Прогрес у сфері захисту прав людей з інвалідністю не забезпечує системних змін – тіньовий звіт для ЄС
Прогрес України у сфері захисту прав людей з інвалідністю залишається фрагментарним. Заплановані заходи щодо деінституціоналізації фактично не виконуються, а створення нових закладів суперечить переходу до незалежного життя в громаді.
Про це йдеться в новому тіньовому звіті з виконання рекомендацій Єврокомісії в межах кластера “Основи вступу до ЄС”, який підготувала коаліція громадських організацій за участі Центру прав людини ZMINA.
Фото: ілюстративне UnsplashНа 1 січня 2026 року в Україні налічувалось 3 337 468 людей з інвалідністю (із них – 177 339 дітей). У 2025 році держава продовжувала удосконалювати законодавство щодо права людей з інвалідністю у сфері працевлаштування, надання соціальних послуг, покращення доступності. Попри окремі зрушення, прогрес залишається фрагментарним і не забезпечує системних змін, зазначається у тіньовому звіті.
Правозахисники відзначили певний поступ у сфері регулювання працевлаштування людей з інвалідністю. Зокрема, з 1 січня 2026 року набув чинності закон про забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю.
“Окреслені громадськістю в тіньовому звіті 2025 року невідповідності цього закону міжнародним та європейським стандартам у сфері працевлаштування залишились актуальними. Розроблення відповідних підзаконних актів відбувається вкрай повільно, а механізм розумного пристосування через відсутність чіткого порядку визначення заходів для його реалізації та врахування індивідуального підходу залишається неефективним”, – йдеться у новому звіті.
21 січня 2026 року у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт № 14389, який передбачає право людини з інвалідністю звернутися щодо забезпечення розумним пристосуванням. Водночас у чинній редакції документ не забезпечує ефективного механізму реалізації цих прав, бо порядок їх застосування має бути визначений Кабміном та зберігає залежність від індивідуальної програми реабілітації, що фактично обмежує автономію людини, зауважили експерти.
17 грудня 2025 року уряд (постанова № 1673) затвердив Принципи, критерії та межі розумного пристосування та універсального дизайну. Це прогресивний для України акт, який спробував врегулювати практичні аспекти забезпечення розумного пристосування та впровадження універсального дизайну, зазначається у тіньовому звіті. Проте документ містить низку прогалин: немає визначення поняття “розумного пристосування”; нівелюється участь людей з інвалідністю в оцінці непропорційності заходів розумного пристосування; принципи розумного пристосування ототожені з універсальним дизайном.
15 січня 2026 року у Верховній Раді був зареєстрований проєкт Трудового кодексу України. Документ не змінював медичну модель інвалідності, бо не пропонував відмовитися від статусу “непрацездатний”, “недієздатний” та не вносив відповідні зміни в українську нормативно-правову базу.
“Загалом наразі, попри зміни в правовому регулюванні, фактична ситуація із рівнем працевлаштування людей з інвалідністю мало змінилася за останній рік”, – зауважили експерти тіньового звіту.
Заплановані заходи щодо деінституціоналізації не виконуються, звернули увагу правозахисники. Інтернатна система залишається великим споживачем бюджетних коштів, коли на саму людину у закладах припадає в середньому 15% виділеного фінансування. Практики створення нових закладів суперечать задекларованим цілям переходу до незалежного життя в громаді.
“Так, у межах “експериментальних проєктів” з надання послуги підтриманого проживання для людей з інвалідністю та старшого віку з-поміж ВПО виявлено практику надання послуги в триповерховому відділенні підтриманого проживання та соціальної адаптації, що складається з 68 кімнат та розраховане на розміщення 136 людей, по дві людини в кімнаті”, – наводиться приклад у звіті.
Реалізація цього експериментального проєкту зазначена серед заходів дорожньої карти з питань верховенства права, хоча така практика не відповідає підходу деінституціоналізації.
Також експерти звернули увагу, що реформа системи встановлення інвалідності має медичний характер і не враховує правозахисний підхід до інвалідності. У сфері соціальних послуг та реабілітації тривають структурні зміни, однак вони не супроводжуються належним фінансуванням. Досі є розрив між потребами людей та наданням підтримки.
Законопроєкт №14389 про забезпечення розумного пристосування для людей з інвалідністю є прогресивним та сприятиме виконанню міжнародних зобов’язань України. Проте документ містить низку прогалин – зокрема, варто спростити процедури та забезпечити прозорість фінансування. Про це йдеться у звіті Ради Європи щодо відповідності законопроєкту європейським стандартам.
Майже 40 тисяч дорослих людей в Україні продовжують жити в інтернатах, які фактично є місцями несвободи. Тамтешні мешканці – люди з інвалідністю та старшого віку – нерідко потерпають від порушення їхніх прав та відсутності належного догляду. Скільки держава виділяє на людей з інвалідністю в закладах і як змінити систему, читайте в матеріалі.
Також ZMINA писала, за що правозахисники критикують довгоочікувану стратегію деінституціоналізації та які зобов’язання України перед ЄС.
