Втрачені можливості: як бюрократія і наказ МОН № 910 обмежують доступ до українських вишів

Торік Міністерство освіти і науки ухвалило наказ № 910 “Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача освіти”, який фактично обмежив право людей віком від 25 років поновлюватися на навчанні, а також переводитися до інших вишів. Це рішення викликало значний резонанс серед освітян, студентської спільноти та правозахисників, адже воно напряму зачіпає право на освіту та можливості для професійного розвитку.

Під час повномасштабної війни багато українців і українок вимушено перервали навчання. Частина людей виїхала за кордон, пішла до війська або змушена була залишити університет через складні життєві обставини. Але через запроваджені торік норми більшість із них уже не зможе повернутися до освітнього процесу.

Особливо вразливими до нових обмежень виявилися жінки. Якщо у випадку чоловіків аргументація МОН певною мірою пов’язана з мобілізаційними процесами, то поширення аналогічних правил на жінок видається незрозумілим і дискримінаційним, адже відновлення права на навчання є одним із ключових чинників повернення українських громадянок з-за кордону та їхнього подальшого залучення до відбудови країни.

У цьому матеріалі ZMINA дослідила, що саме передбачає цей наказ, як він впливає на жінок і чоловіків, а також які наслідки для суспільства може мати його реалізація.

Фото: iStock

Суть наказу

Станом на 2025 рік для здобувачів третього рівня вищої освіти – тобто аспірантів – діють такі правила, затверджені Міністерством освіти і науки України:

• Денна форма навчання доступна лише за державним замовленням. З 2024 року денна форма аспірантури фінансується тільки з державного бюджету, контрактне навчання на денній формі не передбачено.
• Збільшилася кількість місць за державним замовленням. Так, у порівнянні з 2023 роком 2024-го кількість місць в аспірантуру збільшилася вдвічі (з традиційних 3200 до 7000), 2025-го на аспірантуру було виділено 6800 місць. На переконання МОН, у такий спосіб кількість реальних аспірантів, які насправді бажають здійснювати наукову роботу і розвиватися в аспірантурі, має бути забезпечена.
• Переведення на денну форму з інших заборонено. З 2024 року не можна переводитись із заочної чи вечірньої форми на денну.
• Контрактне навчання можливе тільки на заочній або вечірній формах. Вони не дають відстрочення від мобілізації, тому залишаються відкритими для контрактників. У деяких вишах вечірня форма також може фінансуватися коштом державного замовлення.

Наказ № 910 також встановлює тимчасові обмеження на період дії правового режиму воєнного стану. Він стосується вступу на аспірантуру, на контрактну форму, переведення та поновлення на навчанні в закладах вищої та фахової передвищої освіти.

Головна зміна полягає в тому, що для осіб, старших за 25 років, значно обмежуються можливості повернення на денну або дуальну форму навчання. Тобто ні чоловіки, ні жінки, які досягли цього віку, у загальних випадках не можуть:

• перевестися на денну або дуальну форму навчання з інших форм здобуття освіти;
• поновитися на денній або дуальній формі навчання.

Наказ передбачає винятки для згаданої вище заборони. Тобто перевестися на денну або дуальну форму навчання або поновитися після 25 років можуть лише:

• військовослужбовці, звільнені зі служби після 24 лютого 2022 року;
• іноземці та особи без громадянства (за наявності визнаного документа про освіту та академічної довідки);
• ті, хто переривав навчання через вагітність, пологи або догляд за дитиною;
• ті, хто мав академічну відпустку через медичні показання, сімейні обставини або участь у програмах академічної мобільності;
• студенти медичних та фармацевтичних спеціальностей;
• курсанти та студенти військових навчальних закладів;
• ті, хто розпочав навчання за кордоном і повернувся до України.

Окремо наказ визначає можливість для аспірантів, які не встигли захистити дисертацію, повернутися на навчання на строк до дев’яти місяців. Але і тут є обмеження: лише на заочну або вечірню форму й лише за власні кошти. Тобто підтримка з боку держави в таких випадках не передбачена.

Прикметно й те, що наказ прямо забороняє поновлення за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями, зокрема для молодших спеціалістів і спеціалістів. Це означає, що частина здобувачів освіти взагалі втратила шанс повернутися до навчання, незалежно від віку чи обставин.

У МОН заявляли, що цьогорічна вступна кампанія до українських університетів зроблена “недружньою до ухилянтів”, тобто тих, хто намагається використовувати навчання для уникнення мобілізації. Гендиректор Директорату вищої освіти Олег Шаров зазначав, що на перебіг вступної кампанії вплинули війна, внутрішня та зовнішня міграція українців, а також державна політика.

Але навіть з урахуванням цієї аргументації очевидно, що наказ № 910 обмежує право на освіту й для тих громадян, які наразі не є військовозобов’язаними, зокрема жінок. 

Верховенство права в дії: суд та Державна регуляторна служба визнають незаконним наказ МОН № 910

У травні 2025 року Київський окружний адміністративний суд визнав протиправним та нечинним наказ Міністерства освіти і науки № 910. Рішення суду стосувалося норм указу про вступ та поновлення на навчанні в аспірантурі за контрактом, які фактично обмежують право здобувати освіту для тих, хто навчався на платній основі на денній формі.

Торік МОН аргументувало наказ необхідністю запобігання використанню аспірантури як “інструменту уникнення мобілізації”. Заборона не стосувалася лише окремих заброньованих чоловіків, наприклад учасників грантових донорських програм.

Справу до суду подала жінка, яка після отримання ступеня магістерки права прагнула продовжити навчання на третьому освітньо-науковому рівні – здобути ступінь докторки філософії, але через нововведення не могла навчатися за власні кошти на денній основі. 

Позивачка наголосила, що має конституційне та міжнародно визнане право на освіту, яке не може обмежуватися рішеннями МОН, а також зазначила про порушення порядку ухвалення наказу.

Суд звернув увагу на формальні порушення: наказ набрав чинності лише 25 червня 2024 року, тоді як умови приймання на навчання на 2024 рік мали бути оприлюднені не пізніше ніж 15 жовтня 2023 року. Таке затримування суперечить статтям 44, 57, 58 та 64 Конституції України та порушує принцип правової визначеності.

Крім того, суд підкреслив, що МОН не провело обов’язкового громадського обговорення проєкту наказу, як того вимагають закони про освіту та державну регуляторну політику. Відсутність консультацій із громадськістю та несвоєчасне оприлюднення документа роблять його ухвалення незаконним.

Рішення суду підтверджує, що наказ № 910 є нормативно-правовим і регуляторним актом, який поширювався на державні та приватні заклади освіти, регулюючи господарські та адміністративні відносини щодо здобуття освіти за кошти фізичних та юридичних осіб. Проте порушення процедури ухвалення та оприлюднення документа нібито скасувало його юридичну силу.

Отже, права аспірантів на поновлення та вступ на навчання за контрактом мали б бути відновлені. Рішення суду мало набрати чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги – її могли подати впродовж 30 днів. У разі відсутності оскарження наказ МОН № 910 мав втратити силу, а законні умови вступу на 2024 рік залишилися б чинними, як передбачено Конституцією та законами України.

Утім, міністерство подало апеляцію, тому рішення суду не набрало законної сили, і апеляційний розгляд триває донині. 

Крім того, відомо, що в липні Державна регуляторна служба (ДРС) рекомендувала Міністерству юстиції визнати протизаконними накази МОН № 909 та 910, які забороняють вступ на контрактну денну форму навчання в аспірантуру. 

Накази спричинили обурення громадських організацій, які стверджували, що обмеження порушують Конституцію, закони України та міжнародні договори. ДРС зазначила, що заборона приймання заяв обмежує право на освіту, дискримінує студентів та загрожує втратами позабюджетного фінансування вишів, а також скороченням науково-педагогічного складу.

Крім того, там також наголосили на відсутності належного громадського обговорення проєктів наказів, що суперечить принципам прозорості.

Однак Міністерство юстиції відхилило рекомендації ДРС, пояснивши, що служба не навела підстав, передбачених законом. Тож накази МОН залишаються чинними, а обмеження для аспірантів не скасовано.

Юридичні пастки воєнного часу

Для багатьох українських жінок, які прагнуть продовжити навчання в закладах освіти, вступити в аспірантуру за кошти фізичних чи юридичних осіб, державне регулювання обернулося серйозними перепонами. На перший погляд, накази Міністерства освіти і науки України мали на меті впорядкувати вступні процеси під час воєнного стану та нівелювати ухилення від мобілізації через освіту, але на практиці вони обмежили можливості для тих, хто не встиг повною мірою реалізувати свій освітній потенціал і кого мобілізаційний обов’язок не стосується, зокрема жінок. Про ці проблеми та їхні наслідки для українських студенток розповіла правозахисниця та доцентка Львівської національної академії мистецтв, докторка економічних наук Олеся Дацко.

За її словами, накази МОН давно стали правовстановлювальними документами, хоча права та обов’язки можуть визначатися лише Конституцією та законами України. 

МОН, як стверджує Олеся Дацко, має пропагувати освіченість та захищеність прав пріоритетно, але зараз є одним з органів, який відверто порушує такі права, зловживаючи владою. Право на освіту має бути гарантоване всім громадянам і не може обмежуватися рішеннями цього міністерства.

“Обмеження, введені, зокрема, наказом МОН № 910 від 24.06.2024, суперечать міжнародним стандартам захисту прав людини, Декларації прав людини, Європейській конвенції з прав людини та іншим нормативним актам, які прямо гарантують доступ до вищої освіти. Крім того, такі дії порушують умови Угоди про асоціацію з ЄС, яка передбачає сприяння розвитку освітнього ринку та підтримку рівних можливостей”, – зауважила вона.

Олеся Дацко. Фото: Адріана Довга

Дацко навела конкретні приклади. Це жінки, які через війну виїхали за кордон, а тепер повертаються і хочуть відновити навчання. Або ті, хто вимушено залишив навчання під час повномасштабного вторгнення й зараз прагне поновитися в закладах освіти. Проте після досягнення 25 років університети змушені відмовляти таким студенткам. Причина – наказ МОН № 910 від 24 червня 2024 року. 

Експертка зауважила, що відмова в поновленні на навчанні ґрунтується на відверто дискримінаційних критеріях – віці та статі. Вона підкреслила, що якщо для чоловіків такі обмеження пояснюють воєнним станом, то застосування їх до жінок, які не підлягають мобілізації, видається нелогічним.

“Багато наших співвітчизниць покинули Україну під час повномасштабного вторгнення, багато кинули навчання через переселення і зараз багато з них могли б повернутися і хочуть поновитися на навчанні. Але держава унеможливлює їхнє поновлення чи переведення, якщо їхній вік перевищує 25 років. Виходить, що держава фактично стимулює відтік жінок за кордон, створюючи бар’єри в реалізації їхнього права на розвиток, даючи зрозуміти, що тут вони державі не потрібні. Причому без жодних логічних чи юридичних підстав”, – пояснила науковиця.

На її думку, обмеження права на освіту під час війни потребує чіткої аргументації, якої нині немає. В умовах воєнного стану держава може призупиняти деякі права, але вона зобов’язана пояснити, чому не може гарантувати доступ до вищої освіти. 

Правозахисниця також наголосила на психологічних і соціальних наслідках таких рішень. В умовах стресу та тривоги, що панує в Україні, відмова в поновленні навчання для жінок може стати каталізатором депресії, втрати мотивації та неможливості самореалізації. 

Крім того, відсутність належного громадського обговорення наказів МОН, оцінки регуляторного впливу таких наказів, а також бюрократичні перепони під час поновлення навчання свідчать про системну проблему. 

“Вони фактично скорочують потенціал українського інтелекту. На мою думку, це не випадковість, а наслідок політики, яка очевидно підриває національну безпеку”, – резюмувала Дацко, закликавши до прозорого та справедливого врегулювання доступу до освіти.

Заблоковане навчання: студентка проти бар’єрів МОН та ЄДЕБО

Ситуація з обмеженням доступу до вищої освіти в Україні набирає нових обертів, демонструючи, як технічні та адміністративні бар’єри можуть фактично перешкоджати реалізації конституційних прав студентів. Особливо гостро ця проблема стосується тих, хто намагається продовжити навчання після перерви або змінити заклад освіти – часто через життєві обставини, пов’язані з війною та вимушеною міграцією.

Студентка одного з прикарпатських вишів Тетяна Федорич звернулася до Омбудсмана, оскільки її спробу переведення з одного закладу освіти до іншого заблокували через технічні обмеження в ЄДЕБО і та наказ МОН № 910.

Тетяна Федорич

У скарзі Тетяна зазначила, що навчалася в Косівському державному інституті прикладного мистецтва на заочній формі та подала заяву на переведення до Львівської національної академії мистецтв на освітню програму “Менеджмент мистецтва” на таку саму форму навчання. Проте їй відмовили в переведенні, пославшись на положення наказу № 910 та технічні обмеження, які блокують поновлення та переведення осіб, старших за 25 років. Адміністратор ЄДЕБО підтвердив, що система унеможливлює такі дії незалежно від статі студента.

Дівчина переконана, що ці обмеження є неправомірними й становлять дискримінацію за віком та гендерною ознакою. У скарзі вона зазначила, що наказ № 910 суперечить Конституції України, Закону “Про вищу освіту” та навіть іншим підзаконним актам МОН, зокрема чинному наказу № 134 від 07.02.2024 про порядок переведення, поновлення та відрахування студентів.

Вона попросила Омбудсмана невідкладно вжити заходів для:

• припинення порушення її права на вільний вибір освітньої програми й закладу освіти та забезпечення можливості переведення на обрану програму в ЛНАМ;
• скасування наказу № 910 як протиправного та неконституційного;
• запобігання подальшому порушенню прав здобувачів вищої освіти з боку МОН та державного підприємства  “Інфоресурс” (технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти).

“Мій вік не надто великий, тому ніколи б не могла подумати, що у 27 років зіткнуся з такими барʼєрами. Втрата шансу отримати бажану освіту означає для мене неможливість здобути бажаний рівень знань, навичок та кваліфікації, що призводить до обмеження майбутніх професійних перспектив та особистісного розвитку”, – зауважила Тетяна в коментарі ZMINA. 

У скарзі вона також додала документи на підтвердження заяви про переведення. 

Варто окремо наголосити, що у випадку Тетяни Федорич відмова в переведенні до іншого вишу виходить навіть за межі дії наказу № 910. 

Адже обмеження наказу стосуються лише денних та дуальних форм навчання: переведення та поновлення на цих формах для осіб, старших за 25 років, заборонено, якщо вони не потрапляють до визначених винятків. Тим часом заочна та вечірня форми контрактної освіти залишаються доступними для всіх. 

Однак, як підтвердила ZMINA Олеся Дацко, попри вищезгадані норми наказу наразі система ЄДЕБО блокує переведення й поновлення всіх осіб, старших за 25 років, незалежно від статі та форми освіти, на яку переводиться або поновлюється людина. 

ОНОВЛЕНО 30 вересня: Попри попередні обмеження, система ЄДЕБО зрештою все ж дозволила відрахувати Тетяну з її попереднього вишу й поновити на навчання у Львівській національній академії мистецтв.

Виклик для прав людини та майбутнього науки

Освітяни переконані: питання обмежень на переведення та поновлення студентів після 25 років вимагає термінового перегляду, адже воно зачіпає конституційні права на освіту та вільний вибір професійного шляху. Технічні та адміністративні бар’єри створюють прецедент, коли держава фактично визначає, хто може реалізовувати свої освітні амбіції, а хто – ні, замість того щоб забезпечувати рівний доступ до знань для українців.

Збереження чинних обмежень загрожує не лише окремим студентам, а й системі вищої освіти загалом. Воно стимулює відтік талановитих молодих фахівців за кордон, уповільнює розвиток науки та культури, а також підриває мотивацію здобувачів вищої освіти залишатись активними учасниками академічного середовища.

Ситуація потребує широкої суспільної дискусії та уваги міжнародних інституцій, які можуть сприяти не лише моніторингу, а й рекомендаціям для державних органів щодо скасування дискримінаційних норм і впровадження механізмів справедливого доступу до освіти для всіх громадян – без винятків.