ЄСПЛ оголосив рішення в справі “Україна та Нідерланди проти Росії”: чому це важливо та що далі

Велика Палата Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) 9 липня 2025 року оголосила рішення по суті в справі “Україна та Нідерланди проти Росії” за заявами № 8019/16, 43800/14, 28525/20 та № 11055/22. Судді задовольнили майже всі скарги українського уряду.

У Міністерстві юстиції України наголосили, що ця справа є найбільшою з міждержавних, поданих проти Російської Федерації до ЄСПЛ, адже стосується тривалого періоду та безпрецедентно масштабних порушень прав людини – від початку російської агресії 2014 року та під час повномасштабного вторгнення з 2022-го.

Рішення в цій справі правозахисники та юристи назвали “історичним”, пояснюючи тим, що воно є всеосяжним правовим документом, який обʼєднує численні звинувачення в єдину постанову вищого органу з прав людини в Європі. І це не фрагментарне засудження, а цілісне визначення відповідальності держави за злочини.

ZMINA розповідає, які саме порушення прав людини констатував ЄСПЛ та які наслідки це рішення матиме для країни-агресора та потерпілих у справі. 

Міждержавні справи “Україна про Російської Федерації” в ЄСПЛ

“Україна та Нідерланди проти Росії”: ключові висновки рішення ЄСПЛ 

За 10 років роботи над цією справою Міністерство юстиції зібрало та подано до ЄСПЛ великі масиви доказів – матеріали розслідувань національних правоохоронних органів, дослідження міжнародних та українських неурядових організацій, матеріали журналістів та їхні розслідування, розвідувальна інформація та матеріали, надані військовими, дані OSINT, фото- та відеодокази, а також власноруч зібрані свідчення потерпілих та свідків злочинів Росії.

Після тривалого розгляду судді ЄСПЛ визнали Російську Федерацію відповідальною за широкомасштабні порушення прав людини, які виникли внаслідок російської агресії проти України з 2014 року, що є порушенням Європейської конвенції про права людини. Ці порушення охоплюють період понад вісім років.

Ключовим моментом є висновок суду про те, що Росія здійснювала ефективний контроль над окремими районами Сходу України починаючи з 11 травня 2014 року. Суд визнав, що цей контроль здійснювався у вигляді військової присутності Росії та її військової, політичної та економічної підтримки збройних груп на місцях.

Таке визначення має вирішальне значення, вважають правозахисники, оскільки значно розширює сферу відповідальності РФ за дії проксі-сил на Донбасі, що передували повномасштабному вторгненню. Водночас воно встановлює прецедент того, як державу можна притягти до відповідальності за порушення прав людини на теренах, на які вони впливають, навіть без прямої анексії.

У своєму рішенні ЄСПЛ детально описав масштабні й взаємопов’язані практики незаконних дій з боку російських збройних сил, окупаційних адміністрацій та підтримуваних Росією збройних угруповань. Суд наголосив, що ці порушення були не поодинокими, а мали систематичний характер і часто здійснювалися як частина так званої адміністративної практики, що вказує на їхню регулярність і організованість.

Серед виявлених судом порушень, зокрема, такі: 

• Невибіркові військові напади та жертви серед цивільного населення – суд визнав Росію відповідальною за невибіркові військові напади, зокрема спрямовані на житлові райони та цивільну інфраструктуру, що призвело до масових смертей, поранень та руйнування майна.
• Позасудові страти, тортури та нелюдське поводження – ЄСПЛ встановив відповідальність Росії за позасудові страти та тортури, зокрема за використання зґвалтування як зброї війни, а також за інші форми нелюдського поводження, що принижують гідність. Суд переконаний, що сексуальне насильство та зґвалтування застосовувалися російськими військовими в Україні після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року як частина військової стратегії задля дегуманізації, приниження та підриву морального духу українського населення.
• Незаконні та довільні затримання – у рішенні суду визнали адміністративну практику незаконних та довільних затримань цивільних осіб, часто без будь-якої правової підстави чи базових процесуальних гарантій, на окупованих територіях.
• Залякування та переслідування журналістів і релігійних груп – ЄСПЛ виявив докази залякування та переслідування, спрямованих проти журналістів та різних релігійних груп.
• Мародерство, знищення приватної власності та примусові переміщення – суд поклав на РФ відповідальність за широкомасштабне мародерство та знищення приватної власності, а також за необґрунтоване переміщення цивільних осіб, зокрема за допомогою так званих фільтраційних заходів.
• Викрадення та депортація українських дітей до Росії – особливо серйозним висновком стало “організоване переміщення дітей до Росії” та їхнє незаконне всиновлення, визнане “адміністративною практикою”, що суперечить Конвенції з прав людини. 

Важливим аспектом рішення ЄСПЛ є визнання зґвалтування як засобу ведення війни та примусового переміщення українських дітей до Росії як елементів систематичної адміністративної практики. Суд дійшов висновку, що ці дії були частиною цілеспрямованої державної політики Російської Федерації. Це створює вагому доказову базу для майбутніх міжнародних процесів щодо злочинів проти людяності або геноциду, адже свідчить не про окремі випадки, а про наявність наміру та широкомасштабного застосування таких практик на державному рівні.

Бойовики проросійських терористичних угруповань на місці падіння літака рейсу МН17 Малайзійських авіаліній на Донбасі 2014 року. Джерело: Цензор.Нет

Водночас суд однозначно визнав Росію відповідальною за порушення права на життя внаслідок катастрофи рейсу MH17 у липні 2014 року, де серед загиблих були й громадяни Нідерландів.

Судді визнали, що ракету, яка збила лайнер, випустили із зенітно-ракетного комплексу “Бук” на Сході України без перевірки або гарантування безпеки життів пасажирів на борту, що свідчить про “зневажливе ставлення до цивільних осіб”. Також Росію визнали відповідальною за небажання співпрацювати та перешкоджання міжнародним зусиллям щодо встановлення істини, що посилило страждання родичів жертв.

Ще раніше, у травні 2025 року, Рада Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) встановила, що Росія не виконала своїх зобовʼязань щодо Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чиказька конвенція), яка забороняє застосування зброї проти цивільних повітряних суден у польоті, щодо катастрофи рейсу MH17. Це додатково підтверджує висновки ЄСПЛ.

Наслідки для індивідуальних заяв проти Росії до ЄСПЛ

Це рішення має особливе значення, адже відкриває шлях для розгляду майже 10 тисяч індивідуальних заяв українців проти Росії в ЄСПЛ, які тривалий час очікували на вирішення в межах міждержавної справи. Воно встановлює правову основу, на яку можуть спиратись окремі заявники, що потенційно сприятиме прискоренню розгляду їхніх позовів завдяки визнанню системної відповідальності Росії за порушення прав людини.

Водночас рішення суттєво посилює механізми міжнародної відповідальності, безпосередньо встановлюючи провину Росії за масштабні порушення прав людини та трагедію MH17.

Правозахисники переконані, що воно посилює міжнародне право у сфері прав людини та закладає життєво необхідну правову базу для забезпечення справедливості, компенсації та відповідальності перед жертвами конфлікту в Україні. Крім того, демонструє ключову роль міжнародних трибуналів, зокрема ЄСПЛ, у підтримці верховенства права і захисті прав людини в умовах збройних конфліктів.

Компенсація збитків та інші рішення

У ЄСПЛ встановили, що питання компенсації ще не готове до розвʼязання. Проте там зазначили, що будь-яке майбутнє присудження компенсації Україні має враховувати створення Реєстру збитків Радою Європи та поточні обговорення щодо майбутнього компенсаційного механізму. Суд також вирішив відокремити подальший розгляд справи щодо збиття рейсу MH17 від решти міждержавної справи.

Водночас у цій справі ЄСПЛ визнав, що Російська Федерація:

• має без зволікань звільнити або безпечно повернути всіх осіб, позбавлених волі на окупованих територіях України з порушенням статті 5 конвенції до 16 вересня 2022 року, які досі перебувають під контролем російської влади;
• зобов’язана співпрацювати у створенні міжнародного незалежного механізму для якнайшвидшого встановлення особи кожної дитини, переміщеної з України до РФ або на підконтрольні Росії території до 16 вересня 2022 року, з урахуванням найкращих інтересів дитини, а також для відновлення контакту цих дітей із живими родичами чи законними опікунами та безпечного возз’єднання з родинами чи опікунами.

Рішення ухвалено. Що далі? 

Адвокат і правозахисник Сергій Заєць, коментуючи рішення ЄСПЛ для видання ZMINA, наголосив, що перспективи справи змінювалися з часом.

“Вона охоплює весь період з початку російської агресії у 2014 році до припинення перебування Росії під юрисдикцією ЄСПЛ 16 вересня 2022 року. Очевидно, що в різні періоди перспективи справи сприймалися по-різному. У 2014 році в міжнародних оцінках не звучало слів “агресія” або “окупація”, свою причетність до війни на Донбасі Росія вміло заперечувала. Та й сама Україна не те що не розривала дипломатичні відносини, але й продовжувала економічну співпрацю з РФ. Тому у 2014 році, коли до суду потрапили перші частини цієї великої справи, треба було бути значно більшим оптимістом в оцінюванні перспектив, ніж після 2022 року”, – пояснив він. 

Сергій Заєць. Фото: Валерія Мезенцева / euneighbourseast.eu

До того ж існувала ймовірність, що Росія уникне відповідальності, посилаючись на військові обставини, як це сталося в справі “Грузія проти Росії (ІІ)”, рішення в якій ЄСПЛ ухвалив на початку 2021 року. Тоді був ризик поширення грузинського прецеденту на оцінювання російського вторгнення до України й уникнення РФ відповідальності просто через висновок про відсутність так званого ефективного контролю над окремими територіями, де відбувалися бойові дії. Проте, як зазначив Заєць, цей прецедент подолали.

Український юрист і науковець, суддя Європейського суду з прав людини Микола Гнатовський зауважив, що рішення в справі “Україна і Нідерланди проти Росії” важливе навіть попри те, що РФ не виконує рішень ЄСПЛ.

Микола Гнатовський. Джерело: фейсбук-сторінка Миколи Гнатовського

По-перше, рішення створює незаперечну юридичну базу для притягнення Росії до міжнародно-правової відповідальності. ЄСПЛ – єдиний міжнародний суд з відповідною юрисдикцією, і він офіційно встановив, що Росія здійснювала ефективний контроль над окупованими територіями Сходу України з 2014 року та є відповідальною за найтяжчі порушення прав людини і до широкомасштабного вторгнення, і на ще масовішому рівні після нього.

“Те, що заяви України підтримали ще 26 держав – членів Ради Європи, а суд ухвалив рішення за всіма розглянутими скаргами одностайно, свідчить про беззаперечність встановлених фактів та їхньої юридичної оцінки”, – підкреслив Гнатовський.

По-друге, це остаточний юридичний документ, який руйнує брехню держави-агресора, переконаний суддя ЄСПЛ. Він відкидає пропагандистський туман і розглядає події 2014–2022 років з позиції жертв масових порушень прав людини. Суд називає речі своїми іменами, оцінюючи дії Росії в контексті спланованої спроби знищити Україну як суверенну державу.

По-третє, це важливий внесок у майбутнє, засноване на праві. Рішення дає вичерпну оцінку систематичному ігноруванню Росією основоположних норм міжнародного права: заборони агресії, поваги до прав людини та правил ведення війни.

“Це важливий прецедент для сучасного світу, де війна, на жаль, стала реальністю”, – сказав Гнатовський.

Суддя вважає, що рішення ЄСПЛ закладає основу для подальшого виконання в майбутньому.

“Питання відповідальності Росії тепер зафіксовано юридично, його неможливо скасувати чи “забалакати”. Виконання – це лише питання часу, як і перемога права, добра і справедливості. Це рішення є обов’язковим не лише для сторін у справі, а й для всіх європейських держав. Воно стане фундаментом для майбутнього міжнародного правопорядку в Європі та встановлення справедливого миру”, – зазначив він.

Говорячи про те, як та чи буде виконуватися рішення ЄСПЛ у вказаній справі, Сергій Заєць зазначив, що жодна подія не може розглядатись у відриві від інших.

“Йдеться радше про плин взаємоповʼязаних дій і рішень, які загалом визначають, куди ми рухаємося. Якщо розглядати це рішення ізольовано і з позицій тут і зараз, то може здатися, що йдеться про мистецтво заради мистецтва. Проте в довгостроковій перспективі й з урахуванням інших подій це має вигляд ще одного каменя у фундамент в’язниці для Путіна. Це рішення в комплексі з багатьма іншими поступово визначає напрямок історії, створює підстави для радикальніших рішень згодом і звужує можливості для виправдання Росії”, – пояснив адвокат. 

Зі свого боку Микола Гнатовський наголосив на тому, що для ЄСПЛ тепер відкрита можливість для оперативного розгляду тисяч індивідуальних скарг, які стосуються збройного конфлікту між Росією та Україною з 2014 до 2022 року.

Він пояснив, що на рівні міждержавних справ (далі – окремо “Україна проти Росії” та “Нідерланди проти Росії”) процес переходить на етап визначення сум компенсацій (“справедливої сатисфакції” за статтею 41 ЄКПЛ), під час якого, як указала Велика палата ЄСПЛ, має враховуватися робота Реєстру збитків та майбутнього компенсаційного механізму.

“Варто спостерігати й за паралельними процесами в площині індивідуальної кримінальної відповідальності – МКС та Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України”, – сказав Гнатовський. 

Суддя окремо відзначив, що ЄСПЛ визнав дії Росії в Україні безпрецедентними в історії Ради Європи. На думку суду, характер і масштаб насильства, а також заяви керівництва держави-відповідача щодо державності України, її незалежності та самого права на існування становлять загрозу мирному співіснуванню в Європі та спрямовані на підрив основ демократії, на яких засновані Рада Європи та її держави-члени.

У жодному з попередніх конфліктів, які розглядав суд, не було настільки одностайного засудження з боку міжнародної спільноти кричущої зневаги держави-відповідача до засад міжнародного правопорядку, встановленого після Другої світової війни, а також настільки чітких заходів, вжитих Радою Європи для санкціонування неповаги цієї держави до основоположних цінностей Ради Європи: миру, а також – не менш важливо – людського життя, гідності та прав особи, гарантованих конвенцією, наголосив Гнатовський.