Що робити Україні, коли Росія викрадає її громадян?
Росія продовжує викрадати та переслідувати «незручних» для неї українців. Справа льотчиці Надії Савченко – далеко не перша (і, можливо, не остання). Стримати Росію і визволити заручників-українців, на думку експертів, зможуть міжнародні суди.
«Я б в житті не подумала, що таке станеться з моїм племінником», – витирає сльози Софія Постуха. Уже третій місяць, як її племінник Юрій Яценко разом із його другом Богданом Яричевським утримуються в Курській області Росії у спецзакладі для осіб, що мають бути депортовані. Яценко – студент юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, Яричевський – випускник цього ж університету.
Львів’ян затримала поліція 6 травня у місті Обоянь Курської області. Федеральна міграційна служба звинуватила їх у порушенні ч. 2 ст. 18.8 Кодексу про адмінправопорушення Російської Федерації – «Порушення іноземними громадянами правил в’їзду або режиму перебування в Російській Федерації».
При в’їзді на таксі в Росію хлопці зазначили в міграційній картці приватну мету перебування. При цьому вони орендували машину, подорожували по Курській та Белгородській областях і поселилися в готелі. Один із львів’ян повідомив Обоянському районному суду, що вони хотіли подивитись на рівень життя росіян. Суд вирішив, що у молодиків була туристична мета. Суддя оштрафував Юрія Яценка та Богдана Яричевського на суму в 2000 рублів і постановив видворити їх з Росії.
Але виконавча служба не поспішає виконувати рішення суду. Співробітники служби кажуть, що вони втратили паспорти українців.
«Нещодавно український консул приїжджав до них в установу і виробив для них тимчасовий документ для повернення в Україну. Тобто зараз немає абсолютно жодних причин, аби вони далі там утримувались», – каже одногрупник Юрія Яценка Остап Куманський.
Адвокат Назар Кульчицький переконаний, що депортація хлопців затягується для того, щоб Федеральна служба безпеки Росії (ФСБ) мала час «вибити» з них зізнання у правопорушеннях, які вони не вчиняли. Остап Куманський каже, що 22 травня співробітники ФСБ у масках вивезли Юрія у ліс і били та катували його, вимагаючи зізнатися у перевезенні та зберіганні вибухових речовин.
«ФСБ їх вивозила з депортаційного центру, проводила допити, але насправді, якщо виходити з постанови про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом їхнього побиття, то ФСБ пише, що вони жодних документів за цим фактом не оформлювали, – розповідає Назар Кульчицький. – Якщо їх вивозять і допитують, то, відповідно, ці допити повинні відбуватися в межах кримінальної справи чи мають бути будь-які інші документи, наприклад, протокол допиту і т. д. Нічого цього немає. З усіх документів, які є, – це постанова про відмову у порушенні кримінальної справи, яка винесена начальником поліції… Якщо найближчим часом Яценка та Яричевського не звільнять, то ми обов’язково будемо звертатись до Європейського суду», – підсумовує адвокат.
Юрій Яценко порізав собі судини й живіт, аби домогтися правової допомоги, в якій російські правоохоронні органи відмовляли львів’янам з моменту затримання.
Так, Яценко у телефонній розмові з батьком розповідав: «Після затримання мені відмовились надавати адвоката, а 22 травня мене вивезли за територію і били. Вони пообіцяли, що будуть застосовувати насилля знову. Я зрозумів, що не зможу цього витримати знову. Наступного дня я правою рукою перерізав собі судини на лівій руці й порізав собі живіт. Я думав, що я втратив біля 400 грам крові – у мене було запаморочення, я непритомнів і відчував слабкість. Я гадав, що це єдине, що я можу зробити, аби вони почали дотримуватися моїх прав. Після того, як я це зробив, насилля зупинилось і мені надали адвоката».
Назар Кульчицький каже, що побиття припинилось лише після того, як до установи зміг потрапити український консул. Коли консул відвідав спецзаклад для осіб, що мають бути депортовані, то там виявилося ще 40 українців, про яких консульство не знало.
Адвокат переконаний, що в Росії почалась тенденція, коли тамтешні правоохоронні органи вбачають в кожному українцеві представника «Правого сектору». Це планова діяльність, каже він, із залякування та переслідування українців.
Зараз 21 співробітник слідчого комітету Росії працює над так званою «великою українською справою», яка має на меті звинуватити українців в організації вбивств, застосуваннях заборонених засобів і методів ведення війни, викраденнях людей, а також в перешкоджанні законній діяльності журналістів. За попередніми даними, слідство провело 17915 допитів, із них 11168 – свідки, а 5443 визнані потерпілими.
У рамках цієї справи знаходиться провадження української льотчиці Надії Савченко, яку бойовики угруповання «ЛНР», яке в Україні визнане терористичним, спочатку захопили в полон в зоні АТО, а потім, за словами Савченко, в кайданках і з мішком на голові перевезли до міста Богучар Воронезької області. Російський слідчий комітет каже, що Савченко перетнула кордон як біженка – без документів, і була затримана. Він звинувачує Савченко у злочині за ст. 105 ч. 2 та ч. 3 – «Сприяння у вбивстві двох або більше осіб». Українській льотчиці інкримінують вбивство двох російських журналістів ВДТРК «Росія» Ігоря Корнелюка і Антона Волошина в районі селища Металіст Луганської області 17 червня.
Адвокат Марк Фейгін, який вів справу Pussy Riot та Artic Sunrise, а також один із трьох адвокатів Надії Савченко переконаний, що можна говорити про тенденцію, коли російські правоохоронні органи викрадають і переслідують українців: «Я дізнався, що військові 72-ї бригади опинилися в місті Донецьк Ростовської області в СІЗО. Їх обвинувачують у рамках цієї великої української справи».
Адвокат Марк Фейгін переконаний, що Росія з «великою українською справою» грає на випередження у цій політико-правовій війні і що Україні може допомогти лише звернення до Міжнародного кримінального суду чи ратифікація Римського статуту.
«Якщо завтра українські офіцери знову перейдуть кордон з якихось причин, вони знову потраплять під дію слідчих органів по цій українській справі, – пояснює Фейгін. – Кількість таких полонених буде рости. Доречним буде зараз порушити якусь процедуру в Міжнародному кримінальному суді».
Справа Савченко як валіза без ручок
Інший адвокат Савченко Ілля Новіков вважає, що російські слідчі не очікували, що Савченко відмовиться від співпраці зі слідчими.
«Надія – не така людина, вона з самого початку показала твердість. Зараз для російських слідчих органів в нинішньому положенні справа Савченко – це така собі валізка без ручок. Вони взялись її нести, нести – важко, а кинути зараз не можуть», – каже Ілля Новіков.
Марк Фейгін пояснює, де, на його думку, є проблема у справі для російських слідчих. За його словами, абсолютно точно прямого наміру на навмисне вбивство двох журналістів неможливо зафіксувати. Потрібні експертизи, свідчення, матеріальні докази, які мають встановити причинно-наслідковий зв’язок між діями, які вчинила з об’єктивного боку Надія Савченко, а також її умисел. У тій ситуації, яка є, більшу частину процесуальних речей здійснити неможливо.
Зокрема, вбивство відбувалось на території Луганської області. Це територія суверенної держави Україна. Для того, щоб здійснювати там процесуальні дії, альтернативних процедур немає. Необхідно лише звертатись до відповідних правоохоронних органів України, які самостійно за запитом здійснює ці процесуальні дії. Чого б це не стосувалось: огляд місця злочину, фіксація доказів, виїмки, експертиз, допити свідків тощо.
«Усього Росія сама робити цього на території Луганської області не може, тому не зовсім взагалі зрозуміло, як буде формуватись доказова база, в тому числі стосовно суб’єктивної сторони злочину. Фактично провина Надії Савченко не може бути доведена, оскільки для цього необхідна співпраця двох правоохоронних органів двох суверенних держав. У нинішній ситуації – це неможливо. Тому говорити про фіксацію якихось істотних кваліфікуючих ознак злочинів, про які говорить слідчий комітет в попередньому слідстві, в принципі не доводиться. Те, що сталось в селищі Металіст – це драма. Взаємний мінометний обстріл. Розліт скалок – 200 метрів. Коректувати вогонь міномету майже неможливо у тому випадку, коли бачиш конкретний об’єкт, групу осіб. Тут ще виникає питання, а хто з них журналіст? Коректувати вогонь так, щоб потрапило саме в журналістів – майже неможливо», – каже Марк Фейгін.
Між тим адвокат Фейгін вважає доказову базу вини Надії Савченко недостатньою і неякісною: «Я хочу наголосити, її звинувачують не просто в навмисному вбивстві, її звинувачують у допомозі вбивства двох і більше осіб. Згідно з ч. 3, ч. 2 ст. 105, максимальна санкція – довічне ув’язнення. Жінки в Росії не сидять довічно. Максимально отримують 25 років. Для того, щоб слідство зробило висновки винуватості Савченко, у справі мають з’явитись істотні і незворотні докази її провини. На сьогоднішній день їх немає».
За словами адвоката, із тих матеріалів, які слідство представило суду при обранні запобіжного заходу у вигляді арешту, є два свідчення секретних свідків, які бачили відеозапис. Вони ніколи не були знайомі із Савченко. Вони ніколи не були свідками злочину. Вони бачили відеозапис, на якому один із бійців батальйону «Айдар» говорить, що, мовляв, Савченко сказала «Усі на броню». Це одна єдина фраза, яка повинна свідчити про її командну якість в батальйоні «Айдар».
«Потім керівник слідчого комітету в одному інтерв’ю заявляє, що є телефон Надії Савченко. Його, звичайно, при ній не було, оскільки передавався із руки в руки. У цьому телефоні є дзвінки, які, як вони вважають, можуть бути свідченнями коректування вогню. І є також карта, яка була при ній знайдена. Це була Яндекс карта місцевості, яка має свідчити про якусь топографію, яка була використана при коректуванні вогню. Але ж це нонсенс – притягати до відповідальності Савченко, користуючись лише цим об’ємом доказів», – переконаний Марк Фейгін.
Перспективи в Європейському суді з прав людини
14 липня представниця Надії Савченко в Європейському суді з прав людини адвокат Валентина Теличенко звернулась до цього суду, і того ж таки дня він надав справі статус пріоритетної. Зі Страсбургу до уряду Росії надійшло прохання відповісти на низку «незручних» запитань.
«Станом на 22 липня російський уряд надіслав формальні відповіді. Він так і не пояснив, за яких обставин Надія Савченко опинилась на території Російської Федерації, чому не було надано вчасно консульству повну інформацію про наявність особи з українським громадянством під вартою. Так само не отримав Європейський суд жодних пояснень про те, чому ж так довго українському консулу не дозволяли зустрітись з Надією Савченко», – каже Валентина Теличенко.
Адвокат зазначає, що сьогоднішня поведінка Росії стосовно України – це нові реалії для практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ): «Досі здебільшого розглядали справи, коли особа була незаконно під вартою в якійсь державі, але не була передана терористами. В нашому випадку ми повинні покласти в правове поле ті політичні реалії, які досі не були достатньо описані».
Адвокат висловила переконання, що ЄСПЛ зобов’яже Росію звільнити Савченко і передати Україні: «Коли це станеться? Сподіваюсь, що скоріше, ніж через півтора року. Півтора року – це мінімальний час для розгляду справи в Європейському суді».
Фото та відео Миколи Мирного
