Гучні обшуки, тихі рішення: що залишилось від звинувачень у пособництві РФ проти детектива НАБУ
Те, як гучно звучать звинувачення, ще не говорить про переконливість доказів. Справа детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова, якого підозрюють у пособництві державі-агресору, за 14 місяців стала показовою історією про методи слідства, масштаби залучених ресурсів і те, наскільки непросто захищати права людини, коли їй протистоїть чи не уся міць правоохоронної системи.
Липень 2025 року. Десятки обшуків у співробітників НАБУ, затримання одного з керівників детективів, гучні заяви про російський слід в антикорупційному органі. Справа Руслана Магамедрасулова миттєво опинилася в центрі уваги країни.
Минуло 14 місяців. Магамедрасулов уже не в СІЗО, більшість оскаржених арештів майна скасовано, один із ключових свідків отримав виправдувальний вирок. А справа, яка починалася з гучних звинувачень, майже непомітно дійшла до стадії відкриття матеріалів захисту.
Я захищаю інтереси Руслана Магамедрасулова і за ці 14 місяців мала можливість спостерігати за цією справою зсередини. І якщо на початку розслідування гучність заяв правоохоронців вражала, то сьогодні куди більше вражає те, наскільки скромними виявилися його результати.
П’ять місяців підготовки. І раптом… невідкладний обшук
10 лютого 2025 року відбулася телефонна розмова, яка згодом стала одним із головних доказів у справі Руслана Магамедрасулова. А 21 липня, через п’ять місяців і одинадцять днів, правоохоронці прийшли з обшуками. Без ухвал суду. Пояснення – необхідність невідкладного порятунку майна.
З невідкладністю, щоправда, є нюанс. Частина 3 статті 233 КПК дозволяє проводити обшук без попереднього дозволу суду лише у виняткових випадках, зокрема коли потрібно терміново врятувати майно. Але погляньмо, як розвивалися події.
10 лютого – та сама телефонна розмова. За два місяці, 11 квітня – реєстрація кримінального провадження. 9 липня – висновок лінгвістичної експертизи. 19 липня – створення міжвідомчої слідчої групи. І нарешті 21 липня – “невідкладні” обшуки.
Тобто слідство мало місяці на підготовку, провело експертизу, сформувало слідчу групу. Але отримати дозвіл суду на обшук чомусь не встигло. Принаймні для захисту пояснення такої раптової невідкладності залишається непереконливим.
Не менш цікавим є те, що саме правоохоронці вирішили рятувати. Під час обшуків вилучали телефони, флешки, жорсткі диски, службові носії НАБУ, зокрема з інформацією про інші кримінальні провадження. Згодом під арешт потрапили навіть довідка про проходження служби, наказ про призначення на посаду та печатка детектива. Яким чином печатка чи наказ про призначення могли підтвердити пособництво державі-агресору? За весь час захист так і не почув переконливої аргументації.
І навряд чи можна оминути політичний контекст цих подій. Уже наступного дня після обшуків, 22 липня, Верховна Рада ухвалила закон, який суттєво розширював повноваження генерального прокурора щодо НАБУ і САП. Країною прокотилась хвиля протестів. І 31 липня парламент був змушений ухвалити новий закон, повернувши антикорупційним органам гарантії незалежності. На це знадобилося дев’ять днів.
А от наслідки обшуків, затримань та арештів, що припали на ті самі події, довелося оскаржувати ще багато місяців.
Читайте також: Підручник про те, як не має бути: рік судів у справах детективів НАБУ
107 правоохоронців на одну справу
42 прокурори, 65 слідчих ДБР і СБУ. Загалом 107 правоохоронців, залучених до розслідування справи одного детектива НАБУ. Серед прокурорів – навіть тодішній генеральний прокурор. Щоб оцінити масштаб: у березні 2025 року в усій Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі працювало 40 прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у понад тисячі проваджень.
На експертизи у справі Магамедрасулова вже витратили майже чверть мільйона гривень. Але питання не лише у грошах. Значна кількість призначених слідством досліджень фактично звузила можливості захисту: експертні установи, до яких ми могли б звернутися для проведення власних експертиз, уже були залучені стороною обвинувачення.
І поки над справою працювала така кількість правоохоронців, вона мала ще й медійне життя. СБУ публікувала аудіозаписи, висновки експертиз, скриншоти листувань. Паралельно в телеграмі тривала інформаційна кампанія проти антикорупційних органів. За даними дослідження руху “Люди з картонками”, опублікованого “Українською правдою”, лише за дев’ять місяців 2025 року в найбільших новинних телеграм-каналах з’явилося 268 публікацій про нібито зв’язки НАБУ та САП із Росією.
І тут є деталь, яка особисто мене вражає найбільше: поки матеріали слідства ставали надбанням громадськості, ми, адвокати, не мали доступу навіть до оригіналу аудіозапису, на якому ґрунтувалася підозра клієнту.
Від Дагестану до нової підозри
Починалося все зі звинувачень у пособництві країні-агресору РФ. За версією слідства, детектив НАБУ разом із батьком нібито готував продаж технічної коноплі до Дагестану. Одним із головних аргументів став висновок лінгвістичної експертизи телефонної розмови.
Але тут є принципова деталь. Лінгвістична експертиза аналізує зміст мовлення, проте сама по собі не встановлює особу співрозмовника й не підтверджує автентичність аудіозапису. А саме ці питання мають значення, коли на записі фактично будується підозра у пособництві державі-агресору.
Юсуф Мамешев, співрозмовник детектива, від початку наполягав: ішлося не про Дагестан, а про Узбекистан, де діє державна програма закупівлі технічної коноплі. Згодом уже сам Мамешев став фігурантом кримінального провадження через свої показання. У травні 2026 року суд його виправдав.
Тим часом у справі Магамедрасулова з’явилася ще одна підозра. 16 вересня 2025 року до початкового обвинувачення додали статтю 369-2 Кримінального кодексу – зловживання впливом. Цього разу підставою стали листування з вилучених телефонів, яким сторона обвинувачення надала власне трактування. Ми з ним категорично не погоджуємося.
Таким чином, за кілька місяців розслідування розширилося від телефонної розмови про можливий продаж технічної коноплі до нового епізоду, побудованого на листуванні. Але питання до первинних доказів, на яких ґрунтувалася найгучніша частина підозри, нікуди не зникли.
4,5 місяці у СІЗО і раптом… потреба в ізоляції “втратила актуальність”
Руслан Магамедрасулов провів під вартою 135 днів. Увесь цей час захист намагався домогтися перегляду запобіжного заходу. Апеляційні засідання неодноразово переносили, а скаргу на первинну ухвалу так і не розглянули до того, як сплив строк її дії та було ухвалено нове рішення про продовження тримання під вартою.
3 грудня 2025 року Київський апеляційний суд звільнив Магамедрасулова з-під варти просто в залі суду. А далі сталося те, що особисто мені запам’яталося не менше за саме звільнення.
Того ж дня Офіс генерального прокурора пояснив: потреба в ізоляції детектива від можливого впливу на свідків “втратила актуальність”. Мовляв, основні слідчі дії завершено, докази зібрано.
Для прокуратури це було поясненням зміни запобіжного заходу. Для нас – приводом знову згадати всі попередні місяці, протягом яких захист наполягав на відсутності підстав для тримання клієнта в СІЗО. Адже 135 днів – це чотири з половиною місяці життя людини, які неможливо повернути.
Спочатку арешт, потім розберемось в законності
Окрема історія – арешти майна. І саме тут, на мою думку, проявилася одна з найнебезпечніших практик у цьому провадженні. Коли правоохоронці проводять невідкладний обшук без попереднього дозволу суду, закон вимагає подальшого судового контролю. Окремо суд має перевірити законність і підстави арешту вилученого майна. Це різні процесуальні процедури, і кожна потребує належного обґрунтування.
У нашій справі послідовність мала інший вигляд: спочатку слідство домагалося арешту вилученого майна, а вже потім – судового дозволу на проведені обшуки.
До клопотань про арешт, за нашими матеріалами, не додавали ухвал про дозвіл на обшук. Також не пояснювали належним чином, яке саме доказове значення мають вилучені речі та чому необхідно обмежити право власності. Слідчі й прокурори на засідання не з’являлися, власника майна не викликали.
А тепер деталь, яка якнайкраще характеризує ситуацію. Копії ухвал про арешт майна надсилали за домашньою адресою Магамедрасулова. У той час, коли він перебував у слідчому ізоляторі. Тобто рішення формально надсилали, але людина, чиї права вони обмежували, фактично не могла їх отримати. Про ці арешти ми дізналися вже під час ознайомлення з матеріалами відповідних судових справ.
Уявімо, що такий підхід стає звичною практикою: майно вилучають, арештовують, власник про це не знає, а законність дій правоохоронців з’ясовуватимуть пізніше. Яким тоді буде реальний сенс судового контролю?
Ми оскаржували всі п’ять ухвал про арешт майна. Чотири з них Київський апеляційний суд скасував повністю або частково, погодившись із відповідними доводами захисту. І це, мабуть, найважливіше в цій частині історії. Процесуальні порушення, на яких ми наполягали, стали предметом оцінки апеляційного суду. Йдеться вже не лише про аргументи адвокатів, а про конкретні судові рішення.
Розслідування завершене. А що з доказами?
Сьогодні провадження перебуває на стадії відкриття матеріалів за статтею 290 КПК України. Здавалося б, слідство завершило свою роботу, докази зібрано, і тепер захист має можливість із ними ознайомитися.
Але не все так просто. Від самого початку нам обмежували як обсяг матеріалів, так і способи ознайомлення з ними. Кожне таке порушення ми фіксували. І досі, попри формальне відкриття матеріалів, захисту, за нашою оцінкою, не забезпечили доступу до всього їхнього обсягу. Є й інший момент. За 14 місяців розслідування, попри всі залучені ресурси та проведені експертизи, ми не побачили суттєво нових доказів порівняно з тими, на яких ґрунтувалася початкова підозра. В основі справи залишаються ті самі аудіозапис і листування. Принаймні з огляду на матеріали, до яких захист отримав доступ.
І ще одна обставина, про яку на тлі гучних звинувачень на адресу детектива згадують значно рідше. Понад рік ДБР розслідує можливе незаконне застосування сили під час обшуків 21 липня 2025 року. У цьому провадженні Руслан Магамедрасулов має статус потерпілого.
Наскільки нам відомо, жодному з учасників тих обшуків досі не повідомлено про підозру.
Доволі промовисто: розслідування щодо детектива вже дійшло до відкриття матеріалів, а розслідування обставин застосування сили до нього досі не призвело навіть до повідомлення учасникам обшуку про підозру.
І ще одна деталь
Підозру Руслану Магамедрасулову особисто підписав тодішній генеральний прокурор Руслан Кравченко. Через рік, у вересні 2026-го, його ім’я знову опинилося в центрі гучної історії, пов’язаної з НАБУ. Після обшуків антикорупційних органів у приміщеннях Офісу генерального прокурора в межах операції “Карфаген” Кравченко заявив, що підписав підозру вже директору НАБУ Семену Кривоносу. Щоправда, в НАБУ повідомили, що жодної підозри Кривоносу офіційно не вручали. А наступного дня, 15 вересня, Верховна Рада погодила звільнення самого Кравченка з посади генерального прокурора. Ось така хронологія. І навряд чи вона потребує додаткових коментарів.
Читайте також: “Телеграм-підозра” Кривоносу та її скасування: правовий аналіз порушень Кравченка й Офісу генпрокурора
Для адвоката захист у справі такого масштабу – це куди більше за протистояння процесуальним опонентам у суді. За стороною обвинувачення стоять десятки слідчих і прокурорів, адмінресурс та фактично необмежені можливості публічно представляти свою версію подій. У захисту таких ресурсів немає. Але є закон, процесуальні інструменти й обов’язок використати їх для захисту клієнта.
За 14 місяців нам вдалося домогтися скасування арештів майна, звільнення Руслана Магамедрасулова з-під варти. Один із ключових свідків у справі отримав виправдувальний вирок. Це конкретні результати роботи, за кожним із яких стоять місяці судових засідань, клопотань та оскаржень.
Попереду – судовий розгляд по суті. І саме там сторона обвинувачення повинна буде довести свої твердження належними та допустимими доказами, а не гучністю заяв чи кількістю залучених правоохоронців. Бо зрештою питання навіть не в тому, скільки ресурсів витратили на цю справу. Питання в тому, чи були вони використані для встановлення істини, чи, власне, для тиску на антикорупційні органи.
Наталя Морозова, адвокатка, старша юристка ARIO
