Це не погіршені умови, це – звичайні умови. Як система нормалізує неналежне поводження в СІЗО
Нещодавно у публічному просторі знову з’явилася інформація про неналежні умови утримання в Київському слідчому ізоляторі. Цього разу в зв’язку з триманням під вартою детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова. За даними прокурора САП, звинувачений у корупції Герман Галущенко під час перебування на посаді міністра юстиції отримав прохання від СБУ створити нестерпні умови в СІЗО для затриманого детектива (зокрема безоплатну камеру з неприємними сусідами), на що Галущенко нібито відповів згодою. Тоді ж, коментуючи для медіа цю ситуацію та оприлюднені фото камери, заступник міністра юстиції Євген Пікалов зазначив, що “умови, можливо, виглядають жахливо на фотографії. Але насправді це не погіршені умови, це — звичайні умови”. Мовляв, хоч і були певні побажання від СБУ, заступник міністра їх не задовольнив, бо “несе відповідальність за дотримання прав людини”.
Тож чи справді у випадку Руслана Магамедрасулова йдеться про виняткову ситуацію, або ж надані йому умови ілюструють всі ті порушення, які роками залишаються нормою у слідчих ізоляторах, зокрема у Київському СІЗО, розбиратимемося в цій колонці.
Спочатку коротко нагадаю історію детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова. Його затримали 22 липня 2025 року за підозрою у “готуванні до пособництва державі-агресору” за статтею 111-2 КК України. Тоді ж затримали і його батька Сентябра Магомедрасулова, якому повідомили про підозру за аналогічними обвинуваченнями.
Руслан Магамедрасулов перебував в Київському СІЗО з 22 липня по 3 грудня 2025 року з неодноразовим продовженням строку тримання під вартою слідчими суддями без права внесення застави. За словами детектива, його помістили до двомісної камери, яка була чи не найменшою з усіх існуючих. В цій камері він перебував сам. При цьому ні йому, ні його захисниці не надали інформації про будь-яке офіційне рішення чи обґрунтування щодо необхідності саме одиночного режиму утримання, також були відсутні відомості про застосування до нього дисциплінарних стягнень. Водночас адміністрація установи повідомила про відсутність вільних камер з поліпшеними умовами тримання.
Камерне приміщення, в якому утримувався Руслан Магамедрасулов, розташовувалось на напівцокольному поверсі, і коли температура на вулиці знизилась, в камері було дуже холодно, оскільки вона не опалювалась. Єдине вікно було незасклене, бо його вибило вибуховою хвилею від прильоту ворожої крилатої ракети. В камері також була зона туалету та душу, однак прийняти душ в холодну пору року було фактично неможливо, оскільки ані в камері, ані в лазне-пральному комплексі не було гарячого водопостачання. Їжа, за словами детектива, була жахливою, однак утримуваний мав можливість отримувати продукти харчування від рідних через передачі.
Руслан Магамедрасулов має офіційно підтверджені проблеми зі здоров’ям, зокрема перенесений інсульт, оперативні втручання нейрохірургічного характеру, тілесні ушкодження, отримані під час затримання. У зв’язку з цим він звернувся до адміністрації СІЗО з проханням надати медичну допомогу через сильні головні болі та погіршення загального стану здоров’я, а також з проханням, щоб його відвідав лікар, знайомий з його історією хвороби до ув’язнення. Приблизно через тиждень після заяви з цим проханням адміністрація СІЗО було надала дозвіл на візит лікаря та проведення обстеження в обраній стороною захисту медичній установі. Разом із тим, весь процес отримання такого дозволу та фактичного обстеження зайняв приблизно місяць, що в умовах серйозних неврологічних проблем не може вважатися оперативним та адекватним реагуванням держави на запит про медичну допомогу.
Окремо варто зазначити, що сторона захисту має обґрунтовані підстави вважати, що у камері та в інших місцях перебування Руслана Магамедрасулова могли бути встановлені негласні спеціальні засоби відеофіксації тобто контроль за ним мав безперервний характер і виходив за межі стандартного відеоспостереження з міркувань безпеки. За відсутності належного правового оформлення та процесуальних гарантій такий контроль може становити втручання у приватне життя особи, а також мати на меті постійний психологічний тиск.
Це кейс детектива НАБУ, який став публічним завдяки увазі з боку громадськості та антикорупційних активістів. Але подивимось, що відомо про Київське СІЗО загалом.
Обговорення умов тримання в Київському СІЗО відбувається постійно. У грудні 2022 року омбудсман Дмитро Лубінець навіть ініціював припинення діяльності цього слідчого ізолятора та евакуацію всіх ув’язнених та засуджених до інших установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Причиною стало систематична фіксація в СІЗО комплексних порушень основоположних прав людини, їх реальна небезпека для життя та здоров’я як утримуваних ув’язнених та засуджених, так і персоналу установи. На думку омбудсмана, ці порушення неможливо усунути без припинення функціонування слідчого ізолятора та евакуації утримуваних у ньому осіб.
Зокрема, Лубінець звертав увагу на порушення таких прав людини в СІЗО.
Права життя, що проявляється у незабезпеченні укриттями для захисту утримуваних ув’язнених і засуджених разом із персоналом. Через це вони піддаються щоденному ризику для життя та здоров’я, залишаючись незахищеними у камерах та на робочих місцях під час повітряної тривоги.
Права на достатнє і безпечне харчування, оскільки ув’язнені та засуджені, потрапляючи до Київського СІЗО, гарантовано приречені на напівголодне існування через брак їжі. Так, на харчування кожного з утримуваних виділяються кошти з розрахунку лише 14,3 грн на один прийом їжі. Не дотримується загальна норма по м’ясу, овочах. Водночас лабораторні санітарно-мікробіологічні дослідження у 16 з 20-ти зразків, відібраних у харчоблоку, виявили бактерії групи кишкової палички.
Право на гідні умови утримання через переповнені камери, розташування ліжок впритул, стіни вкриті пліснявою та грибком. Туалети в камерах без дверей і ширм, що не забезпечує приватності під час здійснення фізіологічних процедур. Камери не обладнано припливно-витяжною вентиляцією, в окремих камерах стійкий сморід.
Права на медичну допомогу через те, що забезпеченість медичної частини за групами препаратів становить 10–30% від річної потреби, що може негативно вплинути на надання медичної допомоги хворим ув’язненим. Усі ліки та обладнання медична частина отримує централізовано та не має можливості оперативно реагувати на зміну потреб осіб, що перебувають під вартою. У зв’язку з цим медична частина приймає лікарські засоби від родичів або інших осіб. Зокрема, за 2022 рік було отримано більше ніж 6000 лікарських передач.
Ці та низка інших порушень стали підставою для того, щоб омбудсман ініціював закриття СІЗО і вирішення питання про відповідальність посадових осіб. Проте, як відомо, установа продовжила працювати, попри систематичні порушення прав людини, які вчиняються у її стінах.
У 2024 році Секретаріат уповноваженого ВР з прав людини спільно з громадською організацією “Україна без тортур” розпочали пілотний проєкт з систематичного моніторингу дотримання прав людини в Київському слідчому ізоляторі, в ході якого здійснили 70 візитів до СІЗО спільно з громадськими моніторами національного превентивного механізму (НПМ). В 2025 році відвідування продовжилися. Це були щоденні, нічні, повторні, тематичні та комплексні відвідування. Я була однією з громадських моніторок і особисто фіксувала низку порушень прав людини в цій установі протягом 2025 року.
Як громадська моніторка НПМ, я неодноразово бачила ці умови на власні очі. Вони не є винятком і не з’являються раптово – вони повторювались від відвідування до відвідування.
Зокрема, під час візиту до СІЗО 20 березня 2025 року особисто я, як монітор, зафіксувала такі порушення:
- антисанітарія та пліснява в камерах тримання (фото 1), незадовільний стан спальних приналежностей (фото 2), стіни не мають покриття (фото 3, 4), кран в аварійному стані і потребує ремонту (фото 5);
- перенаселеність камер – у камері площею 24, 28 м2 де передбачено тільки 10 спальних місць, перебувало 12 осіб (фото 6). Тобто фактична площа на одну ув’язнену особу складала 2 кв. метри, хоча за законодавством має бути не менше 2,5 кв. метра для однієї особи. Тож ув’язнені вимушені спати по черзі. В іншій камери площею 32, 29 м² перебувало 16 осіб (фото 7);
- утримання осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, разом з затриманими, які вперше в місцях позбавлення волі.
Фото зроблені під час відвідування СІЗО 20 березня 2025 року
Інші моніторингові групи під час відвідування Київського СІЗО фіксували аналогічні порушення фактично під час кожного відвідування. Загалом серед порушень були такі:
- недостатній рівень природного та штучного освітлення. В низці камерних приміщень освітлення було в межах від 0 до 8 люкс в той час, коли за законодавством освітленість спальних та житлових кімнат має складати 100–150 люкс;
- відсутність доступу до питної води, що призводило до того, що ув’язнені вимушені вживати воду з централізованого водопостачання;
- у роздягальнях лазні установи температура повітря була на рівні 15,4 – 17°С, замість 25°С, визначеної законодавством;
- відсутність скла у вікнах в деяких камерних приміщеннях, що впливає на температуру в приміщенні;
- утримання ув’язнених поодинці у камерних приміщеннях, які призначені для утримання двох та більше осіб, що згідно з позицією Європейського комітету з питань запобігання катуванням може мати руйнівні наслідки для психологічного, соматичного та соціального здоров’я утримуваних осіб і створювати умови для навмисного жорстокого поводження з ув’язненими особами;
- у медичній частині відсутні окремі кабінети лікаря-фтизіатра, лікаря-терапевта, лікаря-інфекціоніста та лікаря-невропатолога. Зазначені лікарі здійснюють прийом ув’язнених та засуджених осіб в одному приміщенні, що не забезпечує конфіденційності лікування;
- в медичній частині не створено умов для перебування маломобільних осіб;
- встановлені факти невиконання письмових прохань про надання медичної допомоги. Основною проблемою є неможливість засуджених та ув’язнених осіб отримати медичну допомогу через недостатню кількість працівників установи, які мають супроводжувати їх до медичної частини;
- неналежне харчування, про що свідчила значна кількість їжі, яка повертається для утилізації до харчоблоку через відмову увʼязнених та засуджених осіб її вживати. Залишками їжі заповнені термоси, нею забиті стоки каналізації, забруднена підлога;
- порушення права увʼязнених та засуджених осіб на отримання набору продуктів харчування перед відправленням для участі в кримінальному провадженні за межами СІЗО, про що свідчать скарги, а також відсутність підписів у журналі обліку продуктів харчування, що видаються ув’язненим і засудженим особам.
Перелік цих порушень не є вичерпним. Більш детально із результатами 70 відвідувань можна ознайомитися за посиланням. За підрахунками експертів, загалом з 2012-го по 2025 рік ЄСПЛ оголосив прийнятними 77 рішень про неналежні умови тримання у Київському СІЗО. Загальна сума відшкодування, яку Україна повинна сплатити за такими рішеннями, складає близько 1 млн євро.
Така значна кількість порушень і їхня повторюваність свідчать про наявність системної проблеми, яка не вирішується роками. Фактично подання омбудсмана про ліквідацію цієї установи залишилося без уваги, а порушення продовжують фіксувати в ході моніторингових візитів. За таких умов сама логіка реагування держави на ці порушення не відповідає міжнародним стандартам: замість усунення порушень, ліквідації установи, переведення ув’язнених до інших установ – відбувається поступова нормалізація таких умов утримання. Саме тому фраза про “звичайні умови” не виглядає випадковою – вона відображає підхід, за якого неприйнятні з точки зору прав людини стандарти не мають сприйматися як порушення.
У цьому контексті ситуація Руслана Магамедрасулова перестає виглядати як виняткова. Відсутність належного обґрунтування одиночного утримання, неналежні матеріально-побутові умови, затримки з доступом до медичної допомоги — усе це не виходить за межі тієї практики, яка фіксується під час регулярних моніторингових візитів.
Особисті скарги Руслана Магамедрасулова щодо постійного відеоспостереження за ним також не виглядають поодинокими або випадковими. За офіційними даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які були оприлюднені у березні 2026 року, у Київському слідчому ізоляторі порушується право на приватність, зокрема, встановлено 112 відеокамер. Водночас розрахункова потреба у відеокамерах для місць масового перебування засуджених і ув’язнених становить 79 одиниць.
З метою усунення згаданих порушень уповноважений вніс подання до Мін’юсту, в якому ініціював зміни до нормативно-правових актів, що регламентують застосування відеоспостереження в СІЗО та установах виконання покарань. Зокрема, омбудсман пропонує чітко визначити підстави, порядок та межі застосування відеоспостереження, заборонити його використання у камерних та житлових приміщеннях на постійній основі, а також забезпечити дотримання балансу між безпековими потребами та правом осіб, позбавлених волі, на повагу до приватного життя і людської гідності.
Таким чином, йдеться не лише про окремі зауваження уповноваженого, а про проблему, яка підтверджується і в ході регулярного моніторингу і особистих спостережень утримуваного.
За час моєї роботи як громадської моніторки НПМ я неодноразово фіксувала ті самі порушення, про які йдеться у кейсі Руслана Магамедрасулова. Це не поодинокі історії – це повторювана практика.
Тому ситуація Руслана Магамедрасулова – це не виняток із системи. Це її прояв.
І допоки такі умови називають “звичайними”, кожен новий випадок лише підтверджуватиме те саме: проблема не в окремих порушеннях, а у сформованій системі поводження з утримуваними особами, коли нормою стали пліснява, перенаселення або одиночне утримання, вода з під крана, цілодобове відеоспостереження, погана їжа, неналежна медична допомога.
Тож, поки ця система не зміниться, змінюватимуться лише прізвища, в тому числі прізвища у справах, в яких ЄСПЛ встановлюватиме порушення статті 3 Європейської конвенції з прав людини.
Марина Демура, експертка Центру прав людини ZMINA
