“Один з етапів виховання”: херсонський посадовець розповів про тортури в російському полоні
Начальник управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) Херсонської міської ради Ростислав Маршак пробув у полоні росіян 52 доби. За цей час до нього та його співкамерників застосовувалися фізичні та психологічні тортури.
Історія Ростислава розповідається в сюжеті “Радіо Свобода”.
Камера, де перебував Ростислав Маршак. Скриншот з відеоРостислава Маршака затримали на День Конституції (28 червня), коли він ішов містом. Його арештували й привезли до в’язниці, де він перебував 52 доби.
ZMINA повідомляла, що наприкінці червня разом з мером Херсона росіяни викрали ще п’ятьох посадовців міськради, серед яких був і Ростислав Маршак.
За його словами, у росіян був “стандартний набір” звинувачень у тому, що затримані є агентами або ЗСУ, або СБУ і передавали туди дані. До Маршака були питання, чому він не йде працювати в окупаційну адміністрацію Херсона.
У камері перебувало вісім людей: троє чоловіків були на “нарах”, один спав на підлозі.
“Катували струмом, били кийками, били боксерськими рукавичками. Були молоді хлопці (арештовані. – Ред.) по 19–20 років, які погано ходили після побиття”, – розповів Ростислав.
За його словами, хлопця приблизно 19 років змусили повністю зняти одежу, і він мав повзти по-пластунськи килимом, а на нього зверху сів російський солдат. Килим був досить ребристим, тому цей хлопець зідрав на собі практично всю шкіру з рук, живота, ніг. А через те, що в камері вологе повітря, воно довго не заживало.
“Це був один з етапів “виховання”. Це було доволі часто така норма”, – пояснює він.
“До камери прийшов хлопець, і він був увесь мокрий: його обливали водою і підключали до нього струм – так званий телефон, який крутиш, і сила струму проходить через людину. Це дуже болюче, але не залишає слідів”, – згадав Ростислав.
За його словами, з боку російських військових на полонених чинився психологічний тиск: змусили вивчити гімн Росії та співати його. На кожне відкриття дверей уся камера мала кричати “Слава Росії” та “Слава Путіну”, якщо хтось цього не робив, то “відповідала” вся камера.
Також лякали тим, що привезуть до в’язниці близьких та рідних, що вони так само сидітимуть у камері.
Допити проводили працівники ФСБ, а “охороняла” Росгвардія – хлопці 18–22 років. Також Маршак розповів, що вночі охоронці тюрми влаштовували оргії: “це було чутно”. Чи привозили когось для цього і хто саме в них брав участь, він не знає.
“Відпустили 17 серпня. Змусили підписати папір, що я не маю ніяких претензій до мого тримання, що я не буду розголошувати, з ким я сидів, що я тут бачив, про що мене допитували. Сказали, що мене знайдуть, щоб я давав інтерв’ю якесь російському телебаченню. І щоб я виходив до них на роботу. З цим мене відпустили”, – розповів Ростислав Маршак.
Нагадаємо, у звільненому від росіян Херсоні вже почали затримувати персонал окупаційної колонії та СІЗО. До прикладу, довічне загрожує трьом працівникам ізолятора, які носили Z-нашивки на роботі та утримували полонених. 20 грудня Офісі генерального прокурора повідомив, що в Херсоні затримали ще двох працівників пенітенціарної служби, яким за підозрою в держзраді загрожує довічне.
Іншому працівнику СІЗО, який працював на росіян, також повідомили про підозру в держзраді. Слідчі кажуть, що він удав, ніби не бачить утечі в’язнів у день звільнення Херсона, і не зробив нічого, щоб запобігти цьому.
Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує випадки тортур, скоєних під час російської збройної агресії проти України.
Якщо ви стали потерпілим або свідком тортур, залиште інформацію про себе у формі за або ж напишіть на електронну адресу oh@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.
Отримана інформація буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Міжнародного кримінального суду, Європейського суду з прав людини тощо для розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні.
