“Плівки Міндіча”: фігуранти, ймовірно, пропонували “відправити НАБУ на фронт”, бо з ним “складно домовитися”

В одному з епізодів, який датується 25 березня 2024 року, співрозмовники обговорювали ситуацію з посадовцем Кабінету Міністрів, який мав проблеми з декларацією і намагався заднім числом пояснити походження готівки. Один з учасників розмови, Олександр Цукерман, пояснив співрозмовнику, що з частиною правоохоронних органів можна домовитися, але з НАБУ це зробити значно складніше, тому радив шукати інші варіанти, зокрема через Національне агентство з питань запобігання корупції.

Інший діалог, який відбувся 25 квітня 2024 року, свідчить, що фігуранти помітили зовнішнє спостереження біля будинку Цукермана. Бізнесмен розповів, що попросив охоронця перевірити ситуацію, і той зафіксував автомобілі з людьми, які назвалися правоохоронцями. Як пояснює Железняк, з цієї розмови випливає, що частину зазначеної інформації могли передати самі працівники інших силових органів.

У цьому ж епізоді співрозмовники обговорювали ризики відеоспостереження. Цукерман попереджав, що камери можуть зафіксувати всі переміщення і що правоохоронці здатні отримати доступ до записів навіть через тривалий час. У відповідь інший учасник розмови запропонував лобіювати відправлення частини правоохоронців на фронт, а Цукерман висловив думку, що туди варто відправити й співробітників НАБУ.

Железняк зазначає, що ці розмови свідчать про страх фігурантів перед викриттям, і про те, що вони намагалися приховати місце розташування свого бекофісу.

У записі від 3 червня 2025 року фігуранти обговорювали затримання Тимура Міндіча і висловлювали сподівання, що його можуть звільнити під заставу. Один зі співрозмовників скаржився, що не може отримати необхідної допомоги від впливового державного органу, який вони називали “хірургічним відділенням”. Железняк пояснив, що під умовною назвою в розмові, ймовірно, мається на увазі Офіс президента, на підтримку якого розраховували учасники.

У подальших діалогах, датованих 5 червня 2025 року, співрозмовники обговорювали способи передання грошей так, щоб уникнути фіксації з боку НАБУ. Вони пропонували організувати передання під час руху автомобіля, без зупинень і зайвих контактів, щоб не залишати відеослідів.

Також у розмовах згадують, що один з фігурантів, якого називають “акробатом” (ймовірно, Василь Веселий, позаштатний радник правління державного Sense Bank), нервував через стеження: за ним, за їхніми словами, їздили кілька екіпажів. Учасники діалогу визнавали, що єдиним органом, який вони не контролюють, є НАБУ.

Підсумовуючи, Железняк робить кілька висновків. По-перше, фігуранти знали про розслідування НАБУ, але продовжували свою діяльність. По-друге, інші правоохоронні органи могли знати про ці розслідування і передавати інформацію про спостереження. По-третє, попри спроби впливати на ситуацію через політичні зв’язки, зокрема через Офіс президента, це не дало результату.

Він також зазначив, що спроба ліквідувати НАБУ і САП відбулася вже після цих подій і, на його думку, мала зрозумілу мотивацію, хоча й не була успішною.

Депутат анонсував продовження публікацій, у яких планує розповісти про роль журналістів і політиків, що протидіяли корупційним схемам і, за його словами, завадили реалізації низки масштабних оборудок.

Нагадаємо, результати дослідження “Корупція в Україні 2025: погляд та оцінки експертів” свідчать про те, що головна відповідальність за подолання корупції, на думку експертів, має лежати на антикорупційних органах. Найчастіше вони називають НАБУ (45%) і НАЗК (39%), тоді як Верховну Раду згадують 34%, а президента разом з його офісом – 30%. Порівняно з 2023 роком довіра до антикорупційних інституцій зросла, водночас роль президента в оцінках експертів зменшилася.