не просто набір гарантій, набір інструментів, це – вимога. Суд не може вирішувати, бути незалежним чи ні, він має таким бути.

“І якщо суддя в такій критичній ситуації ламається, а ще гірше – прогинається під якісь потреби, які не мають з правом нічого спільного, то такий суддя професійно непридатний по своєму морально-етичному професійному компоненту. Він не може бути суддею, який би він там геніальний не був в плані знання права“, – розмірковує Володимир Кравчук.

Правники твердять, що потрібно активізувати свою діяльність тим органам, які мають повноваження “судити” суддів – Вищій кваліфікаційній комісії суддів, Тимчасовій слідчій комісії та Вищій раді юстиції. Це важливо не лише для справедливого розгляду справ Автомайдану, а й для оздоровлення судової системи в цілому.

Роман Маселко все ж називає один позитивний момент в оздоровленні судової системи.

Чи не вперше журналістам про порушення в судовій системі розповідають не лише адвокати та правозахисники. Самі судді! Судді, які зважилися свідчити про вплив з боку високопосадовців у резонансних справах. Але таких “сміливців” ще занадто мало – значно менше, ніж інформації про прояви тиску.

Олексій Гриценко, активіст ГО ВО “Автомайдан”, говорить, що якщо сьогодні судді чи прокурори будуть боятися свідчити, то рано чи пізно в суддівській та прокурорській системі почнеться самосуд. Зрештою, продовження революції, адже завданням будь-якої революції є зміна системи: “Зараз, боючись якогось тиску, чи втрати грошей, чи роботи, можна втратити інше. Треба розуміти, що наслідки будуть значно гіршими. Варто змінюватись, варто міняти систему. Довіри до неї не буде, поки ми не побачимо якісні зміни”.

Олексій Гриценко стверджує, що судді, які готові давати свідчення, між безпекою і свободою мають обирати свободу, яка потім дасть їм і безпеку. Автомайдан, у свою чергу, обіцяє надавати допомогу суддям, які зважаться свідчити. Зокрема, йдеться про юридичний супровід, виведення справ у публічну площину, а також про фізичну безпеку.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: