Робота для людей з інвалідністю: що може змінити законопроєкт про розумне пристосування
Розумне пристосування – це створення індивідуальних умов для людини з інвалідністю, які дозволили б їй зручно та ефективно працювати. Йдеться не лише про технічне облаштування робочого місця, але й про графік роботи, підтримку колег та доступність простору.
На законодавчому рівні такий підхід уже затверджено, проте на практиці бракує чітких механізмів з його втілення. Це має вирішити законопроєкт № 14389, покликаний удосконалити механізм забезпечення розумного пристосування.
У Раді Європи проаналізували законопроєкт на відповідність європейським стандартам, 8 жовтня в Києві відбулася презентація цього звіту.
Розповідаємо про основні зміни, які передбачає проєкт закону, та чому ця ініціатива така важлива.
Що таке розумне пристосування і чому воно важливе для людей з інвалідністю
В Україні працевлаштовані лише близько 20% людей з інвалідністю віком від 14 років. Про це свідчить дослідження спілки “Ліга Сильних”. У європейських країнах цей показник сягає 50–60%. До прикладу, у Греції – 38%, і це один з найнижчих показників серед країн ЄС. У Швеції рівень зайнятості людей з інвалідністю становить 68%, у Німеччині – 69,4%.
За результатами дослідження “Ліги Сильних”, 86% роботодавців в Україні готові брати людей з інвалідністю і лише 16% роботодавців адаптують робоче місце за потребами таких працівників. Тож роботодавцям потрібні дієві механізми, які допоможуть створювати доступні робочі місця для людей з інвалідністю.
21 січня 2026 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт № 14389, покликаний покращити процедури, за якими роботодавець може отримати компенсацію в разі облаштування робочого місця для людини з інвалідністю. Водночас документ досі не внесено до порядку денного для голосування в першому читанні. “Ліга Сильних” скерувала офіційне звернення до парламенту із закликом якнайшвидше розглянути документ. Спільну заяву підтримали 35 організацій.
Розумне пристосування – це широкий спектр рішень для усунення перешкод, які заважають конкретній людині з інвалідністю працювати та реалізувати свій потенціал. Розумне пристосування передбачає індивідуальний підхід. Для когось це гнучкий графік, додаткові перерви або можливість працювати дистанційно, для іншої людини – адаптоване робоче місце та спеціальні програми на комп’ютері, для когось – субтитри під час співбесіди та для зустрічей з командою.
Облаштування робочого місця для людини з інвалідністю є складовою частиною розумного пристосування. Водночас розумне пристосування – ширше поняття. Йдеться також і про підтримку колег, для яких треба змінити посадові інструкції, чи асистента, забезпечення безбар’єрності всіх приміщень на роботі.
Які зміни пропонує законопроєкт про розумне пристосування
З 1 січня 2026 року в Україні набув чинності закон про гарантії осіб з інвалідністю у сфері працевлаштування (№ 4219-IX), який передбачає нові механізми підтримки в працевлаштуванні. Закон, зокрема, зобов’язує роботодавців вживати заходів розумного пристосування.
Втім, правозахисники звертали увагу та такі прогалини закону, як:
- неврегульоване питання компенсації за розумне пристосування для людей, які є самозайнятими особами;
- визначений у законі конкретний перелік засобів розумного пристосування, що обмежує їхній вибір;
- виключне право роботодавця визначати засоби розумного пристосування.
Також у “Лізі Сильних” звертали увагу, що механізми розумного пристосування фактично не запрацювали, адже уряд не ухвалив постанови про порядок надання компенсацій за розумне пристосування, їхній розмір, процедуру проведення платежів.
Законопроєкт № 14389 розробили, щоб зробити механізми розумного пристосування дієвішими.
Документ визначає, що саме вважається розумним пристосуванням та як його організувати, також – як ухвалюватимуть рішення та звідки буде забезпечене фінансування.
За законом № 4219-IX, пристосування для працівника визначає і забезпечує роботодавець. А законопроєкт № 14389 змінює цю норму і передбачає, що пріоритетне право на обрання заходів розумного пристосування матиме працівник. Він подаватиме звернення до роботодавця про необхідність розумного пристосування та погоджуватиме з ним необхідні для роботи заходи.
Щоб отримати засоби розумного пристосування, досить буде звернутися до “єдиного вікна” в центрах зайнятості. Так роботодавці зможуть звертатися по компенсацію засобів, після того як узгодять його з працівником. Ініціатива передбачає принцип співфінансування, частка роботодавця становитиме не менш ніж 10% вартості пристосування.
Фото: “Ліга Сильних”За законопроєктом, право на розумне пристосування, крім найманих працівників, матимуть люди з інвалідністю, які зареєстровані як фізична особа – підприємець (ФОП) або провадять незалежну професійну діяльність, а також кандидати, які тільки шукають роботу.
Голова Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова, представляючи новели законопроєкту, наголосила, що звернення працівника з інвалідністю щодо облаштування робочого місця має бути розглянуто впродовж п’яти робочих днів.
Водночас в уряді мають визначити, як формуватимуться команди фахівців, які даватимуть рекомендації щодо облаштування робочого місця та розумного пристосування.
“Держава буде допомагати роботодавцю. Законопроєкт 5344-д, який уже діє, створив джерело наповнення Фонду захисту осіб з інвалідністю, кошти мають витрачатися майже виключно на переобладнання робочого місця і застосування розумного пристосування для людини”, – звернула увагу Галина Третьякова.
Роботодавці (зокрема, підприємства, організації, органи місцевого самоврядування) мають наповнювати фонд внеском, якщо на підприємстві не працевлаштовані люди з інвалідністю. За несплату внеску передбачено штраф у розмірі середньої заробітної плати на підприємстві. Кошти йдуть у Фонд захисту осіб з інвалідністю для фінансування переобладнання робочих місць.
Галина Третякова пояснила, що наразі подати заяву на компенсацію фактичних витрат за облаштування робочого місця роботодавці та ФОП можуть через портал “Дія” або в Центрі зайнятості за місцем провадження діяльності.
Вона висловила ідею створити в застосунку “Дія” реєстр переобладнаних робочих місць, щоб люди з інвалідністю могли дізнатися, де в їхньому регіоні є можливість такого працевлаштування.
Директор департаменту зайнятості Міністерства економіки Богдан Матвійчук зазначив, що наразі розширюється перелік людей, які можуть звернутися по облаштування робочого місця. Зокрема, додають третю групу інвалідності, людина не обов’язково повинна мати страховий стаж.
За його словами, важливо, щоб людину з інвалідністю під час працевлаштування супроводжував і роботодавець, і органи місцевого самоврядування – за прикладом, як працюють фахівці із супроводу ветеранів. Законопроєкт передбачає створення “єдиного вікна” від різних структур органів виконавчої влади, куди люди з інвалідністю зможуть звертатися щодо облаштування робочого місця.
Законопроєкт № 14389 сприяє виконанню міжнародних зобов’язань України
На Україну покладені зобов’язання погодити своє законодавство з європейськими стандартами. Одним з міжнародних зобов’язань є забезпечення права на розумне пристосування для людей з інвалідністю, звернула увагу виконавча директорка громадської спілки “Ліга Сильних” Дар’я Кукуріка:
“Відповідно до висновку Європейського комітету соціальних прав, що здійснює моніторинг за виконанням положень Європейської соціальної хартії, реалізація норм, які стосуються розумного пристосування, в Україні наразі є неефективною. Законопроєкт 14389 покликаний, щоб ці положення реально працювали”.
Законопроєкт розширює права людей з інвалідністю та посилює захист їхнього права на працевлаштування, звернула увагу міжнародна консультантка Ради Європи Моніка Смуш-Кулєша:
“Законопроєкт є прогресивним і сприяє виконанню зобов’язань України як у межах Конвенції про права осіб з інвалідністю, так і в системі правових норм Ради Європи. Водночас він має рамковий характер і потребує дуже ретельного впровадження і подальшого доопрацювання”.
Фото: “Ліга Сильних”Вона зауважила, що ефективність закону залежатиме від чіткості підзаконних актів, спроможності органів влади та формування послідовної практики дотримання прав.
Моніка Смуш-Кулєша визначила позитивні сторони законопроєкту. Зокрема, документ запроваджує чітке право на розумне пристосування на всіх етапах трудових відносин – з визначеними строками та можливістю використовувати адміністративні та судові засоби правового захисту. Також передбачається створення комплексної системи фінансової підтримки, включно з механізмами компенсації та грантами.
Серед виявлених прогалин документа – складність передбачених процедур та фрагментарність через залученість кількох органів. Це може впливати на своєчасність та доступність забезпечення розумного пристосування. Є ризик того, що формальні вимоги й жорсткі строки можуть по-різному впливати на окремі групи людей з інвалідністю.
Також є зауваження щодо фінансових механізмів – залежність від бюджетних асигнувань, недостатня координація між джерелами фінансування і потенційне непряме перекладання витрат на роботодавців.
Фото: “Ліга Сильних”Розумне пристосування має починатися з визначення індивідуальних потреб
Представниця Уповноваженого ВРУ з прав людини із соціальних та економічних прав Олена Колобродова звернула увагу, що розумне пристосування має починатися з визначення індивідуальних потреб людини:
“Важливим юридичним документом, де повинні бути визначені такі потреби, є індивідуальна програма реабілітації (ІПР). Законопроєкт № 14389 передбачає можливість підтвердити потребу в розумному пристосуванні для осіб з інвалідністю в індивідуальній програмі реабілітації”.
Результати моніторингів щодо дотримання прав осіб з інвалідністю на працю, які проводили співробітники Офісу Омбудсмана, засвідчили, що однією з основних проблем є визначення таких потреб на практиці.
“Законодавством наразі не визначено суб’єкта, відповідального за проведення оцінювання потреб особи з інвалідністю у сфері зайнятості та, відповідно, формування тої частини індивідуальної програми реабілітації. Також не врегульовано порядок такого оцінювання і механізм підготовки індивідуальних рекомендацій”.
Під час моніторингових візитів у п’яти областях України фахівці виявили проблеми з працевлаштуванням людей з інвалідністю за відсутності інформації в індивідуальній програмі реабілітації.
“Територіальні відділи Фонду соціального страхування осіб з інвалідністю нам заявляли, що в разі надання допомоги для працевлаштування людей з інвалідністю вони не можуть враховувати всі їхні потреби. Фонд зайнятості також зауважував, що в разі пошуку роботи та розумного облаштування вони не мають чітких підстав для виділення коштів на розумне пристосування та облаштування робочого місця”, – звернула увагу Олена Колобродова.
Фото: “Ліга Сильних”Водночас у Міністерстві охорони здоров’я зазначили, що експертні команди формують частину ІПР лише у сфері охорони здоров’я. У Мінекономіки також зауважували, що наразі не визначено структуру, яка б проводила оцінювання та формування відповідної частини ІПР у сфері зайнятості, звернула увагу представниця Омбудсмана.
“Ми рекомендуємо визначити відповідні суб’єкти, врегулювати процес оцінювання і визначення індивідуальних потреб людини у сфері зайнятості, передбачити механізми формування рекомендацій щодо необхідних умов праці”, – наголосила Олена Колобродова.
Радниця-уповноважена президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна розповіла про досвід розумного пристосування у Швейцарії. Спершу людина з інвалідністю знаходить робоче місце і визначає, чи воно їй подобається. Після цього оцінювання відбувається в прив’язці до конкретного робочого місця. Зокрема, як і скільки часу людина зможе там працювати, що треба налаштувати та яких компетенцій майбутньому працівнику ще бракує. На її думку, в Україні також варто визначити, які фахівці проводитимуть таке оцінювання.
